АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Що виникають при втомі

Завдання. Дослідити направленість і вираженість фізіологічних зрушень в організмі студентів-спортсменів при виконанні динамічної роботи різної тривалості. Вказати на значення втоми у виникненні відмічених зрушень в організмі.

Методика. Для виконання роботи підбирають двох досліджуваних, бажано однієї спеціалізації та однакового рівня натренованості. Інші студенти -експериментатори. У кожного з досліджуваних в спокої визначають ЧСС, артеріальний тиск методом Короткою, частоту і глибину дихання, легеневу вентиляцію спірометрією або спірографією, розраховують показники СОК, ХОК, KB, ХОД, величину споживання кисню. Після цього досліджуванні по черзі виконують велоергометрічне навантаження однакове за інтенсивністю (потужність навантаження 200 Вт, частота педалювання 80 об/хв.), але різне за тривалістю (тривалість роботи першого досліджуваного – 3 хв., другого – 10 хв. і більше). В якості експериментального навантаження, при відсутності велоергометра, рекомендується сходження на сходинки степ-ергометра, присідання або біг на місці.

Під час виконання роботи реєструються зовнішні прояви втоми: зниження продуктивності роботи (зменшення частоти педалювання), задишка, надмірна пітливість, почервоніння шкіряних покровів.

Досліджувані показники кардіореспіраторної системи реєструють в час роботи і на першій хвилині після її завершення. Одержані дані заносять до протокольної таблиці.

Зміни фізіологічних показників кардіореспіраторної системи викликані втомою при виконанні динамічної роботи різної тривалості

РОБОТА 2

Дослідження процесів втоми при виконанні

статичних навантажень

Завдання. Вивчити вираженість і направленість фізіологічних зрушень в організмі, викликаних виконанням статичної роботи. Вкажіть на причини більш швидкої втомлюваності статичної роботи.

Методика. Дослідження проводять на досліджуваному, який в першій роботі виконав менше навантаження. Про функціональний стан досліджуваного судять за тими ж показниками, що й в роботі №1. Фізіологічні показники спокою у даного досліджуваного відомі, а тому їх визначають в час статичної роботи та після її завершення.

В якості статичного навантаження досліджуваному пропонують максимальне утримання гантелей (5-10 кг), або гирі (16-34 кг) на випрямлених вперед руках і напівзігнутому положенні ніг або утримання ніг в горизонтальному положенні (під кутом 90°) в упорі руками.

Одержані в досліді дані заносять до протокольної таблиці (така ж, як і для роботи №1), аналізують їх і роблять висновки щодо особливостей прояву втоми при виконанні статичної роботи. Для порівняння використовують дані зміни показників кардіо-респіраторної системи досліджуваного при виконанні динамічної роботи. Звертають увагу на більш швидку втомлюваність статичної роботи в порівнянні з динамічною, – на факт більш високого рівня легеневої вентиляції і споживання кисню на першій хвилині відновного періоду в порівнянні з робочим періодом (феномен статичних напружень).

РОБОТА 3

Дослідження впливу величини і частота м’язових

напружень на час настання втоми

Завдання. Виявити залежність часу настання втоми від величини і частоти м’язових напружень.

Методика. 1. Вплив величини зусилля на час настання втоми. Досліджуваний зручно розташовується за столом, вказівний палець фіксує в кільці мотузки ергометра з вантажем 2 кг. Кімограф встановлюється так, щоб при підніманні вантажу, повзунок з пером малював ергограму на стрічці кімографа. З пуском метронома (30 ударів за 1 хв.) досліджуваний виконує роботу – піднімає і опускає вантаж з частотою 30 рухових актів за 1 хв. Через 1 хв частоту ударів метронома збільшують в два рази – до 60 ударів за 1 хв. На ергограмі відмічають час початку роботи і слідкують за амплітудою скорочення м’язів, швидкістю розслаблення м’язів. З настанням втоми величини досліджуваних показників зменшуються. Повністю втомлений м’яз перестає скорочуватись.

Величину виконаної роботи – А (в джоулях) обчислюють за формулою: A=P*h,

де: h – сумарна величина віддалі, на яку був піднятий вантаж, см; Р – маса вантажу, кг.

Порівнюють час настання втоми і характер ергограм, величину виконаної роботи (1 кгм=9,807 Дж.); відмічають після якого повторного зусилля спостерігається зниження працездатності.

І.Вплив частоти м’язових скорочень на величину роботи в час настання втоми. Досліджуваному пропонується 10 разів підряд максимально сильно стиснути кистьовий динамометр з інтервалом 60 с, після 5-хвилинного відпочинку роботу повторюють з інтервалом в 30 с Втретє роботу повторюють через 5 хвилин з інтервалом в 5 с Підраховують сумарну величину зусиль при кожнім темпі виконання роботи. Малюють графік 10-ти повторних зусиль (горизонтальна лінія – число повторювань динамометричних зусиль, вертикальна лінія – величина зусиль, кг).

