 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РІЗНИХ ВИДІВ РУХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ
5.1. МЕТА ЗАНЯТТЯ: • закріпити знання матеріалу теми (обговорення запитань для самопідготовки); • оволодіти вміннями і навичками: а) класифікації фізичних вправ з врахуванням обсягу активної м’язової маси, типу і сили скорочень м’язів; б) класифікації фізичних вправ за направленістю щодо їх впливу на організм, за величиною споживання кисню та енерговитратами; в) класифікації спортивних поз і спортивних вправ з врахуванням напруженості функцій ведучих фізіологічних систем, стереотипності їх виконання, технічного обладнання; • вміти використовувати статичні і динамічні вправи в практиці фізичного виховання школярів; • вміти розв’язувати ситуаційні задачі і знати відповіді на запитання комп’ютерного контролю знань.
5.2. ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ 1. Фізіологічна класифікація фізичних вправ. Функціональна характеристика фізичних вправ як основа їх фізіологічної класифікації. Класифікація фізичних вправ з врахуванням обсягу активної м’язової маси, типу м’язових скорочень та сили скорочень м’язів. Класифікація фізичних вправ за направленістю їх впливу на організм та за спрямуванням щодо розвитку окремих рухових здібностей. 2. Класифікація та загальна характеристика фізичних вправ з врахуванням шляхів енергопродукції та енерговитрат. Енергопотужність фізичних вправ. Валові енерговитрати. Класифікація фізичних вправ за енерговитратами. 3. Пози тіла та м’язова діяльність. Вікові особливості формування поз лежання, сидіння, стояння. Характеристика спортивних поз. 4. Фізіологічна класифікація і характеристика спортивних вправ. Класифікація спортивних вправ з врахуванням напруженості функцій ведучих фізіологічних систем і технічного обладнання і з врахуванням стереотипності виконання вправ. 5. Загальна характеристика динамічних та статичних вправ. Поняття переборюючих, підтримуючих, уступаючих вправ, позитивної і негативної роботи. Характеристика натуження та феномену статичних напружень. Використання статичних вправ у фізичному тренуванні школярів. 6. Класифікація і характеристика циклічних вправ, Залежність тривалості роботи від її фізіологічної потужності. Зони потужності роботи. Характеристика роботи максимальної, субмаксимальної, великої і помірної потужності (види спорту, величини кисневого запиту та боргу, витрати енергії, зміни вегетативних функцій). Гравітаційний шок та засоби його попередження. 7. Фактори обмеження працездатності спортсменів, які спеціалізуються з циклічних видів спорту. 8. Класифікація та загальна характеристика ациклічних (власне-силових, швидкісно-силових і прицільних) вправ. 9. Характеристика нестандартних вправ та вправ, які оцінюються за якістю їх виконання. 5.3. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ Фізіологічна класифікація фізичних (спортивних) вправ базується на особливостях фізіологічних змін в організмі учня (спортсмена), що виконує фізичні вправи. Знання такої класифікації дозволить вчителю фізкультури (тренеру) раціонально планувати навантаження з врахуванням особливостей розвитку втоми та відновлення працездатності учнів після виконання вправ різного характеру і інтенсивності, сприятиме пошуку шляхів для мобілізації функціональних резервів організму учня та підвищення його фізичної працездатності. Окремі фізичні вправи характеризуються специфічністю впливу щодо розвитку окремих функцій організму. Специфічність вправ лежить в основі цілеспрямованого вдосконалення окремих рухових здібностей і навичок. Так, динамічні вправи переважно впливають на розвиток вегетативних систем кисневого енергозабезпечення діяльності організму та загальної витривалості, власне-силові – на розвиток силових здібностей, пов’язаних із збільшенням маси м’язів і вдосконаленням механізмів анаеробного енергозабезпечення. Різні фізичні вправи по-різному впливають на загальний розвиток школярів. Дітям молодшого та середнього шкільного віку не бажані інтенсивні заняття циклічними вправами в зоні великої і, особливо, помірної потужності, вправами власне-силового характеру. Вказані навантаження при незавершеності розвитку організму школяра можуть негативно вплинути на його здоров’я та подальше прогресування у спорті. При плануванні тренувальних занять особливу увагу слід приділяти вправам, які сприяють вдосконаленню вегетативних функцій, формуванню правильної постави, загальному фізичному розвитку. 