АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПОКАЗИ ДО АУТОГЕННОГО ТРЕНУВАННЯ

Тема: Аутогенне тренування. Початковий етап.

Питання лекції:

1. Визначення та історія виникнення АТ;
2. Покази та протипокази до проведення АТ;
3. Загальні положення проведення АТ;
4. Стандартні вправи та завдання початкового етапу.

Література:

1. Линдеман X. Аутогенная тренировка 2-е изд. М., 1985

2. Лобзин В. С. Аутогенная тренировка. Л., 1986.

3. Пахомов Ю. В. Занимательный аутотренинг. — В кн: Цзен Н. В., Пахомов Ю. В. Психотренинг. Игры и упражнения, М., 1988.

4. Шульц И. Г. Аутогенная тренировка. М., 1985.

Аутогенне тренування — метод самостійного викликання у себе особливого (аутогенного) стану, використання цього стану і самостійного виходу з нього.«Ауто» — сам, «генос» — народження. Самонавіяння може бути в стані релаксації (нижча ступінь) чи гіпнотичного трансу (вища ступінь).

Творцем методу аутогенного тренування по праву вважають Іоганса Генріха Шульца, йому ж належить і термін «аутогенне тренування». Часом створення методу вважають 1932 р., однак дні його народження ідуть у далеке минуле. Проте ідея його зародилася в 1920 р. коли він звернув увагу на те, що у осіб, які введені в гіпнотичний сон, в першу чергу виникає відчуття важкості, потім тепла в кінцівках і всьому тілі (перше пов'язане з появою м'язового розслаблення, друге — з розширенням кровоносних судин). Звідси виникла думка — а чи не можна досягти аутогіпнозу, викликаючи у себе відчуття важкості і теплоти в тілі?

Після навчання в Познані, Геттенгене і Бреслау Шульц деякий час займався дослідницькою і викладацькою роботою в інституті психології ім. Пауля Ерліха у Франкфурті, де (будучи за професією дерматологом) він читав лекції по психотерапії. Через якийсь час Щульц одержав диплом невропатолога і зайняв місце головного лікаря санаторію «Білий олень» під Дрезденом. У 1924р. він переїхав у Берлін, де були написані основні його праці (більш 400), у тому числі монографія «Аутогенна тренування - зосереджене саморозслаблення» (1932), що формально дала початок методу аутогенного тренування.

Шульцу ще при житті пощастило бути свідком «переможного ходу» аутогенного тренування. У 1961 р. був створений Інтернаціональний координаційний комітет для клінічного застосування і навчання аутогенній терапії (USAT), куди ввійшов і представник СРСР. Особливо широке поширення аутогенне тренування одержало в Німеччині, США, Канаді.

Помер Шульц 27 вересня 1970 р. у віці 86 років.

У нас аутогенне тренування систематично стало вивчатися приблизно із середини 50-х років (А. М. Свядощ, М. С. Лебединський, Г. С. Бєлов, А. С. Ромен і ін.). Цьому методу присвячені монографії А. С. Ромена (1970), А. Г. Панова, Г. С. Бєляєва, И. А. Копыловой (1980), В. С. Лобзіна і М. М. Решетникова (1986) і ін.

Аутогенне тренування, запропоноване Шульцем як самостійний метод, за своїм характером є методом синтетичним. У його основі лежать елементи древньоіндійської системи йогів, досвід дослідження відчуттів людей, що занурюються в гіпноз, практика використання самонавіяння нансійською школою психотерапевтів (Кує, Бодуен), психофізіологічні дослідження нервово-м'язового компонента емоцій і досвід застосування м'язової релаксації (Джекобсон), а також раціональна психотерапія (Дюбуа).

Основною заслугою Шульца є насамперед те, що він звільнив вчення йоги від розповсюдженої інтерпретації чи від нальоту містицизму.

Запропонована Шульцем методика аутогенного тренування на відміну від її численних модифікацій називається класичною і поділяється на 2 ступені: 1-ий, чи початковий (АТ-1), і 2-ий, чи вищий (АТ-2).

Ваша задача як психологів — не стільки інформувати тих людей, які займаються АТ і давати їм завдання для самостійних занять, скільки спонукати до самостійних занять і до виконання завдань, постійно підкреслювати ефективність пасивної позиції, а в ідеалі — втілювати аутогенне тренування — бути спокійним, неквапливим, упевненим в тому, що він навчить, а ті, що займаються навчаться аутогенному тренуванню. Інструктор, сам займаючись аутогенним тренуванням, проникає думкою про те, що АТ — це не що інше, як в певні моменти віддача ліні і спогляданню, що аутогенний стан виникає сам собою при виконанні певних вимог, що він, як і все інші, давно неусвідомлено входить в аутогенний стан, «замислюючись».

ПОКАЗИ ДО АУТОГЕННОГО ТРЕНУВАННЯ

Люди які засвоїли АТ і регулярно ним займаються можуть:

1. Заспокоїтися, ефективно зняти фізичну і психічну напругу, що має величезне значення для профілактики перевтоми, неврозів і психосоматичних захворювань, тобто захворювань, джерелом яких є стрес (гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, гастритів, хвороби язви шлунку і дванадцятипалої кишки, коліту язви, бронхіальної астми, екземи, псоріазу).

2. Швидко відпочити. Відновлення сил в аутогенному стані йде набагато швидше, ніж під час сну, простого відпочинку лежачи, проглядання телепередач або прослуховування музики.

3. Самостійно регулювати такі функції організму, як кровообіг, частоту серцевих скорочень і дихання, кровопостачання мозку, що дуже важливо для лікування психосоматичних захворювань.

4. Боротися з болем.

5. Активізувати психічні і фізичні функції, наприклад, увагу, пам'ять, уяву, здібність до фізичних зусиль.

6. Активізувати творчі ресурси через розвиток інтуїції, образного мислення.

7. Перемагати шкідливі звички шляхом раціональної боротьби із стресом, емоційної і інтелектуальної активізації.

8. Поглиблено пізнати себе. Стародавні мудреці і лікарі вважали, що глибоке самопізнання є умовою здоров'я і розвитку особистості.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 498 | Нарушение авторских прав