Результати роботи заносять до протокольної таблиці. У висновках пояснюють причину зниження працездатності після кожної нової серії спроб

РОБОТА 4

Дослідження гетерохронності

відновлення функцій організму спортсмена

після фізичних навантажень

Завдання. Дослідити перебіг відновлення основних показників кардіореспіраторної системи спортсменів після виконання напруженої динамічної і статичної роботи.

Методика. У двох досліджуваних визначають функціональні показники системи кровообігу (ЧСС, AT, СОК, ХОК, KB) і дихання (ЧД, ГД, ХОД, споживання кисню в стані спокою. Тоді перший досліджуваний виконує 10-хвилинне циклічне навантаження (присідання, вело- або степергометрія); другий досліджуваний виконує статичне навантаження – максимально довго утримує гантелі на витягнутих вперед руках. Після припинення роботи у обох обстежуваних визначають передбачені методикою показники через кожні 3 хв. аж до повного відновлення.

На основі одержаних даних малюють графік відновлення окремих показників кардіореспіраторної системи після роботи. Відмічають гетерохронність відновлення окремих функцій організму, вказують на особливість відновлення функцій при виконанні статичної і динамічної роботи.

РОБОТА 5

Визначення ефективності перших фаз відновного

періоду при виконанні фізичних навантажень

Завдання. Дослідити напруженість функціонування системи кровообігу (за ЧСС) при виконанні різних режимів тренувальних навантажень. Оволодіти навичками використання знань неоднорідності відпочинку після виконання фізичних навантажень для раціоналізації тренувального процесу.

Методика. З числа студентів групи відбирають трьох досліджуваних з відносно однаковим рівнем натренованості. Кожному з них задається свій режим

роботи й відпочинку. Співвідношення тривалості навантажень і відпочинку складає 2:3. В якості тренувального навантаження рекомендується робота на велоергометрі з постійною швидкістю або присідання під метроном (30 присідань за 1 хв.). Перший досліджуваний виконує підібране навантаження протягом 5 хв. з періодом відпочинку 7 хв., другий – 2-хвилинне навантаження з 3-хвилинним періодом відпочинку, третій – півхвилинне навантаження з однохвилинним періодом відпочинку.

Реєструють загальний обсяг виконаної роботи (хв.). Після кожного навантаження (в перші 10 с відновного періоду) у досліджуваного визначають ЧСС. Показники ЧСС в кінці кожного наступного навантаження й на початку нового (за 10 с до початку нового навантаження) використовують для побудови графіка інтенсивності виконуваної роботи протягом всього періоду тренування.

На основі одержаних даних тривалості виконання фізичного навантаження і змін ЧСС протягом роботи роблять висновки щодо обсягу виконаних навантажень та їх інтенсивності. Звичайно, що при виконанні вказаних режимів роботи і відпочинку тривалість діяльності буде різною – більшою при другому режимі роботи і меншою – при першому. При третьому режимі навантаження величина роботи не відрізнятиметься від показника другого режиму, але тривалість діяльності тут буде значно більшою. Що ж до напруженості функціонування серцевосудинної системи, то вона має бути найменшою при третьому режимі навантаження (приблизно 100-110 ск/хв.), дещо більшою (150-170 ск/хв.) при виконанні другого тренувального режиму, і ще більшою (150-200 ск/хв.) при виконанні роботи за третім режимом.

РОБОТА 6

Оцінка величини відновлення ЧСС

після виконання комплексного навантаження

Завдання. Оволодіти методикою оцінки ефективності відновлення ЧСС після виконання комплексного навантаження Кверга. Визначити величину індекса Кверга в усіх студентів групи.

Методика. Комплексне навантаження складається з 30 присідань за 30 с, максимального бігу на місці – 30 с, трихвилинного бігу на місці з частотою 150 кроків/хв., однохвилинних підскоків з стрибалкою. Загальна тривалість навантаження – 5 хв. Зразу ж після навантаження в положенні сидячи вимірюють пульс за 30 с (Пі), тоді ще двічі -Діерез дві (П₂) і через чотири (П₃) хвилини. Одержані величини відновлення пульсу використовують для розрахунку індекса Кверга (ІК):

ІК = ( 300с 100 ) / 2 (П₁+П₂+П₃)

Одержане значення ІК оцінюють за такою шкалою:

Аналіз експериментальних даних проводять з урахуванням спортивної спеціалізації і кваліфікації досліджуваних.

