АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Оцінка результатів. Результати лікування і догляду дітей, хворих на цукровий діабет, оцінюють під час постійного спостерігання та організації диспансерного обліку хворих дітей

Результати лікування і догляду дітей, хворих на цукровий діабет, оцінюють під час постійного спостерігання та організації диспансерного обліку хворих дітей. У проведенні диспансеризації хворих дітей велике значення мають три голо­вних напрями:

• раціональне харчування — дієтотерапія,

• інсулінотерапія,

• гігієнічний режим.

Харчування —найважливіший чинник, який впливає на проведення інсуліноте-рапії. Для отримання ефективних результатів лікування необхідно розробити індивідуальну раціональну дієту.

Дитині, якій проводять традиційну інсулінотерапію, необхідно харчуватися 6 разів на добу, з'їдати суворо визначену кількість їжі, у тому числі й вуглеводів

Під час інтенсивної інсулінотерапії дитина може їсти 3 рази на добу, залежно від апетиту більше або менше.

Харчування має бути суворо збалансованим за кількістю білків, жирів і вугле­водів, містити достатню кількість вітамінів, мінеральних солей, мікроелемен­тів, відповідати вікові, забезпечувати дитині нормальний ріст і життєдіяльність. Страви і продукти для дитини, яка хворіє на цукровий діабет, повинні бути та­кими самими, які їдять й інші члени родини. Легкозасвоювані вуглеводи, які містяться в цукрі, медові, варенні, цукерках, тістечках, солодких водах, діабе­тикам протипоказані. Ці продукти призводять до різкого підвищення цукру в крові. Спочатку, готуючи їжу, необхідно точно зважувати продукти, згодом можна буде приблизно визначити їх масу без зважування. Розрахунок прово­дять за масою сирих продуктів. Рекомендується такий орієнтовний добовий набір продуктів: хліб—250 г, картопля—200 г, крупа—50 г, м'ясо або риба— 200 г, мо-локо—0,5 л, сир—100 г, сметана—25 г, яйце—1 штука, сир твердий —50 г, масло вершкове—20 г, олія рослинна—10 г, овочі — 500 г, фрукти — 300г. Уся група продуктів поділяється на:

• хлібобулочні вироби — хліб, печиво;

• мучні та круп'яні — лапша, рис, гречка;

• фрукти і ягоди — яблука, грейпфрут, банан, гранат, кавун, виноград;

• рідкі молочні продукти — молоко, кефір, кисле молоко, вершки;

• овочі.

Потрібно знати продукти, якими можна замінити той чи той продукт. Кількість продуктів, яка містить 10-12 г вуглеводів, відповідає 1 хлібній одиниці (ХО). Горіхи і зернята у кількості до 50 г по ХО не рахують. Кількість ХО на добу залежать від віку і дози інсуліну, але в середньому дорівнює 12—18. Розподіл ХО протягом доби може мати такий вигляд:

На 1 ХО необхідно 2 Од інсуліну короткої дії.

Приклад сніданку з 4 ХО:

2 шматки білого хліба (50 г) = 2 ХО

1 склянка молока (150 мл) = 1 ХО
банан очищений (60 г) = 1 ХО

10г масла + 1 шматок шинки.

Або:

2 шматки житнього хліба (50 г) = 2ХО 1 чашка
кефіру (250 мл) = 1 ХО 1 яблуко (100 г)= 1 ХО
10г масла + 40 г сиру.

