 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Травматичні ушкодження головного мозкуПід травмами головного мозку розуміють різноманітні по видах і ступеню важкості механічні ушкодження головного мозку й кісток черепа. Черепно-мозкові травми діляться на: 1. Відкриті - при відкритих цілісність кісток черепа ушкоджуються. а) проникаючі б) непроникаючі 2. Закриті. При закритих травмах голови цілісність кісток черепа не порушується. До травм головного мозку відносять: 1.Струс 2. Забій 3. Роздавлення
1. Струс – виникає внаслідок обертового та лінійного прискорення під час травми, що викликає обертання великих півкуль відносно фіксованого стовбура мозку. В результаті механічної деформації виникає ушкодження аксонів, які зв’язують кіркові відділи з підкірковими та структурами стовбуру мозку та порушується гемодинаміка стовбуру мозку. Ушкодження аксонів призводить до порушення аксонального транспорту, набряку та лізису аксонів, із наступною їх дегенерацією. Вивільнення збуджуючих нейромедіаторів з терміналей аксонів може викликати ушкодження нейронів з якими ці аксони пов’язані. Морфологічно: Спостерігається наявність травматичного набряку речовини мозку, повнокрів’я судин головного мозку. Клінічно: втрата свідомості, нудота, блювота, постравматична амнезія (ретроградна), загальна слабкість. 2. Забій – є наслідком важкої передньо-задньої дислокації півкуль головного мозку. В патогенезі виникнення контузії головного мозку відіграє травматизація великих півкуль кістками черепа. Вогнища ушкодження мозку виникають спочатку у місці нанесення удару, а потім з протилежної сторони у місці контрудару. Морфологічно: у вогнищах удару – крововиливи, некроз, зона травматичного набряку навколо. Через деякий час некротичні маси розплавлюються, на цього місці утворюється жировий детрит, а також зростає кількість астроглії та олігодендроглії навколо. Частина цих клітин потрапляє до зони некрозу та фагоцитує детрит – в наслідок чого клітини глії збільшуються у 2-3 рази, ядра клітин просвітлені, цитоплазма – дрібнозерниста. Такі астроцити називаються зернистими кулями. Наслідки – на місці вогнища некрозу: а)кіста мозку; б) гліальний рубець. Інколи може бути рубець із сполучної тканини – вона проростає в зону ураження з м’яких мозкових оболонок. З часом такий рубець стає грубим, подразнює тканину мозку, що знаходиться поряд, що може призвести до появи нападів джексонівської епілепсії. Клінічна картина: тривала втрата свідомості та амнезія, стійкий когнітивний дефект, вогнищева неврологічна симптоматика. 3. Роздавлення – є наслідком важкої ЧМТ, що супроводжується переломами кісток черепу та стисненням речовини мозку. Морфологічно: в мозковій тканині тріщини, розриви, крововиливи, множинні некрози, може спостерігатись повне відокремлення кори від білої речовини.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 585 | Нарушение авторских прав |