АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Робоча гіпертрофія м’язів. 56. Сар ко плазматична гіпертрофія м’язів розвиваєть­ся переважно при систематичному виконанні:

56. Сар ко плазматична гіпертрофія м’язів розвиваєть­ся переважно при систематичному виконанні:

а) динамічних вправ з білямаксимальними і мак­симальними навантаженнями,

б) великих навантажень ізометричного типу,

в) тривалих динамічних вправ невеликої потужності,

г) помірних ізометричних навантажень.

57. Міофібрилярна гіпертрофія розвивається перева­жно при:

а) великих динамічних навантаженнях,

б) великих ізометричних навантаженнях,

в) помірних динамічних навантаженнях,

г) слабких ізометричних навантаженнях.

58. Серед гормонів, які позитивно впливають на роз­виток робочої гіпертрофії м’язів, першочергова роль належить:

а) естрогенам, 6) глюкокортикоїдам,

в) андрогенам, г) мінералокортикаїдам.

1.7. ВІДПОВІДІ НА СИТУАЦІЙНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАДАЧІ

1.У людини кількість м’язових волокон в м’язі встановлюється на протязі 4-5 місяців від народження і надалі майже не змінюється. При народженні дити­ни товщина м’язових волокон становить приблизно 1/5 товщини волокон дорослої людини. Діаметр м’язових волокон значно зростає під впливом систе­матичних тренувань, кількість же м’язових волокон після 4-5 місячного віку не змінюється. Отже, належ­на величина рухової активності до цього періоду життя, ймовірно, є важливою передумовою ефектив­ності майбутніх спортивних досягнень індивіда.

2. Час синаптичної затримки складається з часу, необхідного для вивільнення ацетилхоліну (АХ) з нервового закінчення, часу дифузії АХ від пресинаптичної мембрани до постсинаптичної, часу, необхід­ного для взаємодії АХ з рецепторами кінцевої плас­тинки. Запасів АХ в нервовому закінченні достатньо для проведення біля 10 000 мотонейронових імпуль­сів. При тривалій імпульсації мотонейрона вміст АХ в кінцевих розгалуженнях може суттєво зменшитися (пресинаптичний нервово-м’язовий блок). Час синап­тичної затримки є визначальним показником часу реакції – відповіді на той чи інший подразник довкіл­ля. При інших рівних умовах, чим менша тривалість часу синаптичної затримки, тим більша швидкість рухової реакції людини.

3. При надмірному розтягненні м’яза або при си­льному і швидкому його скороченні число взаємоді­ючих з актиновими нитками поперечних міозинових містків зменшується. Напруження м’яза буває макси­мальним при середній довжині саркомерів, коли зчеплення між нитками актину і поперечними містками міозину оптимальне. При сильному скороченні м’яза, коли актинові нитки в саркомері перекриваються між собою і міозинові нитки впираються в Z-перегородки, напруження м’яза зменшується.

Вчитель фізкультури повинен в доступній формі пояснити причину даного стану учня. А щоб його спроба підтягнутись на перекладині була більш вда­лою, дозволити йому підтягнутися з підставки. Це попереджуватиме перерозтягнення згиначів рук, сприятиме збільшенню числа взаємодіючих актиноміозинових поперечних містків.

4. Енергоємність фосфатної енергосистеми – 5 ккал (0,5 М АТФ-10 ккал). При енергозабезпеченні 1 ккал/с енергії фосфатної енергосистеми вистачить на 5 с роботи (5 ккал:1 ккал/с).

5. Енерговитрати за рахунок АТФ-30 ккал (З МТ0 ккал), Крф – 52.5 ккал (5 М-1.0.5 ккал), енергії глюкози при анаеробному розщепленні – 80 ккал (8 МТ0 ккал), енергії 1 М глюкози при анаеробному розщепленні – 380 ккал (38 М АТФ), енергії жирів 240 ккал (ІМ жиру при окисленні забезпечує виділення 2400 ккал енергії). Загальні енерговитрати спортсмена за весь час роботи на велоергометрі становитимуть 782.5 ккал (30+52.5+80+380+240).

6. Коли швидкість руху людини менша 8 км/год більш економічно йти, а не бігти. При русі швидше 8 км/год енергоекономічнішим є біг, ніж ходьба. От же, спосіб подолання дистанції першим і другим учнем вибраний вірно, ефективність виконаної ними роботи приблизно однакова.