РОБОТА 7

Дослідження особливостей ЧСС після виконання

дозованих фізичних навантажень

Завдання. Дослідити направленість змін ЧСС після дозованого навантаження – 20 присідань за 30 с Навчитись характеризувати усі можливі типи "кривих відновлення" ЧСС після дозованих навантажень.

Методика. У кожного другого студента групи визначають ЧСС (за 10 с.) в стані спокою. Тоді обстежуваним пропонують виконати дозоване фізичне навантаження – 20 присідань за 30 с Присідання виконують під метроном. Вдруге пульс вимірюють в перші 10 секунд першої хвилини відновного періоду, тоді другої, третьої і наступних хвилин, аж до моменту повного відновлення ЧСС.

На основи одержаних даних малюють графік змін ЧСС, спричинених виконанням дозованого навантаження (на горизонтальній прямій відкладають час, на вертикальній – ЧСС). При аналізі одержаних даних враховують такі можливі варіанти типів «кривих відновлення»:

1) швидкий спад ЧСС до початкового рівня без суттєвих подальших відхилень;

2) наявність двогорбової кривої пульсу – після першого спаду спостерігається повторне прискорення пульсу;

3) багатогорбова крива – чергування фаз спаду пульсового ритму з його зростанням;

4) повільний спад ЧСС з повним відновленням або без відновлення в кінці досліджуваного періоду.

У висновках вказують, який з вище наведених типів відновлена пульсу після дозованого навантаження є найбільш раціональним, оцінюють «свій» тип «кривої відновлення» пульсу, пояснюють природу можливої «від’ємної фази» пульсу після інтенсивних фізичних навантажень.

РОБОТА 8

Дослідження феномену «активного відпочинку»

за І. М. Сєченовим

Завдання. Визначити залежність швидкості відновлень працездатності втомлених м’язів від навантаження в період відпочинку інших груп м’язів.

Методика. Вказівним пальцем правої руки до сліджуваний виконує роботу на ергографі (частота) рухів – 60 за 1 хв., вага – 1,5 кг). В час 5-хвилинного відпочинку правої руки, досліджуваний піднімає і опускає гантеллю вагою 2-3 кг лівою рукою. Тоді вдруге записують ергограму правої руки. Через 5 хв звичайного відпочинку втретє виконують роботу правою рукою. Порівнюють час настання втоми після 5 хвилинного звичайного відпочинку та після 5-і хвилинного активного відпочинку. У висновках вказують на механізм більш швидкого відновлення працездатності втомлених м’язів за умови роботи в час відпочинку інших (невтомлених) м’язів.

РОБОТА 9

Використання розтяжок з метою прискорення

перебігу відновних процесів після м’язової роботи

Завдання. Оволодіти навичками виконання комплексу вправ на розтягнення.

Методика. Роботу виконують в спортивному залі або в кабінеті з лікувальної фізкультури. Усі студенти групи поділяються на бригади по двоє (активний партнер-пасивний партнер). Ознайомившись з теоретичними положеннями (4.2.) по даній проблемі, студенти опановують комплексом вправ на розтягнення запропонованих Е.І.Зуєвим (1990).

1. Вихідне положення (в. п.) лежачи на животі. Руки витягнути вперед, ноги разом. Сидячи на п’ятках (спина та руки прямі), активний партнер, відхиляючись назад, повільно тягне руку пасивного партнера на себе, не згинаючи при цьому своїх рук. Спочатку тягнуть одну руку, потім другу, нарешті, дві руки одночасно. Розтягуються м’язи передпліччя, трьохголовий та трапецієвидний м’язи плеча.

З цього ж положення виконують розтягування зкручуванням тулуба. Забезпечивши натягнення і відчувши, що кінематичний ланцюг рука-плече-тулуб в напруженні, м’яко провести скручування в протилежний бік. При цьому необхідно зберегти напруження по всьому ланцюгу рука-плече-поперек. Розтяжка виконується за рахунок відхилення тулуба назад, а тоді вбік.

2. Поздовжня розтяжка за ноги – почергово за одну, другу, дві одночасно. Активний партнер, сидячи на п’ятках (або стоячи на колінах), захоплює стопу пасивного партнера і, відхиляючись назад, не згинаючи рук, тягне ногу партнера на себе. Вплив іде на голіноступневий, колінний та тазостегновий суглоби. При одноразовім розтягненні обох ніг активний партнер накладає руки на п’яти пасивного партнера або під стопу.

3. Діагональна розтяжка способом "захват" за праву руку-ліву ногу і навпаки. З положення сидячи на п’ятках можна зробити діагональне розтягнення. Його виконують удвох, розтягуючи партнера за праву руку і ліву ногу (різнойменна, рівнобічна розтяжка) і навпаки. Подібно до цієї виконують і поздовжню розтяжку (однобічну) за ліву руку і ліву ногу (різнойменна, однобічна) і навпаки.

