АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізіологічна характеристика рухових одиниць м’язів. 16. Головним структурно-функціональним елементом нервово-м’язового апарату є:

16. Головним структурно-функціональним елементом нервово-м’язового апарату є:

а) міофібрила, б) актин і міозин,

в) м’язове волокно, г) рухова одиниця.

17. Рухові одиниці (РО) відрізняються між собою:

а) розмірами тіла мотонейронів,

б) товщиною аксона мотонейрона,

в) числом м’язових волокон, які входять до складу РО,

г) а+б+в.

18. М’язові волокна, що входять до складу даної РО, володіють:

а) одинаковими властивостями,

б) різними властвостями,

в) різними властивостями, за винятком сили, яка у окремих м’язових волокон даної РО однакова,

г) однаковими властивостями, за винятком сили, яка у окремих м’язових волокон даної РО різна.

19. Малі РО входять, як правило, до складу м’язів:

а) пальців кисті і очного яблука,

б) дрібних м’язів лиця,

в) а+б,

г) тулуба і кінцівок.

20. Малі РО забезпечують:

а) швидкі рухи, б) точні рухи,

в) повільні рухи, г) а+б.

21. Великі РО переважно входять до складу м’язів: а) пальців кисті, б) очного яблука,

в) дрібних м’язів лиця, г) тулуба і кінцівок.

22. Повільні окислювальні волокна (тип 1) в порів­нянні з швидкими (типу II) мають:

а) більш багату капілярну сітку,

б) підвищений вміст міоглобіна і мітохондрій,

в) менше капілярів, міоглобіну і мітохондрій,

г) а+б.

23. Повільні м’язи і волокна в порівнянні з швидкими:

а) більш витривалі,

б) менш витривалі,

в) пристосовані до потужних короткотривалих скорочень,

г) б+в.

24. Швидкі м’язові волокна в порівнянні з повільними: а) більш витривалі, б) менш витривалі, в) пристосовані до потужніх короткотривалих скорочень м’язів, г) а+б. Чим більша кількість швидких РО в м’язі, тим:

а) вища швидкість його скорочення,

б) більша максимальна сила,

в) більша витривалість, г) а+б.

25. Чим більша кількість в м’язі повільних РО, тим:

а) вища швидкість його скорочення,

б) більша максимальна сила,

в) більша витривалість, г) а+б.

Нервово-м’язове з’єднання. Механізм м’язового скорочення

27.Скелетний м’яз має такі фізіологічні властивості:

а) автоматизм, збудливість, провідність, скоротли­вість,

б) збудливість і скоротливість,

в) збудливість і провідність,

г) провідність і скоротливість.

28. В механізмі м’язового скорочення кальцій відіграє

роль активатора:

а) міоглобіну,

б) саркоплазматичного ретикулума,

в) актину, г) міозину.

29. Скорочення м’язових волокон здійснюється за

рахунок енергії, яка безпосередньо вивільняється при розщепленні:

а) глюкози і глікогену, б) жирів,

в) АТФ, г) креатинфосфату.

30. Міозинові головки (мостики):

а) активують розщеплення АТФ в час м’язового скорочення,

б) здатні з’єднуватись з нитками актину,

в) гальмують процес зчеплення міозинових і акти-нових ниток, г) а+б.

31. Медіатор ацетилхолін нервово-м’язового синапса бере участь:

а) у вивільненні іонів з цистерн поздовжніх трубо­чок саркаплазматичного ретикулуму,

б) в передачі збудження від аксона до сарколеми,

в) в передачі збудження від сарколеми до аксона, г)а+б

32. М’язовий потенціал дії, що виникає під впливом нервових імпульсів, викликає:

а) деполяризацію пресинаптичної мембрани,

б) деполяризацію мембран цистерн і вихід з них іонів кальцію,

в) активацію тропоміозину,

г) активацію кальцієвої помпи.

33. При м’язовому скороченні довжина світлих дисків: а) зменшується, б) не змінюється,

в) збільшується, г) а+б.

