АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гострий обструктивний бронхіт

Гострий обструктивний бронхіт (ГОБ) – запальне захворювання бронхів (переважно середнього та дрібного калібру) вірусної етіології з клінічно вираженим обструктивним синдромом, що притаманне дітям перших років життя зі схильністю до алергії (дезорганізацією імунної системи та дисбалансом місцевих захисних механізмів).

Клініка та діагностика. Клінічна картина на початку хвороби визначається симптомами ГРВІ (лихоманка, катаральні явища, порушення загального стану), залежно від збудника. Часто хворі діти мають ознаки ексудативно-катарального або лімфатико-гіпопластичного діатезу і вік від 6 місяців до 3 років. Ознаки обструкції нижніх дихальних шляхів можуть з’являтись у перші дні, частіше – на 3-5 день хвороби:

- експіраторна задишка з участю допоміжних м’язів;

- нав’язливий непродуктивний кашель;

- шумне свистюче дихання з подовженим видихом, яке можна почути і на відстані;

- розсіяні непостійні жужжачі та свистючі хрипи на фоні жорсткого дихання з подовженим видихом при аускультації легень;

- коробковий відтінок перкуторного тону над легенями (ознака вентиляційної емфіземи).

При ГОБ відсутні виражені симптоми інтоксикації (стан дитини середньої тяжкості, зберігається активність та апетит). Як правило, дихальна недостатність не перевищує 2-го ступеня важкості. Для ГОБ не характерне збільшення концентрації загальних та специфічних Ig E в аналізі крові. На R – грамі органів грудної порожнини, окрім двобічного підсилення легеневого малюнку та розширення коренів легенів, відмічається збільшена прозорість легеневих полів, низьке стояння сплощених куполів діафрагми, горизонтальне розташування ребер. Відсутність або незначна ефективність препаратів, що розширюють бронхи, підтверджує діагноз ГОБ. Характерна стійкість обструктивного синдрому протягом 5-7 днів (час, який потрібний для регенерації ушкодженого вірусом війкового епітелію), незважаючи на терапію.

Поява бронхообструктивного синдрому, якому не передувала ГРВІ (особливо у дітей старше 3-х років), або повторне виникнення його через декілька днів на фоні нормальної температури тіла ставить під сумнів діагноз ГОБ (за виключенням бронхітів, які викликані атиповими збудниками).

Лікування. Стаціонарне лікування призначають дітям з середньотяжким та тяжким перебігом ГОБ.

У приміщенні, де перебуває дитина, слід створити підвищену вологість повітря (використовують побутові зволожувачі, ставлять відкритий посуд з водою). Для збільшення продуктивності кашлю проводять активну оральну регідратацію. При необхідності застосовують кисневу терапію.

Для відновлення бронхіальної прохідності та дренажної функції бронхів призначають препарати для стимуляції відхаркування секрету та муколітичні засоби (див. лікування пневмоній), вібромасаж з дренажним положенням, кашльову гімнастику. При необхідності проводять бронхоскопічну санацію. До препаратів, які покращують функцію війкового епітелію відносять: амброксол, вітаміни А, С, РР; еуфілін. Застосування спазмолітичних препаратів неефективно при вираженій гіперсекреції, малоефективно при переважанні набряку в ґенезі бронхообструкції. Використання еуфіліну доцільно для покращання мукоциліарного кліренсу, зменшення набряку слизової оболонки та розвантаження малого кола кровообігу при вираженій дихальній недостатності (початкова доза – 16 мг/кг за добу у 4 прийоми, при позитивному ефекті призначають підтримуючу дозу – 0,6-0,9 мг/кг за годину. Показане застосування М-холіноблокаторів (атровент) та комбінованих препаратів з бета-агоністами (беродуал, комбівент). Патогенетично обґрунтованим при вірусному запаленні та набряку слизової оболонки бронхів є використання глюкокортикоїдів у вигляді інгаляцій (протинабрякова суміш), через спенхалери та бебіхалери, внутрішньовенно – при тяжкому стані.

Антибактеріальні препарати не впливають на перебіг ГОБ, призначають їх (переважно макроліди) у тих випадках, що і при ГПБ.

Можливо використання фізіотерапевтичних методів лікування: лужно-масляні інгаляції з 2% розчином соди, фізрозчином, мінеральними водами; відволікаючі процедури (гарячі ванни для рук або ніг, зональний баночний масаж).

Прогноз. Попередні часті ГРВІ або важка мікоплазмена чи аденовірусна інфекція можуть призводити до патологічної дискринії, гіперкринії, метаплазії епітелію і наступного розвитку гнійного ендобронхіту з тривалим бронхообструктивним синдромом.

У частини дітей з обтяженим преморбідним фоном повторні вірусні запалення бронхіального дерева викликають дистонію БЛС, порушують інервацію слизової оболонки та підтримують вторинну гіперреактивність бронхів, що сприяє рецидивуванню бронхообструктивного синдрому.

У 50-60% дітей, які мали ГОБ, в подальшому формується бронхіальна астма.

Дітям, які перенесли ГОБ, необхідно проводити комплекс заходів, ідентичних вторинній профілактиці бронхіальної астми.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 781 | Нарушение авторских прав