4. В. п. – лежачи на спині, руки прямі, витягнуті за головою. Поздовжня розтяжка. Активний партнер стоїть на колінах або сидить на п’ятках та повільно тягне почергово за ліву, тоді за праву та за обидві руки пасивного партнера одноразово. Другий варіант поздовжніх розтягувань виконується за дві руки і обидві ноги одночасно. Руки та ноги пасивного партнера повинні знаходитися на одному рівні, зусилля активного партнера направлені під кутом 20°-30° точно по одній осі вздовж тіла. Третій варіант поздовжнього розтягнення – однобічне, різнойменне, тобто за праву руку і праву ногу одночасно, потім за ліву руку і ліву ногу.

5. Діагональне розтягнення – різнобічне, різнойменне, тобто за ліву руку і праву ногу одноразово, потім за праву руку і ліву ногу. Для виконання цих розтяжок необхідно два активних партнера.

6. В. п. пасивного партнера: лежачи на животі. Поздовжні розтягування за ноги. Активний партнер стоїть, ноги нарізно, руки та спина прямі. Пасивного партнера беруть способом "захват накладуванням" за стопу лівої ноги. Відхиляючись назад, м’яко тягнуть ногу, не зрушуючи пасивного партнера з місця. Після цього розтягування повільно повертають ногу у вихідне положення. Так само тягнуть другу ногу та обидві ноги разом.

7. Поздовжня розтяжка за руки. Активний партнер, відхиляючись назад, тягне на себе руку пасивного партнера – одну, другу, і дві одночасно. При таких розтягуваннях піддаються впливу глибокі відділи м’язів плечового поясу, зв’язки і суглобна сумка плечового суглоба.

8. В. п. пасивного партнера: лежачи на спині. Поздовжнє розтягнення за одну руку, другу, дві одночасно, одну ногу, другу, дві одночасно.

9. Ротаційна розтяжка з акцентом на плечовім і поперековім відділі хребта. В. п. – лежачи на боці: лягти на лівий бік, руки витягнути вперед, пряма права нога під кутом 45° витягнута вперед. Таке вихідне положення зручне для виконання скручування і для бокового Х-подібного розтягування.

10. Ротаційна розтяжка одним активним партнером: ліва нога пасивного партнера ледь зігнута чи пряма, права – зігнута, стопа впирається під коліно лівої ноги. Активний партнер стоїть на колінах збоку спини, накладаючи долоні на ділянку плечового і тазостегнового суглобів. Одноразовим переміщенням зони плечового поясу до себе, а попереково-куприкової – від себе виконується скручування хребта і розтягнення грудних м’язів, а також косих м’язів живота. Тривалість розтягнення 3 с, тоді – в інший бік.

11. В. п. пасивного партнера: лежачи на спині. Одна нога пряма, друга зігнута і впирається в передню поверхню гомілки колінного суглоба. Активний партнер стоїть на колінах збоку спини. Руки накладаються долонями на плечовий і тазо-стегновий суглоби. Одночасним переміщенням області плечового і тазостегнового суглобів до себе – від себе виконують скручування. В першому випадку плече до себе, стегно від себе – основна увага на попереково-куприковий відділ хребта; в другому випадку плече від себе, стегно до себе – акцент на грудний відділ хребта. Розтягнення в кожний бік по 3 с

РОБОТА 10

Планування тижневого комплексу відновних засобів в річному тренувальному циклі юних спортсменів

Завдання. Оволодіти методикою складання комплексу відновних засобів в підготовчому періоді тижневого циклу тренувань юних спортсменів різної спеціалізації.

Методика. Кожний студент групи складає комплекс відновних засобів для підготовчого періоду тижневого циклу тренувань з двох видів спорту (один з них є спортивною спеціалізацією даного студента). Для складання схеми використовують такий примірний перелік комплексу процедур: гарячий, прохолод-

ний і контрастний душ, купання в басейні, ультрафіолетове опромінення, сауна в поєднанні з душем і купанням у басейні, активно-пасивний відпочинок, ручний масаж, вібромасаж, гідромасаж, активний відпочинок. Заплановані для тижневого використання процедури заносять до протокольної таблиці.

У висновках до роботи вказують на загальні закономірності використання різноманітних засобів прискорюючих перебіг відновних процесів в організмі юних спортсменів, підкреслюють значення комплексної реабілітації в різних видах спорту.

Примірна схема використання відновних засобів у

підготовчому періоді тижневого циклу тренувань

юних спортсменів (вказується вид спорту)

4.5. СИТУАЦІЙНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАДАЧІ

1. Втома є природним збудником відновних процесів. Позбавлення людини від втоми призводить до неухильного зменшення обсягу функціональних резервів і рівня здоров’я. Розкрийте фізіологічну сутність позитивного впливу втоми на організм людини? За яких умов неприємні відчуття втоми можуть змінюватись приємними відчуттями "м’язової ейфорії"?

