АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Хірургічне лікування

Оперативне втручання проводиться під загальним знеболенням (внутрішньовенним або ендотрахеальним наркозом). Для доступу до щитоподібної залози використують поперечний або коміроподібний розтин на передній поверхні шиї на 3-4 см вище яремної вирізки. Довжина розтину 4-6 см. Розрізаються тканини до другої фасції шиї. Шкірно-клітковинний шар відсепаровують на 3 см доверху і донизу. По середній лінії розсікають другу і третю фасції. М’язи із фасціями тупими гачками відводять в боки. Тільки при дуже великих зобах інколи частково розрізають претиреоїдні м’язи у поперечному напрямку. Із оточуючих тканин виділяється щитоподібна залоза і проводиться її обстеження.

Характер втручання на щитоподібній залозі при ендемічному і спорадичному зобі визначається поширеністю і характером ураження. Вся уражена паренхіма видаляється, а здорова тканина максимально зберігається. Тільки при тотальному дрібновузликовому ураженні можна обмежитись економною резекцією.

У хворих із дифузним і змішаним зобом виконують двобічну клиноподібну резекцію обох часток залози, залишаючи кукси паренхіми в достатньому об’ємі для збереження нормальної функції щиоподібної залози. При одиночному вузлі невеликих розмірів виконується резекція частки залози. У випадках великого вузла, а також при множинних вузлах виконується субтотальна резекція частки із перешийком, рідко - геміструмектомія.

Багатовузлові зміни в обох часток щитоподібної залози є показом до двобічної субтотальної резекції, але необхідно прагнути як можна більше залишити неураженої паренхіми.

Енуклеація вузла у теперішній час не виконується у зв’язку з тим, що паранодулярна тканина часто дає рецидив зобу, перероджується у злоякісну пухлину.

Після операції доцільно призначати тиреоїдні гормони для попередження рецидиву зобу.

Профілактика ендемічного зобу ділиться на масову, групову та індивідуальну.

а) Масова профілактика здійснюється йодуванням кухонної солі шляхом додавання йодида калію із розрахунку 25-40 г на 1 т. Йодовану сіль необхідно додавати до їжі після її приготування, оскільки при високій температурі йод у солі інактивується. Одним із компонентів масової профілактики є достатній вміст білку в їжі (не менше 1,0 г на 1 кг тіла).

б) Групова профілактика проводиться у дітей і вагітних жінок із урахуванням їх підвищеної потреби в тиреоїдних гормонах. Дітям від 4 до 10 років призначають йодид калію із розрахунку добової потреби (25 мкг/добу) додатково до харчування йодмісткими продуктами: від 10 до 17 років - 50 мкг/добу, вагітним - 50-70 мкг/добу. Йодид калію показаний для групової профілактики людям, в яких немає зобу, але у них підвищена потреба в тиреоїдних гормонах.

в) Індивідуальна профілактика проводиться особам: які перенесли операцію на щитоподібній залозі; тимчасово проживаючим в ендемічному районі; які зазнають дії струмогенних факторів у побуті або на виробництві. Вона здійснюється включенням у раціон продуктів, багатих йодом (морська капуста, кальмари, морська риба, грецькі горіхи та ін.).

Усі види йодної профілактики не ліквідують струмогенні фактори оточуючого середовища. В ендемічному районі вони направлені тільки на забезпечення організму йодом - одним із важливих компонентів для біосинтеза тиреоїдних гормонів.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 476 | Нарушение авторских прав