АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

DIAGNOSIS DEFINITA

Заключний КЛІНІЧНИЙ ДІАГНОЗ

Відхиливши шляхом диференційної діагностики припущення про захворювання, які мають спільні симптоми із захворюванням у хворого, за яким ведеться спостереження, формулюють клінічний (обгрунтований) діагноз: основний, супутній, ускладнення.

Обгрунтований клінічний діагноз – динамічна категорія. Він може деталізуватися в процесі спостереження та лікування.

Остаточний клінічний діагноз – це діагноз після завершення обстеження і спостереження в динаміці під час лікування. Виставляють його найчастіше після виписування хворого із стаціонару або смерті.

ОСНОВНІ ЕТІОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПАТОГЕНЕЗУ ОСНОВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ

Питання етіології та патогенезу основного захворювання має важливе значення для обгрунтування раціонального лікування, реабілітації та вироблення плану профілактичних заходів.

На підставі всебічного аналізу різноманітних аспектів життя та діяльності хворого, з’ясування умов навколишнього середовища, спадковості, шкідливих звичок, перенесених раніше захворювань і т.н. вказують найімовірніші етіологічні фактори та патогенетичні особливості захворювання у хворого (у міру можливості).

Curatio morbi

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 591 | Нарушение авторских прав