АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Довільних рухів

Завдання. Оволодіти методикою оцінки рівня розвитку швидкості у студентів групи за показниками частоти довільних рухів та за частотою стискань пальців кисті в кулак.

Методика. 1. Дослідження швидкості методом темпінг-теста. Досліджувані готують аркуш паперу, на якому малюють три квадрати (довжина однієї сторони 5 см). Тоді, за командою викладача "Руш!" досліджувані протягом 5 секунд ставлять якнайбільшу кількість крапок спочатку в першому квадраті, тоді після команди "Два!" – в другому і після команди "Три!" – в третьому квадраті (без перерви усі три квадрати за 15 секунд). Щоб крапки не лягали одна на одну, руку доцільно рухати за годинниковою стрілкою.

Для оцінки результатів підраховують кількість крапок в кожному квадраті, що легко зробити з’єднуючи їх ніж собою. Максимальна частота рухів кисті у натренованих юнаків в середньому (береться кращий показник з трьох квадратів) становить 30-35 крапок з 5 с.

2. Дослідження швидкості за частотою стискань пальців кисті руки в кулак (кулачний тест П.Д.Плахтія). Досліджуваному пропонують протягом 5 секунд максимально часто стискати в кулак і розправляти пальці правої (а потім і лівої) руки. В нормі більшість старшокласників за 5 секунд роблять 15-25 скорочень (стискань) і розслаблень (розтискань) пальців сильнішою рукою.

Рухи, які виконуються меншою кількістю м’язів, можуть бути більш швидкими і частішими, ніж ті, що виконуються більшою кількістю м’язових груп. Це пояснюється складністю центрально-нервового управління руховим апаратом. Адже управляти меншою кількістю м’язів руховим нервовим центрам кори мозку завжди легше, ніж більшою. Для підтвердження цього важливого теоретичного положення проводять такий дослід. Визначають частоту торкань вказівного і великого пальців сильнішої руки за 5 секунд (пальцевий тест). Порівняйте одержаний результат з показником кулачного тесту.

Одержані в досліді дані заносять в протокольну таблицю. Пояснюють різні величини досліджуваних показників у обстежуваних різної спеціалізації і кваліфікації.

Протокольна таблиця дослідження швидкості шляхом визначення частоти рухів

РОБОТА 6

Визначення рівня підготовленості студентів

до занять фізичними вправами

Завдання. Оволодіти методикою визначення рівня фізичної підготовленості учнів старших класів і дорослих за показниками функціонального стану серцево-судинної системи і за розвитком окремих рухових здібностей.

Методика. Досліджуються усі студенти групи. Оцінка рухливих здібностей і стану серцево-судинної системи проводиться шляхом нарахування балів за 11 показниками (С.А.Душанін, Л.Я.Іваненко, Е.А.Пирогова, 1985). Першу годину заняття проводять в лабораторії, другу (для визначення загальної витривалості і швидкості відновлення пульсу) – на стадіоні.

1. Вік. За кожний рік життя нараховується 1 бал. Так, юнаку віком 19 років нараховується 19 балів.

2. Маса тіла. Для розрахунку нормативної маси тіла користуються спеціальними формулами.

Чоловіки:

50 + (зріст -150) • 0,75 + (вік – 21):4;

жінки:

50 + (зріст -150) • 0,32 + (вік – 21):5.

Нормативною масою тіла для чоловіків віком 19 літ, зростом 170 см буде величина 66,0 кг (50+(170-150)-0,75+(19-21):4).

За кожний кілограм поверх норми віднімається 5 балів. В нашім прикладі (досліджуваний має масу тіла 70 кг) перевищення вікової норми становить 4 кг. Таким чином, із загальної суми балів належить відняти 20 балів.

3. Артеріальний тиск. Норму артеріального тиску визначають за формулами (МТ – маса тіла, В – вік):

Чоловіки: АТсист. = 109 + 0,5 • В + 0,1 • МТ; АТдіаст. = 74 + 0,1 • В + 0,15 • МТ;

Жінки: АТсист. = 102 + 0,7 • В + 0,15 • МТ; АТдіаст. = 78 + 0,17 • В + 0,1 • МТ.

У 19-річного юнака маса тіла – 70 кг, артеріальний тиск – 120/80 мм рт.ст. Верхня межа норми систолічного тиску становить 126 мм рт.ст. (109 + 0,5 • 19 + 0,1 • 70). Верхня межа діастолічного тиску – 86 мм рт.ст. (74 + 0,1 М9 + 0,15 • 70). За перевищення норми артеріального тиску більше ніж на 7 мм рт.ст. з загальної суми балів віднімається 5 балів.

