Класифікація перфоративних виразок шлунка та ДПК (за В.С. СавельєF
вим, 1976):
За етіологією:
– виразкова хвороба, ускладнена перфорацією;
– гострі виразки (при масивних опіках, у пацієнтів в критичних станах, медикаментозні виразки, виразки при тяжкій соматичній патології), ускладнені перфорацією.
За локалізацією:
1) виразка шлунка (зазначають відділ шлунка);
2) виразка ДПК (передньої стінки, задньої стінки).
За перебігом:
– перфорація у вільну черевну порожнину (типова);
– прикрита перфорація;
– атипова перфорація (у чепцеву сумку, в закриті порожнини, в заочеревинний простір, плевральну порожнину, середостіння та ін.).
За фазою розвитку клінічної картини:
– стадія шоку (до 6 год від початку перфорації);
– стадія уявного благополуччя (6–12 год від початку перфорації);
– стадія бактеріального перитоніту (понад 12 год від початку перфорації).
6. Клінічні прояви перфоративної виразки:
1) основні симптоми перфоративної виразки (тріада Мондора):
– різкий («кинджальний») біль у верхньому відділі живота, що виникає раптово;
– виразковий анамнез або характерні «шлункові» скарги;
– дошкоподібне напруження м’язів передньої черевної стінки;
2) другорядні симптоми перфоративної виразки:
– загальносоматичні порушення (утруднене дихання, брадикардія з переходом у тахікардію, зниження артеріального тиску);
– функціональні порушення (одноразове блювання, спрага, сухість у роті, загальна слабість, затримка дефекації);
– об’єктивні прояви (вимушене положення в ліжку — лежачи на спині з підтяг нутими до живота стегнами, блідість шкірних покривів, холодний липкий піт, пози тивні патогномонічні симптоми);
3) анамнез захворювання:
– наявність виразки в анамнезі — у 80–90% хворих;
– «німі» виразки — у 10–15% хворих;
– наявність продромальних симптомів (біль, нудота, блювання);
4) клінічні прояви залежно від стадії захворювання:
а) клінічні прояви в стадії шоку:
• скарги хворого:
– різкий біль у животі, який можна порівняти з ударом кинджала, що виникає раптово;
– постійний характер болю;
– локалізується біль спочатку в надчерев’ї, згодом поширюється по всьому животу;
– частіше біль поширюється по правому бічному каналу черевної порожнини;
– біль може віддавати в праве або ліве плече, лопатку;
• об’єктивні прояви (під час огляду):
– стан тяжкий;
– вимушене положення хворого — лежачи на спині або на боці з приведеними до живота стегнами, різке посилення болю під час руху;
– страждальницький вираз обличчя;
– блідість шкірних покривів;
– холодний піт на обличчі, холодні кінцівки;
– дихання часте, поверхневе, неможливість глибокого вдиху;
– живіт втягнутий, передня черевна стінка не бере участі в акті дихання;
– Чугуєва симптом — поперечна складка шкіри на рівні пупка;
• фізикальні дані:
під час пальпації: напруження м’язів передньої черевної стінки — «дошкоподібний живіт» (у пацієнтів літнього віку може не бути різкої болючості);
– Спіжаського симптом — зникнення печінкової тупості при перкусії;
– де Кервена симптом — притуплення перкуторного звуку у відлогих відділах живота;
– під час аускультації: посилення перистальтичних шумів;
• позитивні перитонеальні симптоми:
– Щьоткіна — Блюмберга симптом — посилення болю в разі різкого відведення руки від черевної стінки після натискання на неї;
– Воскресенського симптом (симптом «сорочки») — відчуття посилення бо лю в правій здухвинній ділянці в разі швидкого проведення правою долонею по пе редній черевній стінці від правого підребер’я вниз по натягнутій лівою рукою хірур га сорочці хворого.
