АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Від величини зусиль

Завдання. За допомогою ергографа дослідити зміну тривалості впрацьовування і часу настання стійкого стану в умовах виконання фізичних навантажень різної величини.

Методика. Досліджуваний учень (студент) зручно розмішується за столом, на якому знаходиться ергограф. Експериментатор фіксує в штативі ергографа руку досліджуваного так, щоб йому було зручно захватати вказівним пальцем кільце мотузки з вантажем в 2 кг. Для запису ергограми до ергографа під’єднується кімограф.

Після завершення підготовчих робіт досліджуваному подається команда виконувати роботу в темпі 30 циклів за 1хв. Тривалість навантаження – до повної втоми. Після 10-15 хвилинного відпочинку роботу повторюють з подвоєним вантажем.

Одержані ергограми замальовують в протокольних зошитах. При їх аналізі звертають увагу на зміну працездатності в процесі роботи (зростання працездатності відповідає періоду впрацьовування, сталий рівень працездатності – стійкому стану, зниженні працездатності є наслідком втоми), відмічають тривалість впрацьовування, стійкого стану і часу настання втоми.

6. Характер фізіологічних змін в організмі при розминці має багато спільного з передстартовими змінами, проте є тут і суттєві відмінні особливості. Вкажіть на основні з них.

7. Вкажіть на особливості позитивного впливу розминки, як фактора підвищення температури працюючих м’язів і організму в цілому. Як зміниться працездатність м’язів при їх пасивному розігріванні?

8. Розкрийте фізіологічний механізм підвищення працездатності учня після виконання вранішньої (гігієнічної) гімнастики. Вплив раціонального впрацьовування на ефективність роботи.

9. Із нижче наведених чотирьох варіантів розклади сил на дистанції (біг 800м) підберіть найбільш оптимальний для учня-флегматика і учня-холерика. Перший варіант – утримання одного і того ж темпу протягом усієї дистанції, другий – сповільнений початок роботи з наступним поступовим зростанням темпу, третій – відносно інтенсивний початок бігу і наступним зниженням темпу, четвертий – початок ще більш інтенсивний, за ним різке зниження темпу до середнього з подальшим його підтриманням до закінчення бігу.

10. Виконання спортсменами (фізкультурниками) тренувальних і змагальних вправ завжди пов’язано з перебігом низки специфічних станів. Вкажіть на значення основних з них для практики фізичного виховання та спорту.

3.6. МАТЕРІАЛ ДЛЯ КОМП’ЮТЕРНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Зміни функцій організму юного спортсмена в передстартовому стані за своєю природою умовнорефлекторні. Умовними подразниками цих рефлексів можуть бути:

а) обстановка змагань і реакція глядачів,

б) наявність суперників, вигляд спортивних снарядів,

в) а+б,

г) фізична робота і пов’язана з нею пропріорецептивна імпульсація.

2. Безумовно-рефлекторним підкріпленням умовних подразників передстартових умовно-рефлекторних реакцій є:

а) обстановка змагань і реакція глядачів,

б) м’язова робота і пов’язана з нею пропріорецептивна імпульсація,

в) наявність суперників і вигляд спортивних снарядів,

г) а+б.

3. В залежності від того, які подразники (першої чи другої сигнальної системи) є пусковими у виникненні передстартових реакцій, виділяють:

а) передстартовий, власне стартовий стан,

б) стан бойової готовності, лихоманки і апатії,

в) реакції тривожного чекання і перенасичення,

г) реакції протесту +б+в.

4. Специфічний прояв (вираженість) емоційних реакцій юного спортсмена перед стартом зумовлений перш за все:

а) значимістю даного змагання для учня,

б) інтенсивністю майбутньої роботи,

в) рівнем фізичної натренованості учня,

г) типом вищої нервової діяльності учня.

5. Неспецифічний прояв (вираженість) емоційних передстартових реакцій зумовлений:

а) значимістю даного змагання для учня,

б) інтенсивністю майбутньої роботи,

в) рівнем натренованості учня,

г) типом вищої нервової діяльності учня.

6. Передстартові реакції більш виражені у учнів такого типу вищої нервової діяльності:

а) сангвінічного, б) меланхолічного,

в) флегматичного, г) холеричного.

7. У спортивній психології виділяють такі основні три форми передстартового стану:

а) реакції тривожного чекання, перенасичення і протесту;

б) бойової готовності, лихоманки, апатії;

в) іпохондричні реакції, перенасичення, тривожного чекання;

г) впрацьовування, мертвої точки, другого дихання.

8. Спостереження за висококваліфікованими спортсменами перед стартом дозволили вченим виділити такі основні типи невротичних реакцій:

а) тривожного чекання, протесту,

б) іпохондричні реакції, перенасичення,

в) а+б,

г) лихоманки і бойової готовності.