4. Пульс в спокої. За кожне скорочення серця менше 90 нараховується 1 бал. Так, пульс 68 ск/хв. дає 22 бали. При пульсі 90 і більше бали не нараховуються.

Для визначення фізичної підготовленості досліджуваних за рівнем розвитку рухових здібностей користуються таблицею 51. В ній представлені вікові норми рухових тестів оцінки основних рухових здібностей.

5. Гнучкість. Оцінку гнучкості проводять шляхом виконання нахилу тіла вперед, стоячи на сходинці (стільці), з випрямленими в колінах ногами. При торканні руками відмітки вікової норми нараховується 1 бал; кожний сантиметр зверх норми також оцінюється в 1 бал. При невиконанні нормативу бали не нараховуються.

Наприклад, юнак 19 років при нахилі торкнувся відмітки 10 см нижче нульової мітки, яка знаходиться на рівні пальців ніг. Згідно таблиці 51, норматив для юнака 19 років становить 9 см. Таким чином, за виконання нормативу йому перераховується 1 бал, за його перевищення на 1 см – також 1 бал, разом – 2 бали.

Таблиця 51

Нормативи рухових тестів для оцінки основних рухових здібностей

6. Швидкість. Оцінку швидкості проводять "естафетним" тестом за швидкістю стискання сильнішою рукою падаючої лінійки. Тест виконується в положенні стоячи. Права рука (у лівші – ліва) з розігнутими пальцями ребром долоні донизу витягнута вперед. Експериментатор встановлює 40-сантиметрову лінійку паралельно долоні досліджуваного (на відстані 1-2 см) так, щоб її нульова відмітка знаходилась на рівні нижнього краю долоні. Тоді досліджуваному пояснюють, що після команди "увага" протягом 5 секунд лінійка буде відпущена і йому необхідно якнайшвидше, стиснувши пальці в кулак, затримати падіння лінійки. Відстань (в сантиметрах) від нижнього краю відмітки лінійки і є показником швидкості. Одержаний результат порівнюють з нормою. За виконання нормативу і за кожний сантиметр менше норми нараховують 2 бали. Так, у 19-річного юнака результат тестування – 12 см. Це ліпше норми на 2 см. За виконання норми даному досліджуваному нараховується 2 бали, а за її перевищення – ще 4 бали; разом – 6 балів.

7. Динамічна сила. Досліджуваний стає лицем до стіни. Тоді, не відриваючи п’яток від підлоги, більш активною рукою якнайвище торкається закріпленої на стіні лінійки. Вдруге цю процедуру виконують у стрибку з місця, відштовхуючись обома ногами. За різницею між значеннями першого і другого торкань лінійки визначають висоту стрибка, а значить і рівень динамічної сили. За виконання нормативу і за кожний сантиметр його перевищення нараховується по 2 бали. Наприклад, результат висоти стрибка 19-річного юнака становить 67 см. Це перевищує вікову норму на 10 см. За виконання норми нараховується 2 бали, а за його перевищення- ще 20 балів. Всього – 22 бали.

8. Швидкісна витривалість. Оцінюється за показником піднімання прямих ніг до кута 90° з положення лежачи на спині за 20 с. За виконання нормативу і за кожне піднімання зверх норми нараховується З бали.

Наприклад, юнак віком 19 років виконав 19 піднімань ніг за 20 с, що перевищує віковий норматив на 1. За виконання нормативу нараховується 3 бали, за перевищення – ще 3 бали; всього – 6 балів.

9. Швидкісно-силова витривалість. Визначається вимірюванням максимальної частоти згинання рук в упорі лежачи (дівчата в упорі на колінах) за 30 с. За виконання нормативу і за кожне згинання зверх норми нараховується по 4 бали.

Наприклад, частота згинань рук 19-річного юнака в упорі за 30 с – 28 разів. Вікова норма – 28 разів. За виконання норми нараховується 4 бали.

10. Загальна витривалість. Особи, які вперше приступають до систематичних занять оздоровчими фізичними вправами, або ж займаються не більше 6 тижнів визначають цю фізичну якість таким непрямим методом.

