АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЯК КРАЩЕ ВСЬОГО ВИХОДИТИ З АУТОГЕННОГО СТАНУ?

Прочитайте:
  1. A) частота сердечных сокращений достигает 90 - 180/мин.
  2. Cокращения
  3. II. ИСПОЛЬЗУЕМЫЕ СОКРАЩЕНИЯ
  4. А) Обеспечивают ритмическое сокращение стенки канальца,
  5. А. загрязнение происходит не одномоментно, а в течение длительного времени, до прекращения радиоактивных выбросов
  6. В. Эктопические и замещающие сокращения
  7. Виберіть із перерахованого, що в клітині являється бар’єром, що визначає, які речовини можуть виходити із клітини, або проникати в неї?
  8. Влияние на силу сердечных сокращений
  9. Главная цель лечения - полное прекращение припадков, при
  10. Двигательная функция толстой кишки. Виды сокращений и их регуляция.

Спеціальна методика виходу дозволяє за короткий час ефективно перейти від аутогенного стану до пильнування і максимально активізуватися.

Для виходу з аутогенного стану:

а) перестаньте виконувати інструкцію заняття і сконцентруйте увагу на тому, що ви добре відпочили і скоро вийдете з аутогенного стану;

б) поволі стисніть кулаки, відчуйте силу в руках, у всьому тілі; в іншому позу не міняйте;

в) не розтискавши кулаки, витягніть руки у бік колін;

г) дочекайтеся закінчення чергового видиху;

д) зробіть глибокий вдих, одночасно на вдиху підніміть руки вгору, прогніть спину, оберніть обличчя вгору;

е) зробіть паузу тривалістю близько 1—2 секунди, щоб підготуватися до чіткого виконання останньої фази виходу;

ж) одночасно: різко видихніть через рот, розтискайте кулаки і розплющте очі. Після цього спокійно опустіть руки (див. мал. 2).

 

Мал. 2

Під час виходу з аутогенного стану необхідно максимально зосередитися на енергії, силі, що накопичилася за час заняття (навіть якщо їх приріст і був невеликим). До кожної фази виходу переходіть тільки після того, як виконана попередня. Фази а-е виконуйте повільно, фазу ж — максимально швидко і енергійно.

Тим, у кого артеріальний тиск має тенденцію до підвищення, під час виходу потрібно концентруватися на спокійній, утихомиреній силі, що накопичилася за час заняття.

Схильним до зниженого артеріального тиску треба зосередитися на бадьорості, зарядженої енергією, відчутті ознобу вздовж хребта, відчуття «мурашок» уздовж тіла.

За 1—1,5 години до сну описану методику не застосовуйте. Закінчивши заняття, перестаньте виконувати інструкцію даного заняття, посидьте якийсь час із закритими очима, потім поволі випряміть спину і розплющте очі. Посидьте 1—2 хвилини, після цього можна встати.

 

Зауваження психотерапевту. Практична відробітка методики ефективного виходу з аутогенного стану має велике значення. Недостатньо чітке її виконання веде до млявості, розбитості після занять АТ. Це знижує цінність занять і може послужити причиною їх припинення. Навпаки, навіть ізольоване застосування цієї методики без передуючого їй заняття АТ може викликати бадьорість, прилив сил, підвищення працездатності. Найпоширеніші помилки: швидкість і скомканість виконання, відсутність пауз між фазами, неодночасне відкриття очей, видих, розтискання кулаків у фазі ж, недостатньо різкий видих. Інструктору слід самому демонструвати вихід. Проконтролюйте вихід у кожного учасника заняття, а іншим запропонуйте зробити свої зауваження.

 

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 389 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)