1. Класифікація фізичних вправ Повсякденна діяльність людини пов’язана з виконанням багатьох рухових дій. Сукупність пов’язаних між собою рухів (рухових дій), спрямованих на розв’язання конкретної рухової задачі, називається вправою. Вправи, метою яких є досягнення спортивного результату, називають спортивними вправами. До спортивних вправ належать тренувальні вправи – сукупність рухових дій, спрямованих на формування певних рухових навичок та розвиток фізичних якостей. Велика кількість фізичних вправ обумовлює необхідність їх класифікації. В основу фізіологічної класифікації фізичних вправ покладена їх функціональна характеристика. Фізіологічною класифікацією фізичних вправ передбачається об’єднання в одну групу вправ, для вдосконалення яких можуть бути використані найбільш подібні режими, засоби і методи фізичного виховання. Природним буде також об’єднання вправ, що виявляють подібний вплив на окремі функції органів і систем організму спортсмена. Наприклад, такі вправи, як довготривалий біг, плавання, біг на лижах, їзда на велосипеді можуть бути використані для підвищення функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем, які обумовлюють розвиток витривалості; підняття великих вантажів (в гирьовому і штанговому спорті) забезпечує розвиток міофібрилярної гіпертрофії м’язів, а отже м’язової сили. Сила скорочень працюючих м’язів залежить від швидкості і тривалості виконання вправ: 1) чим більша сила скорочень м’язів, тим коротша їх максимальна тривалість; 2) чим більше зовнішнє навантаження, тим менша швидкість скорочення м’яза, що працює в динамічному режимі. Таким чином, сила скорочення м’яза обернено пропорційна швидкості його скорочення. Зміст цього взаємозв’язку пояснюється особливостями механізму руху протофібрил м’язових волокон. Коли м’язи скорочуються швидко, взаємозв’язок ниток актину і міозину короткочасний, – число взаємодіючих поперечних містків і м’язове напруження менше, ніж при повільному скороченні. У відповідності з вище наведеними взаємовідношеннями сили скорочення м’язів, їх швидкості та тривалості, усі фізичні вправи поділяють на силові, швидкісно-силові та витривалісні (ЯМ. Коц, 1986). Силові вправи характерні для динамічних або статичних навантажень з малою швидкістю рухів. Це невеликі за тривалістю (в декілька секунд) вправи з максимальною або близькою до максимальної напруженістю працюючих м’язів. Основною руховою здібністю, яка розвивається даними вправами, є сила. Швидкісно-силовими вважаються динамічні вправи великої потужності (до 50-60% від максимальної). У цих вправах працюючі м’язи одночасно проявляють відносно велику силу і швидкість скорочення. Максимальну потужність м’язи розвивають в умовах максимальної активізації м’яза при швидкості скорочення біля 30% від максимальної для ненавантаженого м’яза і при зовнішньому опорі (величині вантажу) – 30-50% від їх максимальної сили. Тривалість швидкісно-силових вправ коливається від 3-5 с до 1-2 хв. Витривалішими називають тривалі (від декількох хвилин до декількох годин) вправи невеликої сили і швидкості скорочень працюючих груп м’язів. Виконання таких вправ забезпечує розвиток витривалості. Врахування обсягу активної м’язової маси дозволяє виділити локальні, регіональні і глобальні фізичні вправи. Локальними називають вправи, у виконанні яких бере участь менше 1/3 м’язової маси тіла (стрільба з пістолета, відповідні гімнастичні вправи), регіональними – від 1/3 до 1/2 всієї м’язової маси тіла (гімнастичні вправи, які виконуються тільки м’язами рук і поясу верхніх кінцівок). Більшість спортивних вправ належать до глобальних (спортивна ходьба, біг, велоспорт, лижні гонки та інші). У їх виконанні беруть участь більше 1/2 усіх м’язів тіла людини, витрати енергії 2,5 – 15,0 ккал (табл. 16) У залежності від типу скорочення м’язів, які забезпечують виконання даної вправи, фізичні вправи поділяють на статичні (збереження фіксованої пози в стрільбі, гімнастиці або утримання вантажу в штанговому спорті) та динамічні, пов’язані з переміщенням (плавання, біг, ходьба тощо). Таблиця 16 Класифікація локальних, регіональних і глобальних вправ за енерговитратами (ккал/хв.; за Я. М. Коцом, 1986)
У літературі відома класифікація фізичних вправ за рівнем побудови рухів, основою яких є вертикальний (від великих півкуль головного мозку до його стовбурової частини і спинного мозку) ієрархічний принцип нервової регуляції рухів. Відповідно до цієї класифікації виділяють рухи, в основі яких лежать спинномозкові рефлекси, а також рухи, обумовлені нервовими скупченнями на рівні стовбурової частини мозку, найближчих підкіркових ядер і кіркових проекцій рухового аналізатора. Оскільки в людині не існує кіркових і спинальних рухів в чистому виді, така класифікація фізичних вправ є досить умовною. Відома класифікація вправ за спрямуванням щодо розвитку окремих рухових здібностей. Ця класифікація також носить умовний характер, але має прикладне значення, коли мова іде про підбір спеціальних вправ для розвитку фізичних здібностей у відповідності з даною спортивною спеціалізацією. Згідно з цією класифікацією виділяють вправи, спрямовані на розвиток переважно сили, вправи, виконання яких сприяє розвитку витривалості тощо. Враховуючи індивідуальні особливості енергообміну, Соула (1961) класифікував м’язову роботу за показником максимального споживання кисню (МСК). Робота, що виконується при кисневому запиті, який перевищує рівень МСК, позначається як дуже важка, при споживані кисню – 75% та вище від рівня МСК – максимальна, 50-75% – субмаксимальна, 25-50% – інтенсивна, 25% – та менше – легка. Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 1872 | Нарушение авторских прав |