АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гострий бронхіоліт

Гострий бронхіоліт – це більш тяжкий варіант перебігу гострого обструктивного бронхіту у дітей переважно першого півріччя життя з більш вираженими клінічними ознаками гострої дихальної недостатності (ГДН) обструктивного ґенезу на фоні вірусного ушкодження термінальних і респіраторних бронхіол.

Етіологія. У 60% випадків бронхіоліт викликає РС-вірус, рідше – вірус парагрипу, цитомегаловірус, аденовірус, хламідії, мікоплазма.

Клініка та діагностика. В більшості випадків з’ясовуються анамнестичні дані про перенесені ГРВІ дитиною або матір’ю наприкінці вагітності. Проявам бронхіоліту у дитини може передувати нежить, явища назофарингіту. На 2-4-й день (або раптово) стан дитини погіршується за рахунок посилення кашлю, наростання симптомів дихальної недостатності. Дитина стає блідою, з ціанозом носо-губного трикутника або генералізованим ціанозом. Зростає експіраторна задишка за участю допоміжної мускулатури (частота дихання – 60-80/хв.). Відмічається збільшення передньо-задніх розмірів грудної клітини, перкуторний тон над нею коробкового характеру. Спостерігається зниження звучності тонів серця, тахікардія. В легенях вислуховується багато незвучних дрібнопухирчастих вологих (переважно на вдосі) та невелика кількість сухих хрипів (на видосі). Виражена задишка призводить до ексикозу. Можливі епізоди апное.

Тяжкість стану дитини визначається, в більшій мірі, дихальною недостатністю, а не інтоксикацією.

Тиск кисню крові може знижуватись до 55-60 мм рт.ст.

На рентгенограмі відмічають підвищену прозорість легеневих полів, низьке стояння діафрагми, часто – невеликі ділянки зниження прозорості легеневої тканини за рахунок субсегментарних ателектазів. Іноді диференціальний діагноз з початком вогнищевої бронхопневмонії є неможливим.

Дитина може загинути від апное в перші дні захворювання. При сприятливому перебігу захворювання стан дитини покращується на першому тижні, можливо збереження симптомів дихальної недостатності протягом 2-3 тижнів. Аденовірусні та парагрипозні бронхіоліти мають більш важкий перебіг, ніж РС-бронхіоліти.

Лікування. Дитині необхідно свіже прохолодне повітря, кисень. Дихальна недостатність П-Ш ступеня є показанням до госпіталізації; призначають зволожений кисень, кисневу палатку, допоміжну вентиляцію легень з постійним позитивним тиском, ШВЛ (при стійкій гіперкапнії – тиск вуглекислого газу більше 8,0-8,9 кПа). Використовують аерозолі 2% розчину соди, 5-10% ацетилцистеїну, гідрокортизону.

Показана оральна або інфузіонна регідратація з подальшою дегідратацією, корекцією електролітних розладів та симптоматичними заходами.

Важкий перебіг бронхіоліту є показанням до застосування рібавіріну.

Бета-агоністи можна призначати дітям з атопічним діатезом.

Використовують топічні стероїди. Парентеральне введення глюкокортикоїдів доцільно при дихальній недостатності Ш ступеня, симптомах недостатності наднирників та підозрі на облітеруючий бронхіоліт (рецидив тяжкої бронхообструкції).

Для зменшення явищ легеневої гіпертензії призначають еуфілін (0,1-0,4 мл/кг 2,4% розчину кожні 4 години).

Застосовують інгібітори протеолітичних ферментів (контрикал в дозі 500 ОД/кг 2-3 рази на добу).

Ряд авторів вважають обов’язковим використання антибіотиків, інші пропонують їх застосовувати при наявності хронічних вогнищ інфекції, гнійно-септичному захворюванні в анамнезі, підозрі на розвиток пневмонії (тривала клініка, виражений нейтрофільоз зі зсувом вліво, збільшення ШОЕ).

При покращанні стану хворого (зменшення дихальної та серцевої недостатності, зникнення лихоманки) призначають постуральний дренаж та вібраційний масаж.

Деякими педіатрами визнається позитивний ефект гепаринотерапії.

Прогноз. Летальність при гострому бронхіоліті складає 1-2%. Ускладнення пневмонією відбувається рідко, рання антибіотикотерапія не змінює перебіг хвороби. У 50% дітей, які перенесли бронхіоліт, формується гіперреактивність бронхів, бронхообструктивний синдром в подальшому повторюється або рецидивує і трансформується в бронхіальну астму.

Лікування – глюкокортикоїди, симптоматична терапія.

6.2 Конкретна мета самостійної підготовки до практичного заняття. Вивчення етіології, клініки, діагностичних методів, принципів лікування і набуття практичних навичок з медичної і невідкладної допомоги при гострих бронхітах, синдромі бронхіальної обсрукції, гіпертермічному синдромі у дітей для удосконалення педіатричних знань і навиків для подальшої професійної діяльності.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 870 | Нарушение авторских прав