На тлі дієтотерапії діти, хворі на діабет І типу інсулінозалежний, протягом усього життя отримують інсулін. Медична сестра повинна навчити батьків, родичів і саму дитину робити ін'єкції. Для корекції дози інсуліну необхідно користуватися одноразовими інсуліновими шприцами. Перевага в тому, що їх ємкість становить 1 мл, по всій довжині вони мають 40 поділок, тобто кожна поділка відповідає 1 Од інсуліну. Кожним таким шприцом можна користувати­ся від 1 до 5 діб без стерилізації. Потім шприц потрібно викинути. Останнім часом з'явилися шприци-ручки для введення інсуліну. Вони називаються Оргл-Реп, МО-уоРеп, РІіуаРеп. Вони мають розмір авторучки і вже містять спеціаль­ні набої з інсуліном: в 1 мл міститься 100 Од інсуліну. Тому потрібно бути ду­же уважним і ніколи не набирати інсулін звичайним інсуліновим шприцом з цих флаконів. У звичайних флаконах в 1 мл міститься 40 Од інсуліну. Існують ручки для інсуліну короткої дії, пролонгованої дії та для суміші інсулінів. Міс­ця ін'єкцій інсуліну необхідно щоденно змінювати:плечі, стегна, живіт, сідниці. Спосіб уведення—підшкірний. Якщо ін'єкції інсуліну робити завжди в одне і те саме місце, то розвиваються ліподистрофія за типом ліпом або ліпоатрофії. Ліпоми—це щільні жирові грудочки в місцях уведення інсуліну. Вони вигляда­ють неестетично і погіршують всмоктування інсуліну. Ліпоатрофії—це ямки, „провали" в шкірі, вони з'являються в місцях уведення інсуліну—гам зникає підшкірна жирова клітковина. На введення інсуліну може розвинутися алергій-на реакція. Тоді необхідно перейти на інший вид інсуліну. Іноді шкіра в місцях ін'єкцій червоніє і свербить. Це відбувається, якщо шкіру рясно обробляють спиртом і під час ін'єкції він потрапляє під шкіру. Інсуліни розрізняють: За видами:

• бичачий,

• свинячий

• людський.

За тривалістю дії:

• інсулін короткої дії, або простий, або інсулін швидкої дії, „харчовий";

інсулін подовженої дії, або базальний, фронтовий.
Інсулін короткої дії

• початок дії — 0,5 години після ін'єкції,

• максимум — 2—3 год після ін'єкції,

• кінець дії — 4—6 год після ін'єкції.

Інсулін короткої дії вводять тоді, коли погрібна швидка допомога— у разі діабетичного кетоацидозу. Його можна поєднувати з інсуліном пролонгованої дії, до складу якого входить протамін. Інсуліни, які змішують в одному шприці, повинні бути одного виду і однієї і тієї самої фірми. Інсулін короткої дії потріб­но вводити 4—5 разів на добу. Інсулін подовженої дії: початок дії — 1 —2 год після ін'єкції, максимум — 4—8 год після ін'єкції, кінець дії— 14—18 год після ін'єкції.

Його вводять 2 або 1 раз на добу. Подовження дії цього інсуліну базується на введені до його складу білка. Інсулін тривалої дії:

початок дії — А —6 год після ін'єкції, максимум — 10—18 год після ін'єкції, кінець дії — 20—26 год після Ін'єкції.

Цей інсулін не має вираженої глюкозознижувальної дії. Він підтримує вміст глюкози в крові на одному рівні. Цей вид інсуліну використовують як базаль­ний у проведенні інтенсифікованої інсулінотерапії. Інсулінотерапія

Існує два способи лікування інсуліном: традиційна та інтенсифікована Інсулі­нотерапія. Традиційна Інсулінотерапія

• Інсулін уводять 1 або 2 рази на добу (о 7-й та 19-й годині)

• Уводять інсулін короткої та подовженої дії, які можна змішувати в одному
шприці.

• Або вводять комбінований препарат інсуліну—суміш раніше іриготованих
інсулінів короткої і подовженої дії. Вони містять від 10 до 50 % інсуліну ко­
роткої дії і від 90 до 50 % інсуліну подовженої дії. Наприклад: 10/90 %, 20/80
%, 25/75 %, 30/70 %, 50/50 %.

До цих видів інсуліну належать інсулонг 8РР—400 Од 10 мл(30/70 %) бича­чий; монотард МС — 400 Од 10 мл (30/70 %) свинячий; монотард НМ — 400 Од 10 мл (30/70 %) людський.

• У разі застосування традиційної інсулінотерапії дитина має спожи-вати їжу 6
разів на добу: 7.30, 11, 14, 17,19, 21-ша години.

Інтенсифікована Інсулінотерапія.

Цей вид терапії нагадує природне, фізіологічне виділення інсуліну відповідно з їжею у здорової людини.

• інтенсифіковану інсулінотерапію призначають тоді, коли потреба в інсуліні
перебільшує 0,5 Од на 1 кг маси тіла.

• Інсулін короткої дії вводять перед 3 основними споживаннями їжі, а інсулін
подовженої дії — перед сном.

• Визначати вміст глюкози в крові потрібно 4 рази на добу, перед кож-ним уве­
денням інсуліну.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 508 | Нарушение авторских прав