7. За одну хвилину роботи досліджуваний спо­живав 4,2 л кисню, а за 6 хв – 25,2 л (4,2-6,0). Викори­стання 1 л кисню забезпечує виділення 4,92 ккал енр-гії, отже при використанні 25,2 л кисню вивільниться 124 ккал (25,2-4,92ккал)

8. При використанні протягом 1 хв, – 2 г вугле­водів виділяється 8,2 ккал енергії (2 г • 4,1 ккал). При використанні 0,2 г жиру звільняється 1.86 ккал енергії (0,2 г • 9,3ккал). Протягом 120 хв роботи вивільни­лось 984 ккал енергії за рахунок вуглеводів (120 хв-8,4 ккал) і 223, 2 ккал за рахунок жирів (120 хв- 1,86 ккал). Загальна величина енерговитрат при виконанні двогодинного велоергометричного навантаження становить 1207,2 ккал (984 ккал + 223,2 ккал).

9. Витрати енергії за 1 год роботи становлять 469 ккал (70 кг-6,7 ккал). Витрата 5 кг жирових запа­сів пов’язана з використанням 46 500 ккал енергії (5000: 9,3 ккал). Витрачаючи протягом доби 469 ккал енергії, досліджуваному необхідно виконувати щого­динні тренування протягом 100 днів (46 500 ккал: 460 ккал). Оскільки жир окислюється не повністю, а лише на 65%, то тривалість окислення 5 кг жиру при виконанні даної роботи буде більшою на 35%, тобто становитиме 135 днів.

10. У спринтерів 80-85% швидких і 15-20% пові­льних м’язових волокон, а у стаєрів -80-90% повіль­них і 10-15% швидких волокон. Повільні м’язові во­локна (тип 1) переважно окислювальні /аеробні/. Це ‘‘червоні" м’язи, які мають багато капілярів, міогло­біну і мітохондрії, вони повільно стомлюються, за­безпечуючи довготривалі м’язові скорочення порів­няно невеликої сили (стайєрський, марафонський біг, лижний, велосипедний спорт). Чим більше генетично обумовлених повільних волокон у м’язах учня, тим вищий спадковий показник максимального спожи­вання кисню. Робоча гіпертрофія повільних волокон зумовлює переважаючий розвиток витривалості.

Швидкі м’язові волокна (тип II) називаються гліколітичними, це «білі» м’язи, вони працюють в безкисневому (анеробному) режимі. Забезпечуючи великі за силою статичні і динамічні скорочення, швидкі м’язові волокна зумовлюють «вибухову силу» і високу швидкість скорочення м’язів (спринтерський біг, стрибки, підняття штанги).

11. Розвиток витривалості в даному випадку здій­снюватиметься шляхом саркоплазматичної гіпертрофії повільних окислювальних РО типу І (в даного юнака їх біля 20%), а також за рахунок перетворення частини чисто гліколітичних волокон (тип ПБ) в проміжні окислювально-гліколітичні (тип ПА), які здатні працювати як волокна типу І або підтипу ПБ (швидкі).

12.Скорочення гладеньких м’язів відбувається більш повільно і тривало, гладенькі м’язи володіють високою пластичністю – здатністю зберігати зумов­лену розтягненням довжину без зміни напруження, непосмуговані м’язи володіють автоматією.

13. Сполучно-еластичні пружні елементи (сухо­жилля, поперечні актоміозинові містки) забезпечують плавність рухів. При розтягненні еластичних елемен­тів напруження м’язів зростає. Його величина зале­жить від довжини м’яза: чим більша вихідна довжина м’яза (за умови відсутності порушень його ціліснос­ті), тим більше напруження він здатний розвинути.

Кваліфіковані спортсмени вміло використовують цей феномен. Так штангіст перед підняттям штанги дещо випрямляє ноги, а після її підняття на грудну клітку перед жимом старається розтягнути м’язи плечового пояса.

Довжина м’яза, при якій він розвиває максима­льне напруження (найбільшу силу) в час активного скорочення, називається довжиною спокою. Довжи­на спокою на 20% більша рівноважної довжини, тоб­то довжини, яку має ізольований м’яз з нульовим на­пруженням. Більшість м’язів в природних умовах досягає довжини спокою під час максимально мож­ливого або близького до нього розтягнення. Саме при довжині спокою можливе утворення найбільшого числа поперечних містків між актиновими і міозино-вими нитками. Збільшення або зменшення довжини м’яза за межі довжини спокою приводить до знижен­ня його скоротливої здатності.

