АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Як клініка при уродженому токсоплазмозі залежить від часу інфікування?

Лише у 1/3 дітей, інфікованих внутрішньоутробно, спостерігаються клінічні прояви. У решті випадків мають місце асимптомні форми, які в подальшому, через місяці чи роки, дають клінічні прояви у вигляді патології інтелектуально-асоціативних функцій чи епілепсії.

Три клінічні форми уродженого токсоплазмозу -стадії розвитку процесу:

1 Гостра генералізована форма (з гепато-, спленомегалією та жовтяницею).

2 Підгостра (з ознаками енцефаліту).

3 Хронічна (з явищами післяенцефалітичних дефектів).

Якщо інфікування відбувається незадовго перед пологами, то перша стадія - стадія генералізації - продовжується в перші дні після народження. Характерними є значна загальна інтоксикація, висока лихоманка, екзантема, зміни у внутрішніх органах і нервовій системі. Привертає увагу стан шкіри. Ознакою генералізації є поширена екзантема. Висипка найбільш виражена на нижніх ділянках живота, кінцівках. Елементи висипки складаються із невеличких плям, розеол, макулопапульозних утворень. Забарвлення елементів може бути від рожевого до червоного. Часто зустрічаються геморагії (від петехій до великих крововиливів під шкіру), які зберігаються не більше тижня. Можлива періодичність появи і зникнення нових елементів висипки протягом тривалого часу. Можуть спостерігатися крововиливи у склери і слизові оболонки.

Постійною ознакою гострої стадії токсоплазмозної інфекції є ураження печінки. Клінічно це проявляється жовтяницею і гепатомегалією. У перші дні життя дитини ступінь збільшення печінки може наростати. Як правило, печінка виступає з-під реберної дуги на 2-4 см. Також часто спостерігається збільшення селезінки.

У новонароджених із генералізованою стадією інфекції пальпують збільшені лімфатичні вузли. Вони м'які, чутливі на дотик. Ураження їх зумовлене проникненням збудника. З лімфатичних вузлів при біопсії виділяють токсоплазми. Дещо рідше у немовлят діагностують міокардит, пневмонію, недостатнє збільшення маси тіла, набряки нижньої частини живота і кінцівок, статевих органів, пастозність обличчя.

Ураження центральної нервової системи у цей період або взагалі відсутні, або незначні.

Таким чином, основними проявами генералізованої гострої стадії уродженого токсоплазмозу є:

- лихоманка;

- висипка;

- ураження органів ретикулоендотеліальної системи (печінки, селезінки, лімфатичних вузлів).

При більш ранньому інфікуванні плода стадія генералізації закінчується внутрішньоутробно, і дитина народжується з проявами ураження центральної нервової системи — в підгострій стадії захворювання. Характерним є енцефаліт чи менінгоенцефаліт з вогнищевими симптомами ушкодження мозку та дифузним ураженням його оболонок. При токсоплазмозному енцефаліті спостерігаються сонливість, напади опістотонусу, клонічні і тонічні судоми, парези та паралічі кінцівок, ураження черепних нервів. Підвищується лікворний тиск, спиномозкова рідина прозора, ксантохромна, вміст білка в ній підвищений, цитоз (100-200)х10/л з переважанням лімфоцитів. Важливим є виділення токсоплазм.

На рентгенограмі черепа визначають кальцифікати (у 75% хворих). Вони, як правило, множинні, невеликих розмірів (1-4 мм), але можуть бути і більшими. Розташовуються кальцифікати в корі і більш глибоких відділах півкуль, можуть групуватися.

Характерною є прогресуюча гідроцефалія. З іншого боку, внаслідок ураження тканини мозку призупиняється його розвиток і може сформуватися мікроцефалія. Ураження головного мозку спостерігається на тлі ознак активної інфекції (субфебрилітет, лімфоаденопатія, збільшення печінки і селезінки та ін.).

Патологія органа зору: хоріоніт, атрофія зорового нерва, мікро- і екзофтальм, косоокість, аблефарія, епікантус, зрощення країв повік між собою, помутніння рогівки, кришталика, колобома райдужки, іридоцикліти та ін.

Дитина може народитися з хронічною формою токсоплазмозної інфекції, коли перші дві стадії проходять внутрішньоутробно. При цьому спостерігаються значні ушкодження центральної нервової системи і очей. Характерною є класична тріада:

- гідроцефалія;

- внутрішньомозкові кальцифікати;

- хоріоретиніт.

Можуть також спостерігатися мікроцефалія, моторні порушення (парези різного ступеня, загальний спастичний стан, центральні паралічі, епілепсія). Епілептиформні напади при уродженому токсоплазмозі є симптоматичними переважно скроневої локалізації, рідко джексонівськими. Нападу скроневої локалізації передує яскрава сенсорно-емоційна аура; при джексонівській епілепсії напад клонічних чи клоніко-тонічних судом розпочинається з окремої групи м'язів і поширюється у своєрідній послідовності. Такі напади можуть проходити без утрати свідомості та наступного сну.

Із інших наслідків уродженого гоксоплазмозу можливі гідроцефалія, олігофренія, органічні зміни органа зору від хоріоретиніту до мікроофтальмії та повної відсутності очного яблука.

Третя стадія уродженого токсоплазмозу - це симптомокомплекс стійких незворотних змін ЦНС чи очей. У таких хворих в організмі зберігаються життєздатні токсоплазми і на тлі резидуальних явищ, які не потребують специфічної терапії, можуть з'явитися ознаки загострення вторинно-хронічного уродженого токсоплазмозу, при якому необхідно проводити етіотропне і патогенетичне лікування.

Крім тяжких основних форм уродженого токсоплазмозу, можуть бути легкі і навіть первинно-латентні форми, при яких можливі загострення через місяці і роки після інфікування.

Іноді уроджений токсоплазмоз уперше клінічно проявляється у старшому віці (10-15 років). Захворювання відразу набуває хронічного млявого перебігу. Ці випадки слід розглядати як первинно-хронічну форму вродженого токсоплазмозу, яка нічим не відрізняється від первинно-хронічних форм набутого токсоплазмозу.

Резидуальна форма токсоплазмозу являє собою, по суті, ембріопатію. При інфікуванні плода в ембріональний період (перші 3 міс. вагітності) всі стадії патологічного процесу закінчуються внутрішньоутробно. Це призводить до загибелі плода і самовільного викидня чи мертвонародження. Якщо плід не загинув, то дитина народжується з різними вадами розвитку: вадами серця, розщілиною верхньої губи, твердого піднебіння, недорозвиненими кінцівками, мікроофтальмом, глухотою, сліпотою, мікроцефалією тощо.

Яка специфічна діагностика уродженого токсоплазмозу? Лабораторні та інструментальні методи діагностики уродженого токсоплазмозу.