АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Мертва точка» і «друге дихання»

Другий робочий період може бути перерваний виникненням так званої «мертвої точки» (МТ). Основ

ною ознакою МТ є тимчасове зниження працездатності учня при виконанні тривалої напруженої роботи.

Стан МТ характеризується відчуттям стиснення в грудях, задишкою, важкістю в ногах, виникненням настирливої думки про неможливість продовжувати біг і бажанням зійти з дистанції (у плавців, бігунів, велосипедистів, лижників, ковзанярів і веслярів) або припинити бій чи схватку (у боксерів або єдиноборців).

Об’єктивними ознаками МТ є збільшення енерго-витрат при зниженні інтенсивності роботи, і, як наслідок, збільшення споживання кисню і зниження економності м’язової діяльності, часте і відносно поверхневе дихання, збільшене виділення вуглекислого газу з видихуваним повітрям, зростання ЧСС і кров’яного тиску, виражене зростання в крові продуктів анаеробного розпаду із зрушенням рН в кислу сторону, порушення терморегуляції з надмірним зростанням температури в працюючих м’язах. В період МТ спостерігається погіршення ряду психічних функцій, знижується якість сприйняття, з’являються ілюзії, особливо в сфері м’язово-рухового сприйняття, послаблюється пам’ять і мислення, сповільнюється швидкість реакцій, збільшується кількість помилкових відповідей при тестуванні уваги (Е.П. Ільїн, 1980).

Основними причинами виникнення МТ є неповне впрацьовування різних систем організму за механізмом дискоординації рухових і вегетативних функцій. Більш швидке впрацьовування рухового апарату при недостатньому вегетативному забезпеченні призводить до утворення значного кисневого боргу, виражених змін постійності внутрішнього середовища.

Дослідженнями з використанням методу електроенцефалографії встановлено, що стан МТ характеризується гальмівними процесами в корі великих півкуль. Це гальмування, мабуть, має захисне значення. Викликане таким гальмуванням зниження інтенсивності м’язової діяльності створює відпочинок для нервових клітин, сприяючи відновленню їх працездатності, що проявляється вже у вигляді «другого дихання» (А.І. Ройтбак, В.А. Тавартхіладзе).

Найбільш характерною ознакою МТ є зниження інтенсивності роботи – зменшення швидкості бігу легкоатлета, веслування гребця, педалювання велосипедиста тощо. Якщо швидкість бігу на дистанції в час МТ не знижується, то усі вище згадані явища прогресують, швидко виникає втома і учень в більшості випадків сходить з дистанції.

Зниження інтенсивності роботи попереджує виникнення перевтоми, створює умови, сприятливі для налагодження регуляції фізіологічних функцій і продовження роботи. В цьому випадку МТ змінюється «другим диханням». Проте пропонувати такий спосіб для попередження МТ не завжди доцільно, оскільки умови даної ситуації можуть умовнорефлекторно закріплюватися, знижуючи працездатність учня у наступних подібних ситуаціях.

Виникненню МТ сприяють такі фактори.

Інтенсивність роботи. Чим вона більша, тим раніше наступає МТ і тим важчий стан. Так, в час бігу на дистанції 5-10км МТ може виникнути через 3-5хв. роботи, при марафонському бігові вона виникає значно пізніше, але інколи проявляється вдруге.

Ступінь натренованості учня. Чим нижчий рівень фізичної підготовленості учня, тим ймовірніше настання МТ. У натренованих осіб МТ віддаляється від старту і проходить з менш виразними симптомами, ніж у ненатренованих; у значної частини кваліфікованих спортсменів вона зовсім не настає.

Зовнішні умови діяльності. Сприяють виникненню МТ висока температура і велика вологість повітря. У зв’язку з цим до змагань, що мають проходити за таких умов, учням слід готуватися завчасно.

Невірний розподіл сил на дистанції. Досвідчений вчитель завчасно навчає юного спортсмена розподіляти свої зусилля на дистанції з врахуванням індивідуальних особливостей їхнього організму, типу нервової системи тощо. Це дає можливість вибирати таку швидкість на старті, при якій виключається поява МТ.

У цьому зв’язку заслуговує уваги робота B.C. Фарфеля і його учнів по вивченню впливу темпу велоергометричного педалювання на результативність роботи стайєрів. Тривалість роботи підбиралась таким чином, щоб вона відповідала тривалості бігу на 800м. Досліджувалось чотири варіанти розкладки сил на дистанції: а) утримання одного і того ж темпу протягом усієї дистанції; б) сповільнений початок роботи з наступним поступовим зростанням темпу; в) відносно інтенсивний початок з наступним зниженням темпу; г) початок ще більш інтенсивний, за ним різке зниження темпу до середнього з подальшим його підтриманням до закінчення роботи.

Найгірший результат велоергометри був при роботі за першим варіантом, дещо кращий – за другим і третім і найкращий – за четвертим варіантом розкладки сил на дистанції. Високу результативність «бігу» з розподілом сил за четвертим варіантом можна пояснити попередженням виникнення «позамежового гальмування» завчасним зниженням темпу бігу.

Для попередження МТ слід позбавити юного спортсмена впливу тих факторів, які сприяють її виникненню (недостатня натренованість, неповноцінна розминка, невірний розподіл сил на дистанції тощо). Особливу увагу на тренуваннях слід приділяти вольовому переборюванню МТ. Зниження інтенсивності діяльності – це крайній засіб, його не варто допускати ні на змаганнях, ні на тренуваннях. Вчитель повинен навчити учнів терпіти гіпоксію і неприємні відчуття, які з нею пов’язані.

У випадку, коли МТ проходить, і юний спортсмен продовжує роботу, виникає стан «другого дихання» (ДД). Суб’єктивно цей стан сприймається різким спадом напруження, появою легкості рухів, готовністю продовжувати роботу. Об’єктивно відмічається встановлення глибокого і ритмічного дихання, подальше зниження рН крові, незначне зниження ЧСС, підвищення ефективності і ритмічності рухів, зменшення споживання кисню і виділення вуглекислого газу, значна активізація потовиділення.

Настання ДД не завжди пов’язане з рівнем фізичної підготовленості учня. Чимало натренованих школярів взагалі не відчувають цього стану. Разом з тим у спортсменів-початківців як суб’єктивно, так і об’єктивно спостерігались досить чіткі ознаки ДД.

Фізіологічний механізм виникнення ДД повністю ще не вияснений. Вважається, що відновленню

працездатності рухових нервових центрів після МТ сприяє тимчасове зниження інтенсивності роботи. Крім того, виникнення ДД, мабуть, є наслідком включення резервних механізмів, які у звичайних умовах в регуляції функцій участі не беруть (О.С. Мозжухін,1979; Е.П. Ільїн, 1980). Підвищення ефективності використання тканинами кисню і швидке поліпшення терморегуляції в цей період є факторами, які мобілізують гіпофізарно-адренокортикальну систему, і через посилений синтез адреналіну та кортикостероїдів підвищують працездатність м’язів.

3.4. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Матеріальне забезпечення заняття. Секундомір, степ-ергометр, велоергометр, ергограф, таблиці, схеми, діапозитиви (кодопозитиви) з теми: «Характеристика станів, що виникають в організмі школярів в умовах тренувальної і змагальної діяльності».

РОБОТА 1

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 535 | Нарушение авторских прав