34. Безпосереднім джерелом енергії для м’язового скорочення є енергія:

а) білків, б) вуглеводів, жирів, в) АТФ, г) креатифосфату.

Енергетика м’язового скорочення

35. Ресинтез АТФ в аеробних умовах забезпечується:

а) гліколітичними реакціями при розщепленні глюкози і глікогену до молочної кислоти,

б) енергією креатинфосфату,

в) енергією окислення білків,

г) енергією окислення вуглеводів і жирів.

36. Максимальна кількість енергії, яка може бути одер­жана за рахунок даної енергосистеми, називається:

а) енергопотужністю,

б) енергоємністю,

в) енергобалансом.

37. Максимальна кількість енергії, яка може бути ви­вільнена за рахунок даної енергосистеми за оди­ницю часу, називається:

а) енергопотужністю,

б) енергоємністю,

в) енергобалансом.

38. При розщепленні 1 моля АТФ виділяється така кількість енергії (ккал):

а) 10, б) 20, в) 10.5, г) 20.5.

39. При розщепленні 1 моля креатинфосфату виділя­ється така кількість енергії (ккал):

а) 10, б) 20, в) 10.5, г) 20.5

40. Ємність фосфатної енергосистеми, що оцінюється запасом АТФ в 20 кг м’язової маси, складає: а) 1 моль АТФ (10 ккал),

б) 0.5 моля АТФ (5 ккал),

в) 0.1 моля АТФ (1 ккал),

г) 0.05 моля АТФ (0.5 ккал).

41. Енергопотужність фосфатної енергосистеми (ккал):

а) 16, 6)26, в) 36, г)46,

42. Потужність лактацидної енергосистеми (ккал/хв): а) 6, 6)12, в) 18, г)24.

43. Ємність лактацидної енергосистеми (ккал/хв): а) 6, 6)12, в) 18, г)24.

44. При повному аеробному розщепленні однієї моле­кули глюкози до води і вуглекислого газу утворю­ється така кількість молекул АТФ:

а) 18, 6)28, в) 38, г)48.

45. При аеробному розщепленні однієї молекули глю­кози до молочної кислоти утворюється така кіль­кість молекул АТФ:

а) 2, б) 12, в) 28, г) 38.

46. Енергозабезпечення тривалих фізичних наванта­жень (споживання кисню до 50% від МСК) прохо­дить переважно за рахунок окислення:

а) вуглеводів, б) жирів,

в) білків, г) вуглеводів і білків.

47. При інтенсивних навантаженнях (споживання кисню близьке до МСК) основна частина аеробної енергопродукції утворюється за рахунок окислення:

а) вуглеводів, б) жирів,

в) білків, г) вуглеводів і білків.

48. Потужність кисневої енергосистеми при окисленні глюкози і глікогену (ккал/хв):

а) 2, 6) 4, в) 8, г) 16

49. Енергоємність кисневої енергосистеми при окис­ленні глюкози і глікогену (ккал):

а) 400, 6)800, в) 1000, г) 60000

50. Енергоємність кисневої енергосистеми при окис­ленні жирів: (ккал):

а) 400, 6) 800, в) 1 000, г) 60 000

51. В нормі середній вміст жирів в організмі людини становить (в процентах від маси тіла):

а) 5-10, 6)10-20, в) 20-40, г) 40-50.

52. Потужність кисневої енергосистеми при окисленні жирів (ккал/хв):

а) 2, 6)4, в) 8, г) 16.

53. Питома енергоємність жирів (ккал енергії, що міс­титься у ваговій одиниці енергосубстрату):

а) 4.1, 6)6.3, в) 9.3, г) 12

54. Калорійний еквівалент кисню при окисленні вуг­леводів:

а) 5.05, 6)4.7, в) 4.3, г)4.1.

55. Калорійний еквівалент кисню при окисленні жирів: а) 5.05, 6)4.7, в) 4.3, г)4.1.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 1067 | Нарушение авторских прав