б) стадія уявного благополуччя:
– поліпшення загального стану;
– нормалізація артеріального тиску;
– відсутність різкого болю і поява постійного тупого болю в животі;
– зникнення задишки та болючості під час дихальних рухів;
– помірне здуття живота і напруження передньої черевної стінки;
– слабкі позитивні симптоми подразнення очеревини;
– зменшення звучності перистальтичних шумів;
– притуплення перкуторного звуку у відлогих місцях живота.
в) стадія перитоніту:
– погіршання загального стану внаслідок поширеності перитоніту, вираженості інтоксикації (токсична або термінальна стадія перитоніту);
– інтенсивний розлитий біль по всьому животу, часте блювання, зригування шлунковим вмістом, різка слабість;
– зниження артеріального тиску, тахікардія, аритмія, задишка;
– живіт роздутий, напружений, болючий на всьому протязі;
– відсутність перистальтики, невідходження газів, затримка дефекації;
– риси обличчя загострені, шкіра бліда;
– позитивні симптоми подразнення очеревини по всій черевній стінці.
7. Чинники, що впливають на клініку перфоративної виразки:
– стадія клінічного процесу (шок, уявне благополуччя, перитоніт);
– особливості перебігу або локалізації перфорації (прикрита перфорація, атипова перфорація);
– стан захисних сил організму;
– поєднання перфорації з іншими ускладненнями виразкової хвороби (кровотеча, пенетрація, стеноз).
І. Прикрита перфорація виразки розвивається у 5–8% хворих і характеризується:
– перфоративним отвором невеликих розмірів;
– невеликою кількістю вмісту шлунка в момент перфорації;
– злуковим процесом у ділянці перфорації;
загальна характеристика клінічних проявів прикритої перфорації:
– менша інтенсивність больового синдрому;
– швидше настання поліпшення загального стану хворого;
– локальний характер напруження м’язів передньої черевної стінки.
ІІ. Клінічні прояви перфорації у пацієнтів літнього віку залежать від:
– зниження захисних сил організму;
– слабкості м’язів передньої черевної стінки;
– зміни процесів діяльності головного мозку.
Загальна характеристика перфоративної виразки у пацієнтів літнього віку:
– захворювання перебігає без вираженої загальної і місцевої реакції;
– біль під час пальпації і напруження м’язів менш виражені;
– швидко наростають явища перитоніту.
Діагностика перфоративної виразки: І. Інструментальна діагностика:
а) оглядова рентгенографія черевної порожнини;
б) за відсутності вільного газу в черевній порожнині і наявності клінічних даних перфоративної виразки виконують пневмогастрографію (пробу Неймарка):
– в положенні хворого лежачи на лівому боці вводять назогастральний зонд;
– через зонд у шлунок за допомогою шприца Жане вводять 500 мл повітря, після чого повторно виконують оглядову рентгенографію черевної порожнини (наявність вільного газу під куполом діафрагми — підтвердження перфорації);
в) фіброгастродуоденоскопія (забезпечує візуалізацію виразки і може бути різновидом проби Неймарка);
г) лапароскопія;
д) діагностична лапаротомія.
ІІ. Лабораторні дані:
а) у початковій стадії характерних змін немає;
б) при розвитку перитоніту — запальні зміни в крові.
Диференційна діагностика:
а) з невідкладними хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини:
– перфорація тонкої та товстої кишок;
– гострий холецистит;
– гострий панкреатит;
– гострий апендицит;
– гостра непрохідність кишок;
– тромбоз судин брижі;
– аневризма черевного відділу аорти, що розшаровується.
б) із хронічними захворюваннями органів черевної порожнини:
– виразкова хвороба ДПК, ускладнена пенетрацією.
в) з терапевтичними захворюваннями:
– інфаркт міокарда;
– базальна пневмонія;
– плеврит.
г) з невідкладними урологічними захворюваннями:
– ниркова коліка.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 678 | Нарушение авторских прав
|