14. Причиною цього є необхідність становлення і вдосконалення окремих механізмів енергозабезпе­чення діяльності. Так, вік 10-11 років характеризуєть­ся інтенсивним розвитком аеробних можливостей, в 12-13 років (в період статевого дозрівання) знижуєть­ся МСК, спостерігається неузгодженість функцій ди­хання і кровообігу, інтенсивно розвиваються механі­зми анаеробного гліколітичного енергозабезпечення. До кінця періоду статевого дозрівання зростають ана­еробно – гліколітичні можливості, а далі і можливості креатин-фосфатної енергосистеми. У юнаків 17-річного віку енергозабезпечення м’язової роботи майже таке ж, як і у дорослих осіб.

15. Оскільки властивості організму найбільш чу­тливі до дії факторів довкілля в період його найбільш інтенсивного розвитку, то направленими фізичними тренуваннями в певні вікові періоди розвитку людини можна цілеспрямовано розвивати відповідні рухові здібності. Для аеробних можливостей організму, які лежать в основі розвитку витривалості, сенситивний період розвитку є вік від 8 до 10 років та 14 років. Для розвитку анаеробно-гліколітичних механізмів, що зумовлюють розвиток сили і силової витривалос­ті- 11-13 і 16-17 років. Кретинфосфатний енергетич­ний механізм, що забезпечує розвиток швидкості і швидкісно-силових здібностей, найбільш інтенсивно розвивається у віці 16-18 років. Ці вікові періоди вка­зані для хлопчиків і юнаків, для дівчаток аналогічні сенситивні періоди розпочинаються і завершуються, як правило, на один рік раніше. Найбільш ефектив­ний розвиток даної рухової здібності спостерігається тоді, коли тренування цієї здібності співпадає з пері­одом природного інтенсивного її розвитку. При неви­користанні сенситивного періоду розвитку даної ру­хової здібності наздогнати прогаяне майже неможли­во.

16. Споживання кисню – 4,13% (20,9%-16,8%). Виділено вуглекислого газу – 3,82% (3,85%-0,03%). З 90 л повітря легеневої вентиляції використано 3.85 л кисню (90л-4.13%:100) і 3,43 л вуглекислого газу (90л-3,82:100). Дихальний коефіцієнт (ДК) – 0,9 (3,85:3,85). Калорійний еквівалент кисню при ДК 0,9-4,92 ккал. Витрати учнем енергії на виконану робо­ту-18.7 ккал (3,85-4, 92).

17. Негативна дія практичного використання анаболіків в спорті зумовлена тим, що надмірний вміст гормонів у крові гальмує діяльність в першу чергу тих ендокринних залоз, в яких ці гормони син­тезуються. Ось чому спортсмени, що вживають анаболіки, часто страждають імпотенцією (статеве без­силля), у них пригнічується сперматогенез, атрофу­ються яєчка, виникає гінекомастія (збільшення груд­них залоз з можливим злоякісним переродженням), з’являються вульгарні вугрі, пошкоджується печінка; у спортсменок порушується перебіг статевих циклів, аменорея, гірсутизм (виникнення вторинних статевих ознак чоловічого типу – ріст вусів і бороди тощо), виникає загроза втрати дітородної здатності. Стиму­льовані анаболіками процеси гіпертрофії м’язів не супроводжуються відповідною гіпертрофією сухо­жилля, що нерідко спричиняє їх розриви. Враховую­чи негативні наслідки вживання анаболіків спортсме­нами, медична комісія МОК віднесла їх до класу до­пінгових засобів і суворо заборонила для застосуван­ня в спортивній практиці.

18. Міофібрилярна гіпертрофія – це збільшення маси м’язів переважно за рахунок скоротливих білків – актину і міозину. Цей тип гіпертрофії розвивається при виконанні силових вправ з максимальними або білямаксимальними вантажами. За таких умов в роботу включаються, а отже тренуються, швидкі (великі) рухові одиниці. При виконанні мало інтенсивних тривалих навантажень розвивається саркоплазматична гіпертрофія, із збільшенням в працюючих м’язах (переважно повільних, малих рухових одиницях) нескоротливих компонентів – АТФ, креатинфосфату, глікогену, міоглобіну тощо, які зумовлюють розвиток витривалості. Отже, для розвитку міофібрилярної гіпертрофії учневі необхідно виконувати великі фізичні напруження, які б забезпечили тренування якнайбільшої кількості високопорогових РО. Такій вимозі відповідає режим виконання трену вальних вправ інтенсивністю не менше 70% від їх максимальної довільної сили.

1.8. ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ КОМП’ЮТЕРНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Заняття 2

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 1141 | Нарушение авторских прав