2. Чому тренеру необхідно уважно стежити за появою об’єктивних проявів втоми у юних спортсменів?

3. Наприкінці 3-го уроку в учнів другого класу з’явився руховий неспокій, загальне занепокоєння, знизився рівень зосередженості, виникли прояви недисциплінованості. Вкажіть на причину такої поведінки учнів? Яка фізіологічна суть цих змін? Що повинен зробити вчитель за даних умов, щоб нормалізувати працездатність учнів?

4. Якщо повністю втомлений від довільної роботи м¹яз подразнювати струмом оптимальної сили і частоти, то він знову скорочуватиметься. Які висновки витікають з цього досліду?

5. Користуючись секундоміром і завчасно зробленою розміткою бігової доріжки, вчитель спостерігав за проявом втоми учня, який брав участь у змаганнях (біг на дистанцію 1500 м). В кінці 2-го кола (800 м) довжина кроків учня зменшилась, а частота збільшилась; після 3-го кола зменшення довжини кроків не компенсувалось зростанням їх частоти. Яким фазам втоми відповідали ці показники бігу юного спортсмена на 800 та 1200 – метрових відрізках дистанції? Як змінювалась швидкість бігу учня на даних відрізках дистанції?

6. При настанні різко вираженої фізичної і розумової втоми у людини пригнічуються рефлекторні реакції, зменшується швидкість реагування на певні подразнення, знижується загальна працездатність. Поясніть виникнення вказаних змін з позиції функціонування синапсів ЦНС. Роль збуджуючих і гальмівних медіаторів у передачі нервових імпульсів через синапси.

7. Вкажіть, як змінюватиметься функціональний стан дихальної системи (частоти дихань, дихальний обсяг і хвилинний обсяг дихання) у юного легкоатлета у фазу компенсованої і некомпенсованої втоми.

8. Статична робота, на відміну від динамічної, більш швидко викликає втому. Чим це пояснюється?

9. Вкажіть, на які процеси витрачається кисень кисневого боргу у відновному періоді?

10. Відновлення функцій організму спортсменом після напружених тренувань в значній мірі залежить від повноцінності відпочинку (сну). Вкажіть на основні засоби попередження безсоння.

11. Вченими встановлено ряд особливостей (закономірностей) перебігу відновних процесів в організмі спортсменів після тренувань і змагань. Вкажіть на їх значення для практики фізичного виховання і спорту.

12. Враховуючи основні закономірності перебігу відновних процесів після роботи, вкажіть, як можна полегшити виконання великих тренувальних навантажень особам з малим рівнем здоров’я та людям старшого і похилого віку.

13.Відомо, що в кожному кілограмі м’язової масі міститься біля 11 мл кисню. Розрахуйте загальний резерв "м’язового" кисню у спортсмена з загальною масою м’язів 40 кг. Вкажіть, від чого залежить швидкість відновлення запасів "м’язового" кисню?

14. Враховуючи фізіологічні особливості відновлення резервів кисню в крові і в м’язах, обгрунтуйте до цільність використання такого засобу прискореня перебігу відновних процесів після роботи дихання чистим киснем або ж сумішшю газів і збільшеним вмістом кисню.

15. Вкажіть, які основні фактори впливають на відновлення запасів глікогену після фізичної роботи Яких умов належить дотримуватись спортсмену щоб збільшити вміст глікогену в організмі в 1,5-1 рази в порівняні з передробочим станом?

16. Дайте фізіологічне обгрунтування використання активного відпочинку для більш швидкого усунення молочної кислоти у відновному період Вкажіть на основні шляхи зменшення рівня молочної кислоти в організмі спортсмена після робота

4.6. МАТЕРІАЛ ДЛЯ КОМП’ЮТЕРНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Втома, як результат надмірних втрат енергії, найбільш характерна для динамічних навантажень тривалістю:

а) 30 хв. і більше; б) від 3 хв. до 30 хв.; в) від 30 с до 3 хв.; г) до 30 с

2. Втома, як результат надмірного нагромадження в м’язах продуктів анаеробного обміну, характерна перш за все для роботи такої потужності:

а) максимальної; б) субмаксимальної; в) великої; г) помірної.

3. Втома швидше настає при виконанні роботи: а) динамічної; б) статистичної; в) змішаної.

4. Виникнення втоми при виконанні циклічної роботи максимальної потужності перш за все зумовлено:

а) розвитоком позамежового гальмування в рухових центрах кори мозку;

б) вичерпанням запасів фосфагенів;

в) а+б;

г) вичерпанням запасів вуглеводів.

