АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування. Показане призначення антибіотиків - макролідів; триваліть лікування 5-10 днів

Прочитайте:
  1. А 3.5. Діагностика і лікування рефрактерної АГ
  2. А. 3. 2 Алгоритм лікування препаратами еритропоетину та тривалими активаторами рецепторів еритропоетину.
  3. А. 3. 3 Лікування анемії у пацієнтів з ХХН- V ст. на ГД препаратами заліза
  4. А. 3. 5 Лікування ЕПО-резистентності
  5. А.4.11. Лікування діабетичної больової нейропатії.
  6. Алгоритм лікування геморагічного синдрому неясного ґенезу.
  7. Альтернативні методи лікування хворих зі стійким вазо спазмом
  8. Американські принципи лікування хронічного панкреатиту
  9. Вибір стратегії лікування
  10. Використовувати орально таблетовані токолітики для підтримуючої терапії після успішного лікування передчасних пологів не рекомендується

Показане призначення антибіотиків - макролідів; триваліть лікування 5-10 днів. Ці препарати впливають на розвиток обох мікоплазм, які передаються статевим шляхом. Таку ж дію мають левоміцетин та тетрацикліни (доксициклін, метациклін, тетрациклін). Але їх рекомендують використовувати лише при мікоплазмових менінгоенцефалітах та тяжких пневмоніях, оскільки вони токсичні.

Ureaplasma urealificum є дуже поширеною і приблизно у 50 % дітей із масою тіла менше 1500 г її можна виявити. Більшість дослідників вважає, що мікоплазмове засівання - це лише прояв імунологічної недосконалості у дитини, а не причина патології. Невирішеним залишається питання: чи в кожному випадку виділення мікоплазм у дитини їй необхідно призначати макроліди? Досвід показує, що широке використання еритроміцину при пневмоніях у недоношених новонароджених (без підтвердження мікоплазмової чи хламідійної інфекції, а лише за клінічними припущеннями про ці інфекції) призводить до збільшення смертності від сепсису.

При виборі препарату із групи макролідів перевага надається напівсинтетичним 14-членним (рокситроміцин, кларитромітіцин), 15-членним (азітроміцин) та 16-членним (вільпрафен, мідекаміцин). Це пов'язано з тим, що при використанні "нових" макролідів значно рідше розвиваються небажані та побічні ефекти. Найменше порушення з боку шлунково-кишечного тракту виявляють при використанні 16-членних макролідів, оскільки вони не мають мотиліноміметичної дії і не викликають гіпермоторику в травному тракті.


Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 474 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)