АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Які шляхи інфікування при неонатальному герпесі?

- у 90% випадків зараження відбувається при проходженні через пологові шляхи інфікованої матері, при цьому передача інфекції можлива як за наявності вогнищ пошкодження в ділянці шийки матки і вульви, так і при безсимптомному виділенні вірусу;

- у 5% - при висхідній генітальній материнській інфекції через пошкоджені плодові оболонки і трансплацентарно;

- у 5% інфікування відбувається після народження за наявності активних герпетичних проявів у матері чи медичного персоналу.

Трансплацентарне інфікування, яке призводить до самовільного переривання вагітності, або вроджених вад розвитку, зустрічається рідко.

Ризик інфікування для плода залежить від терміну вагітності, в якому відбулося зараження матері ВПГ. Проникнення материнських Ig G починається з 28-го тижня гестації і триває до пологів. Тому, якщо в І чи II триместрі вагітність не закінчилася самовільним викиднем, то ризик інфікування для плода незначний. При первинній материнській герпетичній інфекції після 32-го тижня вагітності він становить близько 10%. Якщо інфікування матері відбувається в останні тижні вагітності, то рівень антитіл в її крові недостатній для захисту плода, тому ймовірність інфікування зростає до 40%. Передчасно народжені діти складають особливу групу ризику. А максимальний ризик для дитини має первинна інфекція у матері під час пологів.

Передача інфекції і розвиток неонатального герпесу залежать від ряду обставин:

- рівня материнських нейтралізуючих антитіл, які передаються плоду трансплацентарно, або місцевих антитіл, які зв'язують вірус безпосередньо в генітальних шляхах;

- тривалості пологів (затяжні пологи сприяють інфікуванню);

- тривалості безводного періоду;

- використання різних інструментів під час пологів, які призводять до пошкодження шкіри дитини (накладання електродів на голову і т.ін.)

Персистенція вірусів в організмі людини

Найважливішою біологічною властивістю герпес-вірусів у патогенезі герпетичних захворювань – є їх здатність до латентного існування. Етапи формування цього феномена вивчені поки що недостатньо, але встановлено, що при взаємодії з нейроклітинним синапсом – рецептором - вірус змінює свою морфологію і починає активно рухатися в напрямку реґіонарного ганглія. У межах провідників і нервових клітин ганглія герпес-віруси трансформуються в безоболонкові L – чи PREP– частини, які можуть тривалий час (все життя!) існувати в нервових клітинах ганглія. Під дією різних обставин (стреси, гормональні дисфункції, УФО чи радіоактивне опромінення, тяжкі виснажливі хвороби, імуносупресія і т.д.) може розвинутися безсимптомна чи клінічно означена «нова стара інфекція». Латентні вірусні частини виділяють кілька специфічних білків, які обмежують будь-які види імунної відповіді на них.

При активації L- чи PREP-частини залишають нервову клітину ганглія і починають рухатися у зворотному напрямку – до провідника того ж чутливого нерва, до нейроклітинного синапса-–рецептора. У його клітинах частини утворюють для себе оболонку. Це перетворює їх у зрілі віруси, які мають здатність до репродукції. Важливим є те, що починаючи з первинної інфекції і після кожного рецидиву в ганглії потрапляють десятки чи сотні L- чи PREP-частин.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 433 | Нарушение авторских прав