Виконання вправ на розвиток витривалості (біг, плавання, їзда на велосипеді, біг на лижах та ковзанах) 5 разів на тиждень протягом 15 хвилин при пульсі не менше 170 мінус вік (максимально допустимим і при тренуванні початківців є пульс 185 мінус вік) дає 30 балів, чотирьохразові протягом тижня тренування – 25 балів, трьохразові – 20 балів, одноразові – 5 балів. Невиконання вправ або ж виконання їх при недотриманні згаданих умов щодо пульсу і тренувальних засобів – 0 балів. За виконання вранішньої гігієнічної гімнастики бали не нараховуються.

Після 6 тижнів систематичних занять фізкультурою загальна витривалість оцінюється за результатом 10-хвилинного бігу на якнайдовшу відстань. За виконання нормативу нараховується 30 балів і за кожні 50 метрів дистанції зверх цієї величини ще 15 балів. За кожні 50 метрів дистанції менше вікового нормативу з 30 балів віднімають 5. Мінімальна кількість балів набраних за цим тестом – 0. Тест рекомендується для осіб, які самостійно займаються оздоровчою фізичною культурою.

При груповій формі занять рівень розвитку загальної витривалості оцінюється за допомогою забігів на 2000 м для чоловіків і 1700 м для жінок. За виконання нормативного часу нараховується 30 балів, за кожні 10 с, менше цієї величини – ще 15 балів. За кожні 10 с більше вікового нормативу з 30 балів віднімається 5. Мінімальна кількість балів за тестом 0.

Наприклад, у 19-річного юнака результат забігу на 2000 м становить 6,40 хв., що менше вікового нормативу на 20 с. Таким чином, сума балів за цим тестом становитиме 60 балів (30+30).

11. Відновлюваність пульсу. У осіб, які вперше приступають до систематичних занять фізичними вправами, пульс вимірюється в спокої після 5-хвилинного відпочинку сидячи за 1 хвилину. Вдруге ЧСС вимірюють після дозованого навантаження (20 присідань протягом 40 а), сидячи на другій хвилині відновного періоду за 10 с (одержаний результат множать на 6). Відповідність початкової величини (до навантаження) дає 30 балів, перевищення ЧСС на 10 ск/хв – 20 балів, більше 20 ск/хв – з загальної суми балів належить відняти 10.

У осіб, які займаються фізичною культурою більше 6 тижнів відновлюваність пульсу оцінюють через 10 хвилин після закінчення 10-хвилинного бігу або ж бігу на 2000 м для чоловіків і 1700 м для жінок (навантаження 10-го показника) шляхом порівняння пульсу після бігу з його величиною перед тестуванням. Співпадання цих величин дає 30 балів, перевищення до 10 ударів – 20 ск/хв, більше 20 ск/хв – з загальної суми віднімають 10 балів.

Наприклад, у 19-річного юнака величина пульсу перед бігом 68 ск/хв., через 10 хв. після бігу на 2000 м- 70 ск/хв., що практично співпадає з перед робочою частотою пульсу, а тому забезпечує 30 балів.

Одержані при виконанні роботи результати додаються. Рівень підготовленості досліджуваного до занять фізичними вправами оцінюється за шкалою: менше 50 балів – низький; 51-90 – нижче середнього; 91-160 – середній; 161-250 – вище середнього; більше 250 балів – високий.

В нашому прикладі досліджуваний (19-річний юнак) індивідуально займаючись фізичними вправами більше 6 тижнів, згідно вище проведеного тестування набрав 191 бал. Отже рівень його фізичної підготовленості – вище середнього.

При аналізі експериментальних даних зробити висновки щодо обсягу функціональних резервів серцево-судинної системи і рівня розвитку основних рухових здібностей окремих досліджуваних з врахуванням їх віку, рівня натренованості і спортивної спеціалізації.

9.5. СИТУАЦІЙНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАДАЧІ

Величина максимальної сили кисті сильнішої руки; визначена з допомогою кистьового динамометра у першого досліджуваного учня, – 50 кг, у другого – 40 кг. Вкажіть на методичні особливості визначення статичної витривалості м’язів кисті сильнішої руки в обох досліджуваних з допомогою кистьового динамометра.

Які м’язові (периферійні) фактори визначають величину максимальної довільної сили м’язів учня? Залежність величини напруження м’яза

від швидкості його скорочення і вихідної довжини.

3. Поясніть, чому при штучному подразненні м’яза електричним струмом оптимальної величини він здатний розвинути більше напруження, ніж в умовах вольового тестування сили? Що таке силовий дефіцит? Які фактори впливають на його величину?

