 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Препарати, які використовують при лікуванні хламідіозу вагітних
Лікування хламідіозу у новонароджених дітей Чутливість хламідій до антибіотиків залежить від того, в якому циклі свого розвитку вони знаходяться. Так, відомі хіміотерапевтичні препарати в нетоксичних для людини дозах практично не діють на СТ. РТ (ретикулярні тільця хламідій) проявляють високу чутливість до ряду антибіотиків широкого спектра дії і до деяких сульфаніламідних препаратів. На сьогодняшній момент РТ хламідії найбільш чутливі до: - системних хінолонів - офлоксацину (таривиду), нефлоксацилу (абактаму), ципрофлоксацину (ципролетину, квінтеру), ломефлоксацину (максаквіну); - макролідам - еритроміцину, ерацину, азітроміцину (сумамеду), рокситроміцин (руліду), кларитроміцину (клациду); - тетрациклінам - тетрацикліну гідрохлориду, окситроцикліну, метацикліну (рондоміцину), доксицикліну (вібраміцину); - рифампіцинам - рифампіцину. Сульфаніламідні препарати, інгібітори метаболізму фолієвої кислоти, також активно пригнічують розмноження більшості із вивчених штамів хламідій, але сульфаніламіди інертні до штамів, які виділяються із сечовипускного каналу, шийки матки, а також із суглобових тканин при хворобі Рейтера. Антибіотики із групи пеніцилінів і цефалоспоринів мають хламідіостатичну дію. Вони порушують синтез стінки клітини мікроорганізму у стадії розмноження та індукують виникнення L-подібних форм хламідій, які після видалення цих антибіотиків здатні активно реверсувати в інфекційні форми - ЕТ. Антибіотики-амікоглікозиди (моноциклін, канаміцин, гентаміцин) не діють при урогенітальному хламідіозі. Стандартна схема лікування хламідіозу у новонароджених дітей включає використання макролідів (еритроміцин 50 мг/кг на добу на 4 прийоми протягом 14 днів). Із альтернативних препаратів запропоновано використовувати азітроміцин (сумамед) в дозі І мг/кг/добу в перший день лікування і по 5 мг/кг/добу в наступні 4 дні. курс лікування - 5 днів. Можливим є використання вільпрафену (джозаміцину) в дозі 30 мг/кг/добу, розділеного на 3 прийоми. Важливо знати, що вільпрафен не назначається недоношеним новонародженим. Для лікування неонатального хламідіозу використовують також клацид (кларитроміцин) - макролід, який є близьким за хімічним складом до еритроміцину. Цей антибіотик випускається у вигляді дитячої суспензії для перорального використання в дозі І 0 мг/кг/добу в 2 прийоми протягом 7-14 днів. При кон'юнктивіті новонароджених застосовують 0,5 % еритроміцинову мазь для очей (або 0,5 % розчин левоміцетину) не менше 5-6 разів на день. Місцева терапія не запобігає носійству хламідій у носоглотці і розвитку пневмонії. При системному введенні еритроміцину локально його можна не призначати. Ефективність лікування неонатального хламідіозу оцінюють за результатам мікробіологічного контролю. Матері та батьки дітей із хламідіозом також повинні отримати етіотропне лікування. Персистенція мікроорганізму може спостерігаєтися протягом першого року життя у 55% доношених і 75% недоношених дітей.
Список літератури
1. Айзятулов Р.Ф. Заболевания, передаваемые половым путем (этиология, клиника,
Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 486 | Нарушение авторских прав |