Робота м’язів та її механічна ефективність
30. Піднявши штангу вагою 50 кг на висоту 2 м, учень виконав роботу (кгм):
а) 500, б) 100,
в) 200, г) 300.
31. Спортсмен підняв штангу вагою 70 кг на висоту 2 м за 1 секунду. Потужність виконаної роботи складатиме (кгм/с):
а) 40, б) 80,
в) 140, г) 240.
32. Виражене в процентах відношення корисної механічної енергії, затраченої на роботу, до загальних енергозатрат називається:
а) коефіцієнтом корисної дії (ККД),
б) механічною продуктивністю роботи,
в) силовим дефіцитом,
г) а+б.
33. Величина ККД паровоза – 6%, тепловоза – 40%, електровоза – 60%, стрибаючого кенгуру – 75%, людини (%):
а) 5-Ю, б) 20-30, в) 40-50, г) 50-60.
34. ККД при плаванні (%):
а) 3-6, б) 8-12, в) 15-20, г) 20-30.
35. ККД залежить від швидкості скорочення м’яза. Він найбільший при скороченні з швидкістю, що дорівнює (% від максимальної):
а) 15 б) 35 в) 55 г) 65.
36. ККД залежить від величини навантаження. Він найбільший при навантаженнях, які складають таку частину від її максимальної сили:
а) 1/2, б) 1/3, в) 1/4, г) 1/5.
37. Найбільш низький ККД у спортсменів, які спеціалізуються з:
а) гімнастики, б) спортивних ігор,
в) велоспорту, г) плавання.
38. Для практичних розрахунків ККД необхідно знати:
а) величину виконаної роботи в кГм,
б) обсяг використаного при роботі кисню в мл,
в) коефіцієнт еквівалентності між механічною роботою і обсягом спожитого кисню (0,49),
г) а+б+в.
39. Підвищення ККД при систематичних тренуваннях; характеризується:
а) специфічністю,
б) специфічність відсутня,
в) специфічність виникає лише у видах спорту, направлених на розвиток сили,
г) специфічність характерна лише для витриваліс-них видів спорту.
40. Аеробною називається робота, енергозабезпеченя якої здійснюється в основному за рахунок такої енергосистеми:
а) лактацидної,
б) окислювальної (окислення глікогену і глюкози),
в) окислювальної (окислення жирів),
г) б+в.
41. Анаеробною називається робота, енергозабезпечення якої здійснюється переважно за рахунок та кої енергосистеми:
а) фосфагенної,
б) лактацидної,
в) а+б,
г) окислювальної (окислення вуглеводів і жирів).
2.7. ВІДПОВІДІ НА СИТУАЦІЙНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАДАЧІ
1.В час руху стрілки динамометра м’язи обстежуваного, стискаючи прилад, працюють в ізотонічному режимі. Як тільки стрілка динамометра зупиниться, що відповідає максимальній довільній силі м’язів кисті обстежуваного, ізотонічний режим скорочень переходить в ізометричний: м’язи напружені, але не вкорочуються.
2. Довготривале використання інтенсивних статичних вправ учнями негативно впливає на вдосконалення вегетативних функцій. Тому вони протипоказані дітям середнього та особливо молодшого шкільного віку і людям з ослабленим здоров’ям. Негатив ний вплив статичних вправ на функціональний ста системи дихання, кровообігу зменшується, якщо і поєднувати з вправами динамічного характеру, активізує діяльність вегетативних систем енерго безпечення, посилює процеси метаболізму. Виконан ня учнями старшого і навіть середнього шкільного віку, комплексів динамічних та статичних вправ сприяють розвитку статичної витривалості.
3. Скелетні м’язи людини постійно знаходяться в невеликому напруженні – тонусі. На його підтриман
ня витрачається біля 25% енергії основного обміну. Тонус м’язів підтримується завдяки постійному надходженню в ЦНС імпульсів від рецепторів слуху, зору, вестибулярного апарата, рецепторів шкіри, про-пріорецепторів м’язів і сухожиль. При блокуванні чутливих нервів м’язи дещо видовжуються і повністю розслаблюються. Більш довгими м’язи стають і при їх частих розтягненнях. Рівень тонусу таких м’язів завжди знижений. Оскільки оптимальний тонус м’язів є необхідною передумовою захисту і стабілізації робота суглобів то при пониженні м’язового тонусу ці захисні рефлекси стають менш ефективними. Понижений тонус скелетних (суглобових) м’язів є однією з причин суглобових вивихів. Звідси логічним є висновок про те, що розтягнення м’язів має бути помірним. Тому при заняттях з дітьми належить уникати пасивних рухів.
4. Показник міотонометрії є об’єктивним методом оцінки функціонального стану м’язів спортсменів: чим вища амплітуда тонусу, тим вища натренованість спортсменів. Спостереження за змінами тонусу м’язів у різні періоди тренування може бути тестовим для корекції тренувальних програм. При перевтомі амплітуда тонусу зменшується, отже міотоно-метрія може бути використана як метод оперативного контролю за величиною тренувальних навантажень.
5. Різниця показників МДС і МІС згиначів плеча (силовий дефіцит) у першого обстежуваного учня 2кг/см2 (8кг/см2-6кг/см2), у другого 1кг/см2(8кг/см2-7кг/см2). Зменшення силового дефіциту, тобто наближення МДС до МІС, більш виражене у другого учня, а отже у нього і більш досконале центральноне-рвове управління м’язовим апаратом.