5. Виникнення втоми при виконанні циклічної роботи субмаксимальної потужності зумовлено:

а) втомою в рухових центрах кори мозку;

б) зміною постійності внутрішнього середовища;

в) фукціональними змінами в периферичнім нервово-м’язовім апараті;

г) а+б+в.

6. Основною причиною втоми, що розвивається при виконанні циклічних вправ великої потужності,є:

а) зміна постійності внутрішнього середовища;

б) позамежне гальмування в рухових центрах кори мозку;

в) виражене зниження рівня глюкози в крові;

г) великі втрати жирів.

7. Втому при роботі в зоні помірної потужності пов’язують з:

а) погіршенням функцій наднирників;

б) вираженим зменшенням рівня глюкози в крові;

в) порушенням терморегуляції;

г) а+б+в.

8. Характерною ознакою фази компенсованої втоми, яка виникає при виконанні динамічної роботи є:

а) зменшення довжини кроків при збільшенні їх частоти;

б) зменшення довжини кроків без зміни їх частоти;

в) зменшення довжини кроків і частоти.

9. Фаза некомпенсованої втоми при виконанні динамічної роботи характеризується зменшенням довжини кроків:

а) з одночасним збільшенням їх частоти;

б) без зміни їх частоти;

в) зменшенням і довжини, і частоти кроків.

10. У дітей, в порівнянні з дорослими, втома розвивається:

а) швидше;

б) повільніше;

в) повільніше при виконанні статичних навантажень.

11. Швидкість і тривалість відновленя функціонального стану органів і систем організму після роботи залежить від:

а) потужності роботи;

б) тривалості роботи;

в) наявності чи відсутності засобів, що прискорюють перебіг відновних процесів після роботи;

г) а+б+в.

12. У відновному періоді виділяють такі фази:

а) швидкого і сповільненого відновлення;

б) зверхвідновлення, пізнього відновлення;

в) а+б;

г) суперкомпенсації і зверхвідновлення.

13. Підвищення працездатності після роботи найбільш виразне у таку фазу відновного періоду:

а) швидкого відновлення;

б) сповільненого відновлення;

в) зверхвідновлення;

г) пізнього відновлення.

14. Відновлення концентрації формених елементів у крові після напруженої і тривалої роботи триває: а) 1 -2 год; б) 24 год;

в) 2-3 доби; г) 4-6 діб.

15. Конструктивні зміни в організмі учня після виконання ним фізичних навантажень порогової величини проходить у такій фазі відновного періоду:

а) швидкого відновлення;

б) сповільненого відновлення;

в) зверхвідновлення;

г) пізнього відновлення.

16. Після напружених тренувань відновлення функцій організму у дітей, в порівнянні з дорослими, проходить:

а) більш швидко; б) повільніше; в) різниці немає. 17.3 метою прискорення перебігу відновних процесів після фізичних тренувань використовують найрізноманітніші засоби. Умовно їх поділяють на такі групи?

а) фізіотерапевтичні і фармакологогічні;

б) педагогічні і психологічні;

в) медико-біологічні, і психологічні;

г) медико-біологічні, педагогічні і психологічні;

18. Позитивний вплив активного відпочинку на перебіг відновних процесів найбільш виразно проявляється при:

а) навантаженнях, що викликають незначну втому;

б) підключенні до роботи в період відпочинку м’язів антагоністів;

в) зміні виду діяльності;

г) а+б+в.

19. Фармакологічні препарати, вітаміни, спортивні напої, білкові препарати, кисневі коктейлі, аероіонізація, електростимуляція, фізіо-гідротерапія -усі ці засоби використовують для прискорення перебігу відновних процесів в організмі спортсменів після фізичної роботи. Узагальнено їх називають:

а) медико-біологічнними;

б) педагогічнними;

в) психологічними.

20. Найбільшого значення серед лікарських рослин, які використовуються з метою прискорення перебігу відновних процесів в організмі спортсменів після м’язової діяльності, мають речовини вторинного синтезу:

а) крохмаль, пектинові речовини, клітковина;

б) білки, жири;

в) алкалоїди, глюкозиди, фенольні сполуки, ефірні масла, органічні кислоти;

г) а+б.

21. До рослинних адаптогенів, які стимулюють перебіг відновних процесів, належать:

а) стеркулія, женьшень, лимонник китайський;

б) бобові, пилок рослин;

в) аґрус, виноград, яблука;

г) мед, часник, цибуля.