9. Перевага процесів збудження ЦНС над процесами гальмування в передстартовому періоді позначається терміном:

а) бойова готовність, б) апатія,

в) лихоманка, г) перенасичення.

10. Перевага процесів гальмування в ЦНС над процесами збудження в передстартовому періоді позначається терміном:

а) бойова готовність, б) апатія,

в) лихоманка, г) перенасичення.

11. Для зняття психічної напруженості спортсмена в передстартовому стані використовують такі основні методи:

а) розминка, масаж, спеціальні дихальні вправи,

б) психічна саморегуляція, педагогічні і психотерапевтичні бесіди,

в) зміна направленості свідомості,

г) а+б+в.

12. Фізіологічні зрушення функцій в організмі викликані розминкою, в порівнянні з передстартовим станом:

а) більш виражені,

б) менш виражені,

в) виражені однаково сильно.

13. Середня тривалість розминки (хв.): а) 15, 6)30, в) 45, г) 60.

14. Середня величина інтервалу часу між закінченням розминки і початком тренування (змагання) складає (хв.):

а) 10-15, 6)20-25, в) 30-35, г) 40-45.

15. Процес поступового підвищення працездатності на початку м’язової роботи називається:

а) розминкою, б) впрацьовуванням,

в) стійким станом, г) втомою.

16. Впрацьовування рухового апарата юнака на 100-метровій дистанції триває (с):

а) 3-5, 6)5-10, в) 15-20, г) 20-30.

17. Впрацьовування рухового апарата юного спортсмена на середні і довгі дистанції триває біля (хв.): а) 2, 6)4, в) 6, г)8.

18. У фізично натренованих учнів, в порівнянні з не-спортсменами, тривалість впрацьовування:

а) більша, б) менша, в) однакова.

19. У дітей і підлітків, в порівнянні з дорослими, тривалість впрацьовування:

а) більша, б) менша, в) однакова.

20. При виконанні динамічної роботи середньої і великої тривалості, після періоду впрацьовування виникає:

а) передстартовий стан, 6) стійкий стан,

в) втома, г) перенапруження.

21. Справжній стійкий стан виникає при виконанні учнем роботи тривалістю (хв..):

а) 30 хв. і більше, б) менше 30 хв.,

в) менше 3-5 хв., г) менше 20-30 секунд.

22. Справжній стійкий стан виникає при виконанні учнем роботи з споживанням кисню (л/хв.):

а) не більше 2-3, б) більше 5-6, в) більше 7.

23. Несправжній стійкий стан виникає при виконанні юним спортсменом роботи тривалістю:

а) до 30-40 хв., б) більше 30-40 хв., в) більше 50 хв.

24. Стійкий стан взагалі не виникає при виконанні учнем анаеробної м’язової роботи тривалістю менше:

а) 30-40 хв., б) 20-30 хв.,

в) 10-15 хв., г)2-3хв.

25. Виникненню «мертвої точки» сприяють такі умови:

а) інтенсивність роботи і ступінь натренованості,

б) зовнішні умови діяльності,

в) невірне розприділення сил на дистанції,

г) а+б+в.

3.7. ВІДПОВІДІ НА СИТУАЦІЙНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАДАЧІ

1. Досліджуваному пропонувалось виконувати роботу під заданий ритм метрометра. За таких умов відбувається посилення функціональної активності вегетативних систем, зростають енерговитрати. Згодом, після багатьох повторень таких тренувань (стук метронома-фізична робота) був пущений метроном без подачі сигналу до роботи. Досліджуваний залишався нерухомим, а дослідник реєстрував посилення вегетативних функцій і збільшення витрат енергії. Причиною цього був стук метрометра та дія інших подразників (вигляд спортивного снаряду, наукового приладдя тощо), які внаслідок багаторазових повторень з безумовним підкріпленням (м’язовою роботою), перетворились в умовний подразник, сигналізуючи про необхідність активізації діяльності.

2. Умовними подразниками передстартового посилення вегетативних функцій можуть бути подразники, які сприймаються через екстерорецептори (вигляд суперника, глядачів, спортивного спорядження, суддів тощо), а також через сигнали другої сигнальної системи (думка про майбутнє змагання). Безумовно-рефлекторним підкріпленням умовно-рефлекторного посилення вегетативних функцій є подразнення пропріорицепторів м’язів, яке завжди виникає після дії згаданих умовних подразників.

3. Перенесення старту на тривалий час (30 хв. і більше) може стати основною причиною виникнення передстартової апатії. Для збереження стану «бойової готовності» в цей період необхідно використати весь арсенал засобів, нормалізуючих передстартовий стан. Для збереження слідових процесів в рухових центрах кори мозку безпосередньо перед стартом належить виконати декілька короткочасних розминальних вправ, близьких за характером і інтенсивністю до змагальних. Такі вправи сприятимуть створенню належної збудливості саме тих нервових центрів, які визначають оптимальну активізацію центральних, периферичних і вегетативних компонентів рухової навички та максимальний прояв рухових здібностей.