6. Контрактура – це сильне, локальне, тривале скорочення м’язових волокон, з сильно сповільненим розслабленням. Розрізняють дві різновидності контрактури – природжену (природжене різке обмеження рухомості внаслідок недорозвиненості м’язів і суглобів) і набуту (професійну). Причинами виникнення набутих контрактур є порушення функції нервової системи в умовах дії надмірних за силою подразників. Професійні контрактури зумовленні перенапруженням тих груп м’язів, які інтенсивно використовуються в процесі виконання професійної роботи.
7. Позитивний вплив на прояв швидкісно-силових здібностей учня, який перед виконанням вправи старається забезпечити оптимальне розтягнення необхідних м’язів, зумовлений ефективним використанням рефлексу на розтягнення (міотонічно-го рефлексу).
Міотонічний рефлекс – це рефлекс активної протидії м’яза його розтягненню. Він виникає внаслідок збудження чутливих нервових закінчень у м’язових веретенах при розтягуванні м’яза. Імпульси від пропріорецептрів розтягнутого м’яза направляються в спинний мозок і безпосередньо (без участі проміжних нейронів) передаються на рухові альфа-мотонейрони, що і викликає посилення еферентної імпульсації, а значить і зростання сили м’язових скорочень. Рефлекси на розтягнення беруть участь у здійсненні таких локомоторних актів, як ходьба і біг. Вони активізуються при метанні – сильний замах, розтягуючи м’язи, викликає їх наступне більш сильне рефлекторне скорочення. Полегшуючи рух в протилежний розтягненню бік, даний рефлекс знижує ефективність вправ на розтягнення, стримує прояв гнучкості.
8. Тривалість роботи залежить від величини зусилля: чим більша величина ізометричного напруження, тим при інших рівних умовах менша тривалість його підтримання. При великих статичних напруженнях, внаслідок високого внутрі-шньом’язового тиску, порушується капілярний кровообіг, а отже і надходження до працюючих м’язів кисню та поживних речовин, виведення продуктів обміну тощо. М’язи починають працювати в анаеробному режимі, що зумовлює нагромадження кислих продуктів обміну та розвиток втоми. Вправи з навантаженням 50% від максимальної сили можуть тривати біля 60 с, при менших величинах ізометричного напруження робота може продовжуватись, в залежності від рівня натренованості м’язів, значно довше (до 10 хв. і більше).
9. Краща (більш висока) ефективність (ККД) м’язової діяльності свідчить про те, що дана робота виконується з більш низьким енергообміном, тобто більш економно. Економічність діяльності органів і систем організму спортсмена високої кваліфікації пояснюється перш за все високою досконалістю функціонування ЦНС (досконалістю механізмів внутрішньом’язової і міжм’язової координації функцій).
Виконання вправ з кисневим запитом вищим 50% МСК пов’язане із значною активізацією механізмів анаеробного енергозабезпечення. При цьому утворюється велика кількість кислих продуктів обміну, що спричиняє швидку втому і зниження працездатності. Ефективність (ККД) виконання такої роботи знижується. Подальше продовження роботи за таких умов можливе лише завдяки значних вольових зусиль.
10.Коефіцієнт корисної дії (ККД) виконаної роботи визначається за формулою:
ККД = (ЗЕ * 100) / ЕМР
де: ЗЕ – загальні енерговитрати; ЕМР – енерговитрати на механічну роботу.
Витрати енергії з врахуванням величини використаного кисню визначаються з використанням коефіцієнта еквівалентності (0,49) між механічною роботою (MP) і обсягом використаного кисню (Сп02) за формулою:
ККД = 0,49 * (МР/СпО2)*100=0,49*(2000 кгм/хв / 4000 мл) * 100=24,5%
11. Потужність степ-ергометричного навантаження (ПН) визначається за формулою: ПН=1,3 (МТ • ВС • ЧС), де: 1,3 – коефіцієнт роботи, яка виконується досліджуваним при його сходжені з сходинки на долівку, МТ – маса тіла досліджуваного (70 кг), ВС – висота сходження на двосходинкову драбинку (0,5 м), ЧС – частота сходження (сходжень за 1 хв. -33). Отже ПН = 1,3 (70 • 0,5- 33) = 2360 кгм/хв. Відомо, що на виконання 1 кгм роботи витрачається 1,78 мл кисню. Отже, виконуючи степ-ергометричну роботу, досліджуваний споживав 1,83 л кисню (2360 • 1,78).
12. Юнак виконав роботу величиною 800 кгм/хв (16 кгІм-50 разів). ХОК = 150 ск/хв. 120 мл = 18 л/хв. Споживання кисню (Сп02) є добуток ХОК і артеріовенозної різниці за киснем: Сп02 = 100 мл * 18 л/хв = = 1800мл/хв.
13. Відносна сила м’язів у школярів-спортсменів більша, ніж у школярів, які не займаються спортом. Ця закономірність зберігається і за умови рівності величини загальної маси досліджуваних м’язів. Більша величина відносної сили м’язів у спортсменів зумовлена більш високою досконалістю у них механізмів центральнонервового управління опорно-руховим апаратом. Підтвердженням цього є менша величина силового дефіциту (різниця величин максимальної довільної сили і максимальної істинної сили) при виконанні регіональної роботи в порівнянні з роботою глобального характеру (регулювати напруження великої групи м’язів нервовій системі завжди важче, ніж малої).
2.8. ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ КОМП’ЮТЕРНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ
Десятки
| Одиниці
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| г
| в
| а
| в
| а
| в
| б
| б
| б
|
| г
| а
| в
| а
| а
| б
| в
| в
| г
| а
|
| б
| в
| г
| б
| а
| г
| б
| г
| а
| в
|
| б
| в
| г
| б
| а
| б
| а
| г
| г
| а
|
| г
| в
|
|
|
|
|
|
|
|
| РОЗДІЛ ІІ
Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 995 | Нарушение авторских прав
|