АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вибір стартового антибактеріального препарату

При використанні даних рекомендацій швидкий (24–36 ч) ефект від лікування наступає в 85–90% випадків, при неефективності стартового препарату переходять до альтернативних препаратів. Якщо немає упевненості відносно етіології, можна використовувати препарат або комбінацію двох препаратів з більш широким спектром.

Чутливість збудників до антибіотиків

S.pneumoniae: більшість штамів чутливі до Пеніциліну, що дозволяє використовувати при лікуванні пневмонії амоксициллін і цефалоспоріни. Більше 1/3 штамів пневмокока стійкі до ко-трімоксазолу. Пневмококи повністю стійкі до гентаміцину і іншим аміноглікозідам, тому терапія пневмонії антибіотиками даної групи в амбулаторних умовах недопустима.

S.руоgеnеs, Стрептокок групи B (S.agalactiae) завжди чутливі до пеніциллінам і цефалоспорінам.

Н.influenzае: більшість штамів чутливі к амінопеніциллінам, азітроміцину, цефалоспорінам II-IV. Резистентність до амінопеніциллінам обумовлена продукцією β-лактамаз, але при цьому зберігається висока чутливість до аминопенициллин/клавулановая кислота і цефалоспорінам II-IV.

Стафілококи: зберігається чутливість позалікарняних штамів до оксацилліну, інгибіторозащищенним пеніциллінам, цефалоспорінам.

Грамнегативні бактерії з сімейства Enterobacteriaceae (E.coli і ін.) частіше всього резистентні до амінопеніциллінів. При підозрі на ці збудники перевагу слід віддавати інгибіторозахищеним амінопеніциллінам (АМО/КК, АМП/СУЛ) або ЦС-III.

Атипові збудники – хламідії (Ch.trachomatis, Ch.pneumoniae) і мікоплазми (M.pneumoniae) – завжди чутливі до макролідів.

Шлях введення антибіотиків.

При неускладнених пневмоніях, особливо в амбулаторних умовах: переважне пероральне використання. При парентеральному введенні препаратів після досягнення ефекту слід перейти на пероральне введення антибіотика (ступінчаста терапія).

Тривалість терапії.

При адекватному виборі антибіотика і швидкому настанні ефекту буває достатньо 7-10 днів. При ВП, викликаних атиповими збудниками макроліди застосовують протягом 14 днів.

При неускладнених пневмоніях використовують оральні препарати — амоксициллін, амоксициллин/клавуланат (аугментін), цефуроксим-аксетіл (зіннат), що діють на пневмококів, і на гемофільную паличку. Феноксиметілпеніциллін-бензатін (сироп оспен) і цефалоспоріни I покоління пригнічують тільки кокову флору, тому їх краще застосовувати у більш старших дітей. При атипових пневмоніях препаратами вибору служать макроліди і азітроміцин. Оскільки вони діють і на кокову флору, ці засоби можна використовувати у осіб з алергією на β-лактами, проте їх широке застосування небажане із-за стимуляції ними лікарськоъ стійкості флори.

При ускладненій пневмонії лікування починають з парентеральних препаратів, замінюючи їх на оральні при настанні ефекту (ступінчастий метод). Досвід показує, що більше 85% всіх позалікарняних пневмоній у дітей можна вилікувати без єдиної ін'єкції антибіотика; в середньому за час лікування дитина, хворою пневмонією, отримує менше 4 ін'єкцій. Дози антибактеріальних препаратів, які використовуються для лікування пневмоній, підбираються відповідно до рекомендацій виробників.

Оцінка ефективності лікування проводиться через 24, 36 і 48 ч лікування. Повний ефект реєструється при зниженні температури нижче 38,0°С (без жарознижуючих) і поліпшенні загального стану, появі апетиту; рентгенологічна картина при цьому може покращитися або не змінитися. Це вказує на чутливість збудника до препарату, отже, лікування цим лікарським засобом слід продовжувати. Частковий ефект реєструється при поліпшенні загального стану і апетиту, а також відсутності негативної динамікиі, але при збереженні фебрільной температури. Така картина спостерігається за наявності гнійного вогнища (деструкція) або іммунопатологичеського процесу (метапневмонічеський плеврит). При цьому антибіотик не міняють, повний ефект наступає пізніше — при спорожненні гнійника або призначенні протизапальних засобів. Якщо у хворого зберігається фебрільна температура, збільшується інфільтрація в легенях і/або загальні розлади, прийнято вважати, що ефект відсутній. В таких випадках необхідно терміново замінити препарат.

Тривалість лікування неускладнених пневмоній 5 - 7 днів, ускладнених форм — 10 -14 днів (2-3 дні після падіння температури).

Використання фторхинолонів дітям протипоказано. За життєвими показаннями, за відсутності безпечнішої альтернативи, може призначатися ципрофлоксацин. Дітям до 8 років протипоказаний доксициклін, Ко-трімоксазол небажано застосовувати в перші 2 міс життя.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 602 | Нарушение авторских прав