4.7. ВІДПОВІДІ НА СИТУАЦІЙНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАДАЧІ

1. Втома є специфічним подразником, який активізує перебіг відновних процесів. Дозована втома сприяє загоєнню ран, прискорює відновлення пошкоджених в процесі напруженої діяльності тканин. Виконання втоми у більшості людей, які систематично не тренуються, пов’язане з неприємним відчуттям. Згодом через 3-5 років систематичних тренувань це відчуття змінюється відчуттям^; "м’язової ейфорії". Виникнення даного відчуття свідчить про оптимальний перебіг адаптивних реакцій в організмі, про те, що величина виконаних навантажень відповідає рівню підготовленості організму, тобто нормативна як за обсягом, так і за інтенсивністю. Відчуття "м’язової радості" частіше виникає при 1) виконанні вправ циклічного характеру (біг, ходьба, присідання), 2) зосередженні уваги на виконуваній вправі, 3) виконанні роботи невизначеної завчасно величини (тривалості, інтенсивності, кількості повторень).

2. Суб’єктивні відчуття втоми у юних спортсменів не завжди співпадають з об’єктивними змінами фізіологічних функцій. Причиною цього є недостатність досвіду в аналізі м’язових відчуттів. Лише своєчасний лікарський контроль за станом здоров’я юних спортсменів є важливою передумовою попереджень розвитку хронічної перевтоми і перенатренованості.

3. У дітей почала розвиватись втома, порушилась здатність концентрувати збудження в необхідних нервових центрах, наступила іррадіація збудження, яка захопила інші центри, у тому числі рухові. За таких умов вчитель повинен своєчасно переключити дітей на інший вид діяльності, зробити фізкультхвилинку, змінити форму подачі інформації. Якщо вчитель буде намагатись продовжувати викладання того ж самого матеріалу, примушуючи дітей слухати чи писати, то може виникнути перевтома. Часті перевтоми дітей можуть спричинити безсоння, втрату апетиту, роздратування, адинамію, байдужість, і навіть сприяти розвитку неврозів.

4. Результати цього досліду вказують на те, що основна причина втоми не в самому м’язі, а в порушені діяльності нервової системи. Разом з тим вичерпання запасів фосфагенів у м’язах відіграє важливу роль в розвитку м’язової втоми при виконанні швидкісно-силових виправ.

5. У розвитку втоми при динамічній роботі виділяють три фази. Перша фаза –компенсована втома. її характерною ознакою є зменшення довжини кроків при збільшені їх частоти; швидкість бігу спортсмена при цьому не змінюється. Підтримання високої працездатності досягається вольовими зусиллями. Оскільки робота виконується із збільшеними енерговитратами, її ефективність знижується. Подальше виконання роботи приводить до розвитку другої, некомпенсованої фази втоми, коли зменшення довжини кроків бігуна не компенсується зростанням частота Швидкість бігу знижується. Третя фаза втоми (фаза виснаження) характеризується виразним зниженням швидкості бігу внаслідок суттєвого зниження і часто ти, і довжини кроків. Фізично ненатреновані учні, учні з слабкою силою волі, початківці в період цієї фази втоми сходять з дистанції.

6. Фізична і розумова втома настає насамперед через погіршення функціональної спроможності синапсів при виснаженні запасів медіаторів, які беруть участь у передачі збудження і в здійсненні гальмування. Медіаторами (посередниками) називаються речовини, що передають збудження або гальмівний вплив одного нейрона на інший (пресинаптичного на постсинаптичний). До збуджуючих медіаторів належать ацетилхолін і норадреналін, до гальмівних – гама-аміномасляна кислота (ГАМК), гліцин. Збуджуючі медіатори підвищують проникність постсинаптичної мембрани для іонів натрію (викликають деполяризацію мембрани); гальмівні медіатори підвищують проникність мембрани для іонів хлору і іонів калію, При цьому іони хлору надходять всередину клітини, і іони калію виходять із клітини – гіперполяризації постсинаптичної мембрани (постсинаптичне гіперполяризиційне гальмування). Нормальне функціонування синапсів, а отже, і ЦНС, забезпечується нормальною взаємодією процесів гальмування і збудженім Функція синанпсів, їх медіаторна система порушується при втомі, вживанні алкоголю, нікотину, наркотиків.

7. У фазу компенсованої втоми зменшення глибини дихання компенсується зростанням частоти дихання. Хвилинний обсяг дихання при цьому не змінюється. У фазу некомпенсованої втоми відбувається подальше зниження глибини дихання і хвилинна обсяг дихання зменшується.

8. Це пояснюється розвитком у рухових центрах працюючих м’язів захисного гальмування, яке завжди виникає тим швидше, чим інтенсивніша пропріорецептивна імпульсація. Окрім того, при статичному напруженні, внаслідок розвитку великого внутрішньом’язового тиску, порушується капілярний кровообіг м’язів, розвивається гіпоксемія, нагромаджуються продукти обміну, зокрема молочна кислота Усе це призводить до швидкого розвитку втоми і мимовільного припинення роботи.