4. У двох учнів 8-го класу визначені показники максимальної довільної сили (МДС) і максимальної істинної сили (МІС) згиначів плеча. У першого досліджуваного ці показники відповідно становили 6 і 8 кг/см², у другого 7 і 8 кг/см². У кого з обстежуваних юнаків більш досконале центральнонервове управління м’язовим апаратом?

5. Вкажіть на відмінність між анатомічним і фізіологічним поперечником м’язу, між його абсолютною (АДС) і відносною (ВДС) максимальною довільною силою. В якому випадку АДС м’яза відповідає його ВДС?

6. Виконуючи ергометричний тест (тест Р.Маргарія), учень масою тіла 72 кг пробіг вгору по сходинках загальною висотою 3 м за 2 с. Визначіть максимальну анаеробну потужність виконаної роботи. Дайте оцінку розвитку швидкісно-силових здібностей у даного учня.

7. Сила м’язів рук хлопчиків 10-річного віку не набагато вища, ніж у дівчаток такого ж віку. Відмінність показників сили у юнаків і дівчат 16-річного віку більш значна. Чому?

8. Вкажіть на онтогенетичні особливості розвитку механізмів аеробного, анаеробно-гліколітичного та креатинфосфатного енергозабезпечення м’язової діяльності. Які рухові здібності найбільш доцільно розвивати в період переважаючого природного розвитку даної системи енергозабезпечення?

9. Споживання кисню учнем, який протягом шести хвилин виконував степ-ергометричну роботу, – 4 л/хв.; споживання кисню протягом першої і другої хвилин відновного періоду – 2 л/хв., третьої і четвертої хвилин – 1 л/хв., п’ятої – 0,5 л/хв.. На шостій хвилині відновного періоду споживання кисню було таким же, як в стані спокою – 0,3 л/хв.. Визначіть величину кисневого боргу.

10. Вкажіть на морфо-функціональні особливості міофібрилярної і саркоплазматичної робочої гіпертрофії м’язів. Розвиток яких рухових здібностей переважає при міофібрилярній, а яких – при саркоплазматичній гіпертрофії м’язів?

11. Розкрийте суть поняття "максимальна довільна сила". Що таке відносна сила учня в цілому? Обґрунтуйте доцільність введення вагових категорій в окремих видах спорту.

12. Вкажіть на основні фактори, що визначають специфічність рухових здібностей. Наведіть приклади позитивного і негативного перенесення рухових здібностей.

13. Вкажіть на добові коливання прояву рухових здібностей людини. Обгрунтуйте необхідність їх врахування в практиці трудового і фізичного виховання школярів.

14. Наявність прямої залежності м’язової сили від швидкості руху лежить в основі поділу (класифікації) спортивних вправ на три групи. Яка назва цих груп і які вправи до них належать?

15. При споживанні спортсменами андрогенних препаратів (анаболіків) спостерігається прискорений розвиток міофібрилярної гіпертрофії м’язів. Які можливі небажані наслідки вживання синтетичних стероїдних препаратів спортсменами?

16. Загальний компонент витривалості у двох учнів різного типу ВНД (перший досліджуваний – сангвінік, другий – меланхолік) становив 5 хв.. У котрого з учнів вища ймовірність більшої тривалості вольового компоненту витривалості?

9.6. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ КОМП’ЮТЕРНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Поняття рухових здібностей, їх специфічність і згасання при відсутності тренувань

Термін "рухові здібності" вживається тоді, коли необхідно виділити:

а) визначальну роль центрально-нервових механізмів управління рухами;

б) біомеханічну природу рухів;

в) якісні особливості рухової дії з позицій психологічного регулювання;

г) б+в.

Термін "фізичні здібності" вживається за умови, коли є потреба виділити:

а) визначальну роль центрально-нервових механізмів управління рухами;

б) біомеханічну природу рухів;

в) якісні особливості рухової дії з позицій психологічного регулювання;

г) а+в.

3. Коли необхідно виділити якісні особливості рухової дії з позицій психологічного регулювання, вживається термін:

а) "рухові здібності";

б) "фізичні здібності";

в) "психомоторні здібності";

г) а+б.

4. Сила м’язів перш за все визначається:

а) структурними особливостями і хімічним складом м’язів;

б) досконалістю механізмів нейрогуморальної регуляції функцій;

в) функціональним станом вегетативних систем енергозабезпечення.

