Рекомендації щодо харчування.
6.1. Основним джерелом заліза для вагітної жінки є м’ясо.
6.2. З метою поліпшення всмоктування заліза до раціону харчування корисно включати фрукти, ягоди, зелені овочі, соки та морси, мед (темні сорти).
6.3. Вживання м’яса та продуктів, які сприяють найповнішому всмоктуванню заліза з нього, слід розділити за часом з чаєм, кавою, консервованими продуктами, зерновими, молоком та молочними продуктами, які містять сполуки, що пригнічують абсорбцію заліза.
6.4. У разі наявності анемії рекомендовані відвари або настої плодів шипшини, бузини, чорної смородини, листя суниці, череди, кропиви.
7. Лікування.
7.1. Основою лікування ЗДА є призначення препаратів заліза.
7.2. Показання до призначення препаратів заліза під час вагітності (С) – середній, тяжкий та дуже тяжкий ступені анемії.
7.3. Принципи феротерапії.
7.3.1. Усунути, за можливості, причину залізодефіциту (кровотечі шлункові, кишкові, носові, з пологових шляхів, гематурію, порушення згортувальної системи крові тощо).
7.3.2. Препарати заліза (див. додаток), незалежно від ступеня тяжкості анемії, призначати per os. Виключення складають лише випадки, коли внутрішнє вживання залізомістких препаратів є протипоказаним (див. нижче п. 7.3.8).
7.3.3. Пероральні препарати заліза поділяються на іонні та неіонні. Серед іонних препаратів перевагу слід віддавати тим, що містять двовалентне залізо, біодоступність якого значно вища, ніж тривалентного.
7.3.4. Серед сполук двовалентного заліза найкраще всмоктуються (у порядку зменшення): сульфат, глюконат, хлорид, фумарат.
7.3.5. Лікувальна добова доза заліза елементарного при пероральному застосуванні має складати 2 мг/кг маси тіла (у середньому 100-200 мг/доб).
7.3.6. Застосовувати препарати з високим вмістом заліза (1-2 таблетки відповідають добовій потребі) і сповільненим його вивільненням (ретардні форми, slow release), що дозволяє стабільніше підтримувати достатню концентрацію заліза сироватки та зменшити кількість гастроінтестинальних побічних ефектів (А).
7.3.7. Доцільно застосовувати комбіновані препарати, додаткові компоненти яких:
- перешкоджають окисленню двовалентного заліза у тривалентне (аскорбінова, янтарна, щавлева кислоти);
- сприяють всмоктуванню заліза в кишечнику (амінокислоти, поліпептиди, фруктоза);
- попереджують подразнювальну дію іонів заліза на слизову оболонку травного тракту (мукопротеоза);
- зменшують прооксидантну дію двовалентного заліза в організмі (аскорбінова кислота, інші антиоксиданти);
- підтримують щіткову кайму слизової оболонки тонкого кишечнику в активному стані (фолієва кислота).
7.3.8. Протипоказання до прийому препаратів заліза per os:
- непереносність заліза (постійна нудота, блювання, діарея);
- стан після резекції тонкого кишечнику;
- ентерит;
- синдром мальабсорбції;
- загострення виразкової хвороби, неспецифічного виразкового коліту або хвороби Крона.
7.3.9. За наявності протипоказань до прийому заліза per or призначають парентеральні препарати (В), які містять тривалентне залізо. У разі парентерального застосування добова доза заліза елементарного не повинна перевищувати 100 мг.
7.3.10. При проведенні феротерапії, особливо парентеральними препаратами, слід ретельно стежити за можливими побічними ефектами залізомістких засобів.
Побічні ефекти пероральних препаратів заліза:
- нудота;
- біль в епігастральній ділянці;
- діарея;
- закріп;
- нетяжкі алергічні реакції (шкірні висипи тощо).
Побічні дії парентеральних препаратів заліза:
- артеріальна гіпотензія;
- артралгія;
- збільшення лімфатичних вузлів;
- лихоманка;
- головний біль;
- запаморочення;
- інфільтрати на місці ін’єкцій;
- анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок.
7.4. У випадках резистентної до монотерапії залізом ЗДА додатково призначають людський рекомбінантний еритропоетин (В).
7.5. Якщо у пізньому терміні вагітності (≥37 тижнів) має місце тяжка симптомна анемія розглядається питання щодо трансфузії еритроцитарної маси або відмитих еритроцитів.
8. Тактика ведення вагітності та пологів.
ЗДА не впливає на тактику ведення вагітності та пологів.
Фолієводефіцитна анемія
1. Преконцепційна підготовка.
1.1.Пповноцінне харчування з достатнім вмістом зелених овочів.
1.2. Призначення жінці, що планує вагітність, фолієву кислоту 0,4 мг/добу у другій половині кожного менструального циклу.
2. Чинники ризику.
2.1. Гемоліз будь-якого генезу.
2.2. Багатопліддя.
2.3. Постійний прийом протисудомних препаратів.
2.4. Стан після резекції значної частини тонкого кишечнику.
3. Профілактика.
3.1. Додатковий прийом фолієвої кислоти по 0,4 мг/добу показаний усім вагітним, починаючи з самих ранніх термінів (А).
3.2. Вживання достатньої кількості фруктів та овочів, багатих на фолієву кислоту (шпинат, спаржа, салат, брокколі, капуста, картопля, помаранчі, диня тощо) у сирому вигляді (оскільки під час термічної обробки більша частина фолатів втрачається).
3.3. Прийом великої дози фолієвої кислоти (3-5 мг/добу), упродовж усієї вагітності якщо жінка постійно приймає антиконвульсанти або інші антифолієві засоби (сульфасалазин, тріамтерен, зидовудин, ін.).
4. Діагностика.
4.1. Виявлення макроцитів, анізо- та пойкілоцитозу у мазку крові.
4.2. Встановлення дефіциту фолієвої кислоти в еритроцитах.
5. Лікування.
Призначення фолієвої кислоти 1-5 мг/добу.
6. Прикінцеві положення.
ü Потреба у фолієвій кислоті від самого початку вагітності зростає у 2,5-3 рази і сягає 0,6-0,8 мг/добу.
ü Додатковий прийом фолієвої кислоти під час вагітності зменшує частоту дефіциту фолатів та анемії, але не впливає на перебіг вагітності, родів, стан плода і новонароджених (А).
ü Додатковий прийом фолієвої кислоти жінками у преконцепційному періоді та у І триместрі вагітності веде до зниження частоти вроджених вад розвитку ЦНС у 3,5 рази у порівнянні з загальнопопуляційною (А). Прийом фолієвої кислоти, розпочатий після 7 тижнів вагітності не впливає на частоту дефектів невральної трубки (А).
Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 586 | Нарушение авторских прав
|