4. Вказані симптоми свідчать про те, що юний спортсмен знаходиться в стані передстартової апатії. Передстартова апатія зумовлена перевагою процесів гальмування в рухових центрах кори мозку над процесами збудження.

Для оптимізації передстартового стану доцільно використати мобілізуючі форми аутотренінгу і масажу (інтенсивні масажні прийоми, збуджуючи ЦНС, діють мобілізуюче), включити до розминки ряд специфічних вправ, які за характером істотно відрізняються від основної роботи. В ряді випадків корисним може бути концентрування уваги на окремих елементах змагальної діяльності, які діють мобілізуюче, використання контрастних ванн або контрастного душу тощо.

5. Включення в програму розминки спортсмена, який знаходиться у стані передстартової лихоманки, серії 30-метрових прискорень не сприятиме нормалізації передстартового стану, а, навпаки, посилюватиме його. Необхідно пам’ятати, що вплив розминки на ЦНС спортсмена в значній мірі визначається відповідністю розминальних вправ характеру змагальної діяльності: чим більш схожа розминка на вправи майбутнього змагання, тим більше вона активізуватиме відповідні рухові центри кори мозку, а отже, посилюватиме передстартове збудження. Розминальні вправи, які за характером істотно відрізняються від наступної (основної) роботи, зменшуватимуть збудження спортсмена. Для нормалізації передстартового стану спортсмену, окрім направленої розминки, доцільно порадити використання заспокійливих формул аутотренінгу, заспокійливий масаж, метод переключення мислення, спеціальні дихальні вправи тощо.

6. Фізіологічні зміни в передстартовому стані є умовно-рефлекторними, а при розминці вони обумовлені безпосереднім виконанням рухів. Крім того, фізіологічні зрушення в організмі, викликані розминкою, завжди більш виражені. Безпосередньо фізіологічна дія розминки полягає в підвищенні збудливості і лабільності сенсорних і моторних нервових центрів кори великих півкуль, в покращенні їх координаційних взаємовідносин з вегетативними нервовими центрами та залозами внутрішньої секреції. Все це створює необхідні умови для оптимального регулювання функцій в період наступної тренувальної або загальної діяльності, сприяє формуванню нових рухових навичок, поліпшує прояв рухових здібностей.

7. Відомо, що викликане розминкою підвищення температури тіла на два градуси збільшує швидкість скорочення м’язів на п’ятнадцять відсотків. Проте пасивне розігрівання м’язів, як і загальне підвищення температури тіла, не дає такого ж ефекту. Це є підтвердженням важливості розминки, як специфічного фактора підвищення ефективності роботи м’язів.

8. В час глибокого сну припиняється (зменшується) сприйняття сенсорними центрами кори мозку екстеро- та пропріорецептивних імпульсів. Лише сигнали від інтерорецепторів внутрішніх органів, надходячи в підкіркові відділи ЦНС, забезпечують автоматичну регуляцію вегетативних функцій. Після сну без додаткових стимулів впрацьовування триває декілька годин. Виконання учнем, що прокинувся, вранішньої гігієнічної гімнастики прискорює впрацьовування функцій організму, підготовлює його до виконання напруженої роботи.

Поступове зростання працездатності пояснюється активізуючим впливом пропріорецептивних імпульсів, які забезпечують налагодження ритмів активності кіркових, стволових і спиномозкових нервових центрів. В період впрацьовування проявляється парадоксальний на перший погляд факт – не дивлячись на розвиток всезро-стаючої втоми фізична працездатність не знижується, а, навпаки, зростає. Це, ймовірно, пояснюється активізуючою дією втоми на процеси відновлення під час впрацьовування. Явище впрацьовування є важливим підтвердженням позитивного впливу втоми на організм людини. Раціональне впрацьовування на початку виконання основної роботи дозволяє підвищити ефективність діяльності на 40-60%.

9. Спортсмену з флегматичним типом нервової системи найбільш підійде перший варіант розкладки сил на дистанції, спортсмену-холерику – третій і четвертий.

10. Знання матеріалу теми: «Фізіологічна характеристика станів, що виникають в організмі школярів в умовах тренувальної і змагальної діяльності» необхідні вчителю, тренеру, кожній людині, яка займається фізичною культурою і спортом для регулювання передстартових станів, ефективного підведення організму до м’язової діяльності, наукового обгрунтування інтенсивності і тривалості розминки, попередження «мертвої точки», передчасного розвитку втоми і перевтоми, ефективного використання різноманітних засобів для прискорення перебігу відновних процесів після тренувань і змагань.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 870 | Нарушение авторских прав