АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Передумови порушення функції хребта та причини дегенеративно-дистрофічних процесів у ньому

Хребет має дещо зігнуту у вертикальній площині фор­му (спереду назад). Як відомо, головною опорою нашого тіла є скелет (майже 200 кісток), а його основою — хре­бет. Дещо зігнута форма хребта дозволяє людині руха­тись у вертикальному положенні, витримувати великі вагові навантаження. У той же час, маючи змієподібну форму, хребет є досить гнучким, що дозволяє швидко змінювати положення тіла, тобто сидіти, стояти, лежа­ти тощо. Хребет має 24 гнучкі (7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових), поєднані між собою хребці, які утриму­ються на одній лінії за допомогою зв'язок, міжхребце-вих дисків, а також крижові та куприкові хребці, міцно з'єднані разом.

Хребет має згини у грудному та крижовому відділах — це випуклість назад, а у шийному та поперековому — уперед.

У хребтовому каналі знаходиться спинний мозок — свого роду автоматична станція багатьох функцій органі­зму. Його ушкодження має місце при ураженнях хребта!

В міжхребцеві отвори від мозку виходять нервові корінці, які утворюють нервові сплетіння: шийне, пле­чове, поперекове та крижове.

Міжхребцеві диски (еластичні хрящові прокладки) складаються з центральної частини, у драглистому ядрі якого є рідина, а по периферії фіброзна тканина утворює кільце. Рідина драглистого ядра забезпечує обмін речо­вин між хребтом і кров'ю. Вона наповнюється та збільшується в об'ємі тоді, коли ми лежимо, спимо, тоб­то хребет відпочиває.

Коли тіло знаходиться у вертикальному положенні, хребці тиснуть, диски сплющуються і рідина виходить. Установлено, що за ніч кожна людина збільшується у висоту на 2-3 см, а протягом робочого дня зріст змен­шується.

Міжхребцеві диски забезпечують гнучкість і рух­ливість хребта, запобігають кістковим утворенням, по­рушенням судин, нервів.

Вищезазначені особливості залежать від деяких фак­торів, що можуть зумовити остеохондроз хребта.

1. Недостатній рівень добової рухливої активності зни­жує інтенсивність дифузії та живлення хребта, тому що виникають застійні явища у дисках. Крім того, важли­вим наслідком є втрата тренованості скелетних м'язів та еластичної властивості у сухожилків та зв'язок. Зменшен­ням функціональних можливостей хребта пояснюється сучасна "епідемія" дегенеративно-дистрофічних захворю­вань хребта, коли навіть звичайні побутові навантажен­ня викликають перенапругу й ураження тканин.

2. Переохолодження структур хребта з розвитком захворювань під загальною назвою "ревматизм м'яких тканин". Безпосередній ефект переохолодження полягає у звужуванні судин та порушенні кровообігу у капіля­рах. Це погіршує живлення клітин, викликає їх руйну­вання, а продукти їх розпаду зумовлюють активацію імунної системи, яка розглядає їх як антигени. Тому виникають автоімунні ушкодження м'язів та сполучної тканини.

3. Порушення гомеостазу внаслідок накопичення продуктів обміну речовин, токсинів, недоокислених ре­човин при нераціональному харчуванні, надходженні з їжею і водою токсинів екзогенного походження, хроніч­них запорів, дисбактеріозу.

Спричиняють розвиток уражень хребта:

— хронічний психоемоційний стрес, який викликає тонічні судоми, спазми скелетних м'язів, а тому впливає на живлення м'язових і сполучнотканинних структур;

— тривалі перевантаження хребта при надлишковій масі тіла, перенесенні вантажів, довгому сидінні пору­шуються дифузію у хребцях;

— значні одноразові або хронічні навантаження на хребет, пов'язані з неправильними біомеханічними ру­хами (під час підйому та перенесення вантажів), трива­лим перебуванням у положеннях із нахилом тіла вперед або перекручуванням попереку й тулуба, нахилом упе­ред шиї й голови, провисання шиї у період сну, які зу­мовлюють неоднакову напругу на окремі ділянки хреб­та та його структур;

— постійна мікротравматизація хребта і навко­лишніх тканин при місцевих надмірних рухах, вібрації, ударах, падіннях, зіскоках. Це викликає ділянки запа­лення, а внаслідок цього погіршується живлення клітин та з'являються вирости на хребцях, структурні та фун­кціональні зміни у хребтово-рухливих сегментах;

— захоплення розтяжками та вправами на гнучкість із перевищенням фізіологічних меж еластичності й рух­ливості суглобів, часті процедури мануальної терапії з корекції хребта, що може зумовити надлишкову рух­ливість хребта (особливо при недостатньому розвитку м'язів навколо нього), виникнення звичного суглобово­го підвивиху.

Усі ці фактори залежать від поведінки людини і ма­ють відношення до способу життя. Але є і такі, які по­в'язані з аномаліями розвитку опорно-рухливих струк­тур» уроджені, генетично-детерміновані, пов'язані з алергічними станами тощо.

Дата добавления: 2015-10-19 | Просмотры: 406 | Нарушение авторских прав