АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Ступінь збільшується при інфузії аміодарону у більш високих концентраціях та меншій швидкості введення, ніж вказано у розділі “Спосіб використання та дози”.
*- втрата менше 10% протягом 2 годин
**- використання пустого скляного флакону для виготовлення розчину аміодарону не рекомендується, оскільки несумісність із буфером, який знаходився у флаконі, може викликати преціпітацію.
* * * - після перших 24 годин слід дотримуватися швидкості підтримуючої інфузії 0,5 мг/хв (720 мл за 24 год.) при концентрації 1-6 мг/мл. Препарат у концентрації, яка перевищує 2мг/мл слід вводити у центральний катетер. Можливість проведення інфузії більше трьох тижнів не вивчалась. Перехід на пероральний прийом рекомендовано здійснювати як можна швидше.
****- для лікування повторних епізодів погрозливих життю ФШ/ШТ. Одним із варіантів вибору у даній ситуації є збільшення швидкості інфузії.
Лідокаїн вводять в дозі 80 мг внутрішньовенно струменево. Після чого забезпечують інфузію препарату зі швидкістю 2 мг /хвилину. Болюсне введення новокаїнаміду в даний час навіть не розглядається, рекомендується інфузія препарату – 30 мг/хвилину до досягнення загальної дози 17 мг/кг. Необхідність такої відносно повільної інфузії робить введення новокаїнаміду менш переважним. Магнію сульфат (8 ммоль) рекомендується при рефрактерній ФШ, особливо, якщо підозрюється гіпомагніємія у пацієнтів, що тривалий час отримували тіазідні та петлеві (некалійзберегаючі) діуретики, а також при поліморфній веретеноподібній ШТ (типу пірует). Бретилій в даний час до використання не рекомендується. Так само немає даних про ефективне використання бета-блокаторів (пропранолола) з метою купування шлуночкової тахіаритмії. Відповідно, антиаритмічні засоби, що використовуються при рефрактерній ФШ, по ефективності можуть бути розташовані в наступному порядку: аміодарон, лідокаїн, новокаїнамід. Атропін “підтвердив” свою ефективність при лікуванні гемодинамічно значущих брадіаритмій. В той же час рекомендації щодо кратності введення препарату дещо змінилось: в зв’язку з можливими побічними ефектами пропонується обмежити його введення однократною дозою в 3 мг внутрішньовенно. Ця доза достатня для блокування вагусної активності у дорослих пацієнтів. Алгоритм дій лікаря при розвитку зупинки кровообігу через асистолію або електро-механічну дисоціацію в попередніх рекомендаціях пропонував введення атропіну кожні 3 хв. по 1 мг в/в до загальної дози 0,4 мг/кг. Неважко підрахувати, що приведена методика “розтягувала” середню загальну дозу атропіну на 10 хв., в той же час запропонований протокол передбачає ії повне введення вже з перших хвилин реанімації.
Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 509 | Нарушение авторских прав
|