9. Кисневий борг – це та кількість кисню, які споживається спортсменом після роботи зверх величини його споживання в стані спокою. Кисень кисневого боргу використовується організмом на окис лен

ня молочної кислоти, а також іде на відновлення витрачених його запасів у вигляді міоглобіна м’язів і оксигемоглобіна крові. Найбільша частина молочної кислоти окислюється у скелетних м’язах, особливо в повільних м’язових волокнах. Тому легка робота, при виконанні якої перш за все активні повільні м’язові волокна, сприяє більш швидкому використанню молочної кислоти після напружених тренувань.

10. Основним засобом забезпечення повноцінного сну і попередження безсоння є належне дотримання правил гігієни сну. Необхідно лягати і вставати в один і той же час, перед сном усунути збуджуючі фактори, посилену розумову діяльність. Вечеря повинна бути легкою, не пізніше 2-1,5 годин до сну. Свіже, прохолодне повітря сприяє більш швидкому засипанню і глибокому сну. Найкращою температурою в спальній кімнаті є 15-16°С.

11. Природа відновних процесів полягає в слідових явищах, які завжди виникають після виконання фізичної роботи порогової (надпорогової) величини. Процеси відновлення характеризуються нерівномірністю. Спочатку відновлення приходить швидко, а тоді – повільніше. Тому збільшення часу, відведеного на відпочинок, дає більший ефект на ранніх фазах і менший на пізніх етапах відновного періоду.

При плануванні повторних навантажень належить враховувати фазні зміни працездатності в період відновлення. Робота, виконана в фазу зниженої працездатності, буде менш результативна, ніж робота, виконана в фазу підвищеної працездатності.

Найбільш надійними тестами готовності організму до повторних навантажень є споживання кисню. Інформативна значимість ЧСС, як показника готовності до нового тренування, зростає при поєднанні його з слідовими змінами працездатності.

12. Полегшити виконання великих величин тренувальних навантажень особам з малим обсягом функціональних резервів, людям старшого і похилого віку можна шляхом дроблення періодів роботи і відпочинку. Скорочення тривалості періодів тренувань зменшує втому, а зменшення пауз відпочинку забезпечує її швидкий перебіг (викличення другої повільної фази відновлення).

13. Важливим резервом кисню в організмі фізично підготовлених осіб є висока концентрація міоглобіну в м’язах. В час напруженої роботи витрачається майже весь кисень, зв’язаний з міоглобіном. Швидкість відновлення міоглобіну залежить лише від транспортування кисню з артеріальних капілярів до м’язів. Оскільки кожний кілограм м’язової маси містить в собі 11 мл кисню, то у спортсмена з загальною масою м’язів 40 кг загальні запаси м’язового кисню становитимуть 440 мл (11 мл.-40 кг).

14. Вже через декілька секунд після припинення роботи відбувається майже повне відновлення запасів кисню в крові і м’язах. Парціальний тиск кисню в артеріальній крові навіть дещо перевищує його рівень перед початком роботи. Швидко відновлюється також концентрація кисню в венозній крові, яка відходить від працюючих м’язів і інших активних органів і тканин. Усе це вказує на достатнє їх забезпечення киснем у відновному періоді. Отже, дихання чистим киснем або ж сумішшю газів з підвищеною концентрацією кисню для прискорення перебігу відновних процесів після роботи не має достатнього фізіологічного обгрунтування.

15. Швидкість відновлення глікогену в м’язах і печінці залежить від рівня його витрат в час роботи і характеру харчового раціону в період відновлення. При значних витратах глікогену після виснажливої роботи його відновлення при звичайному харчуванні триває біля 2 діб. При харчовому раціоні з великим вмістом вуглеводів (більше 70% калорійної вартості) відновлення глікогену в м’язах і печінці проходить значно швидше і досягає доробочого рівня через 24 години. Після цього вміст глікогену в м’язах і печінці продовжує зростати і на 2-3 добу відновного періоду сягає величини в 1,5-3 рази більшої від доробочого рівня (феномен суперкомпенсації енергосубстрактів).

16. В усуненні молочної кислоти з робочих м’язів, крові і міжклітинної рідини важливу роль відіграє післяробочий режим. Так, за умов пасивного відпочинку (спокій сидячи чи лежачи) повне усунення молочної кислоти після максимально напруженої роботи триває 60-90 хв. Якщо ж після основної роботи виконується легка робота (активне відновлення), то усунення молочної кислоти відбувається в 2 рази швидше. Біля 70% молочної кислоти, що нагромаджується в м’язах, крові і міжклітинній рідині в час роботи, окислюється до вуглекислого газу і води, біля 20% перетворюється в глікоген м’язів і печінки та в глюкозу, біля 10%) використовується на синтез білків і 1-2% виводиться з сечею назовні.

4.8. ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ КОМП’ЮТЕРНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

РОЗДІЛ ІІІ

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 1504 | Нарушение авторских прав