АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПОКАЗИ ДО АУТОГЕННОГО ТРЕНУВАННЯ

Прочитайте:
  1. Динамика аутогенного состояния
  2. ДИНАМИКА АУТОГЕННОГО СОСТОЯНИЯ
  3. ДИНАМІКА АУТОГЕННОГО СТАНУ
  4. Как лучше всего выходить из аутогенного состояния?
  5. КАК ЛУЧШЕ ВСЕГО ВЫХОДИТЬ ИЗ АУТОГЕННОГО СОСТОЯНИЯ?
  6. МІСЦЕ ДЛЯ ЗАНЯТЬ АУТОГЕННИМ ТРЕНУВАННЯМ
  7. Повторні навантаження на фоні недовідновлення функціональних можливостей організму призводять до перевтоми і перетренування .
  8. Покази і принципи жарознижуючої терапії.
  9. ЯК КРАЩЕ ВСЬОГО ВИХОДИТИ З АУТОГЕННОГО СТАНУ?

Тема: Аутогенне тренування. Початковий етап.

 

 

Питання лекції:

  1. Визначення та історія виникнення АТ;
  2. Покази та протипокази до проведення АТ;
  3. Загальні положення проведення АТ;
  4. Стандартні вправи та завдання початкового етапу.

 

Література:

1. Линдеман X. Аутогенная тренировка 2-е изд. М., 1985

2. Лобзин В. С. Аутогенная тренировка. Л., 1986.

3. Пахомов Ю. В. Занимательный аутотренинг. — В кн: Цзен Н. В., Пахомов Ю. В. Психотренинг. Игры и упражнения, М., 1988.

4. Шульц И. Г. Аутогенная тренировка. М., 1985.

 

Аутогенне тренування — метод самостійного викликання у себе особливого (аутогенного) стану, використання цього стану і самостійного виходу з нього.«Ауто» — сам, «генос» — народження. Самонавіяння може бути в стані релаксації (нижча ступінь) чи гіпнотичного трансу (вища ступінь).

Творцем методу аутогенного тренування по праву вважають Іоганса Генріха Шульца, йому ж належить і термін «аутогенне тренування». Часом створення методу вважають 1932 р., однак дні його народження ідуть у далеке минуле. Проте ідея його зародилася в 1920 р. коли він звернув увагу на те, що у осіб, які введені в гіпнотичний сон, в першу чергу виникає відчуття важкості, потім тепла в кінцівках і всьому тілі (перше пов'язане з появою м'язового розслаблення, друге — з розширенням кровоносних судин). Звідси виникла думка — а чи не можна досягти аутогіпнозу, викликаючи у себе відчуття важкості і теплоти в тілі?

Після навчання в Познані, Геттенгене і Бреслау Шульц деякий час займався дослідницькою і викладацькою роботою в інституті психології ім. Пауля Ерліха у Франкфурті, де (будучи за професією дерматологом) він читав лекції по психотерапії. Через якийсь час Щульц одержав диплом невропатолога і зайняв місце головного лікаря санаторію «Білий олень» під Дрезденом. У 1924р. він переїхав у Берлін, де були написані основні його праці (більш 400), у тому числі монографія «Аутогенна тренування - зосереджене саморозслаблення» (1932), що формально дала початок методу аутогенного тренування.

Шульцу ще при житті пощастило бути свідком «переможного ходу» аутогенного тренування. У 1961 р. був створений Інтернаціональний координаційний комітет для клінічного застосування і навчання аутогенній терапії (USAT), куди ввійшов і представник СРСР. Особливо широке поширення аутогенне тренування одержало в Німеччині, США, Канаді.

Помер Шульц 27 вересня 1970 р. у віці 86 років.

У нас аутогенне тренування систематично стало вивчатися приблизно із середини 50-х років (А. М. Свядощ, М. С. Лебединський, Г. С. Бєлов, А. С. Ромен і ін.). Цьому методу присвячені монографії А. С. Ромена (1970), А. Г. Панова, Г. С. Бєляєва, И. А. Копыловой (1980), В. С. Лобзіна і М. М. Решетникова (1986) і ін.

Аутогенне тренування, запропоноване Шульцем як самостійний метод, за своїм характером є методом синтетичним. У його основі лежать елементи древньоіндійської системи йогів, досвід дослідження відчуттів людей, що занурюються в гіпноз, практика використання самонавіяння нансійською школою психотерапевтів (Кує, Бодуен), психофізіологічні дослідження нервово-м'язового компонента емоцій і досвід застосування м'язової релаксації (Джекобсон), а також раціональна психотерапія (Дюбуа).

Основною заслугою Шульца є насамперед те, що він звільнив вчення йоги від розповсюдженої інтерпретації чи від нальоту містицизму.

Запропонована Шульцем методика аутогенного тренування на відміну від її численних модифікацій називається класичною і поділяється на 2 ступені: 1-ий, чи початковий (АТ-1), і 2-ий, чи вищий (АТ-2).

Ваша задача як психологів — не стільки інформувати тих людей, які займаються АТ і давати їм завдання для самостійних занять, скільки спонукати до самостійних занять і до виконання завдань, постійно підкреслювати ефективність пасивної позиції, а в ідеалі — втілювати аутогенне тренування — бути спокійним, неквапливим, упевненим в тому, що він навчить, а ті, що займаються навчаться аутогенному тренуванню. Інструктор, сам займаючись аутогенним тренуванням, проникає думкою про те, що АТ — це не що інше, як в певні моменти віддача ліні і спогляданню, що аутогенний стан виникає сам собою при виконанні певних вимог, що він, як і все інші, давно неусвідомлено входить в аутогенний стан, «замислюючись».

 

ПОКАЗИ ДО АУТОГЕННОГО ТРЕНУВАННЯ

Люди які засвоїли АТ і регулярно ним займаються можуть:

1. Заспокоїтися, ефективно зняти фізичну і психічну напругу, що має величезне значення для профілактики перевтоми, неврозів і психосоматичних захворювань, тобто захворювань, джерелом яких є стрес (гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, гастритів, хвороби язви шлунку і дванадцятипалої кишки, коліту язви, бронхіальної астми, екземи, псоріазу).

2. Швидко відпочити. Відновлення сил в аутогенному стані йде набагато швидше, ніж під час сну, простого відпочинку лежачи, проглядання телепередач або прослуховування музики.

3. Самостійно регулювати такі функції організму, як кровообіг, частоту серцевих скорочень і дихання, кровопостачання мозку, що дуже важливо для лікування психосоматичних захворювань.

4. Боротися з болем.

5. Активізувати психічні і фізичні функції, наприклад, увагу, пам'ять, уяву, здібність до фізичних зусиль.

6. Активізувати творчі ресурси через розвиток інтуїції, образного мислення.

7. Перемагати шкідливі звички шляхом раціональної боротьби із стресом, емоційної і інтелектуальної активізації.

8. Поглиблено пізнати себе. Стародавні мудреці і лікарі вважали, що глибоке самопізнання є умовою здоров'я і розвитку особистості.

 


Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 554 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)