5. Досконалість механізмів регуляції функцій є визначальним фактором розвитку:

а) сили; б) швидкості;

в) витривалості; г) а+в.

6. Витривалість роботи м’язів перш за все визначається:

а) структурними особливостями і хімічним складом м’язів;

б) досконалість механізмів регуляції функцій;

в) функціональним станом вегетативних систем енергозабезпечення;

г) а+б.

7. Специфічність рухових здібностей зумовлена:

а) особливостями реакції-відповіді різних груп м’язів при різних режимах роботи;

б) специфічними змінами біохімічних і фізіологічних механізмів енергозабезпечення;

в) особливостями механізмів нейро-гуморальної регуляції функцій;

г) а+б+в.

8. Позитивне перенесення рухових здібностей частіше проявляється у:

а) висококваліфікованих спортсменів;

б) початківців;

в) висококваліфікованих спортсменів витривалісних видів спорту;

г) а+в.

9. З припиненням тренувань втрата (згасання) рухових здібностей проходить в такій послідовності:

а) швидкість, сила, витривалість;

б) витривалість, сила, швидкість;

в) сила, витривалість, швидкість;

г) швидкість, витривалість, сила.

10. Після припинення тренувань найповільніше втрачається раніше набута:

а) сила; б) швидкість;

в) спритність; г) витривалість.

11. Добові коливання м’язової сили в середньому становлять (%):

а) 15-30; б) 30-55; в) 55-75; г) 75-95.

12. Показники рухових здібностей найбільш високі в такі години доби:

а) 6-9; б) 9-12; в) 12-15; г) 15-19 +б.

Фізіологічні механізми і методи розвитку м’язової сили

13. Вправи з зовнішнім навантаженням, рівним 40-70% від максимальної ізометричної сили називаються:

а) власне-силовими;

б) швидкісно-силовими;

в) швидкісними.

14. Вправи, зовнішнє навантаження яких більше 70% від максимальної ізометричної сили, відносяться до:

а) власне-силових;

б) швидкісно-силових;

в) швидкісних.

15. Свідомо напружуючи м’язи, людина показує свою:

а) максимальну довільну силу (МДС);

б) максимальну істину силу (МІС);

в) відносну довільну силу м’язів;

г) відносну істину силу м’язів.

16. Відношення МДС м’яза до його анатомічного поперечника називається:

а) абсолютною довільною силою м’яза;

б) відносною довільною силою м’яза;

в) силовим дефіцитом;

г) істиною силою м’яза.

17. Абсолютна довільна сила м’яза це:

а) відношення МДС м’яза до його анатомічного поперечника;

б) різниця між МДС і МІС м’яза;

в) відношення МДС м’яза до його фізіологічного поперечника;

г) відношення МДС м’яза до маси тіла учня.

18. Середня величина АДС м’язів людини (кг/см²): а) 3-5; б) 8-Ю; в) 15-20; г) 25-30.

19. Відносна сила досліджуваного школяра – це:

а) відношення МДС досліджуваних м’язів до анатомічного поперечника;

б) різниця між МДС і МІС м’язів;

в) відношення МДС досліджуваних м’язів до їх сумарного фізіологічного поперечника;

г) відношення МДС досліджуваних м’язів до маси тіла учня.

20. На величину МДС м’язів виявляють вплив такі основні м’язові (периферійні) фактори:

а) фізіологічний поперечник активних м’язів і їх композиція;

б) механічні умови дії м’язової тяги і оптимальне початкове розтягнення м’язу;

в) а+б;

г) режим активності рухових одиниць (РО) і одночасна активність більшості РО.

21. Основними механізмами внутрішньом’язової координації, які регулюють ступінь напруження даного м’язу, є:

а) режим активності РО;

б) одночасна активність більшості РО;

в) а+б;

г) фізіологічний поперечник, композиція м’язів, оптимальне початкове розтягнення м’язів та механічні умови дії м’язової тяги.

22. Механізми міжм’язової координації, які зумовлюють МДС м’язів, пов’язані з:

а) координацією активності окремих м’язів (м’язових груп) шляхом включення "потрібних" м’язів-синергістїв і виключення "непотрібних" для успішного виконання даної вправи м’язів-антагоністів;

б) регуляцією числа активних РО даних м’язів;

в) тетанічним режимом активності більшості РО;

г) одночасною активністю більшості матонейронів.

23. Для розвитку м’язом великого напруження до її матонейронів з ЦНС надходять більш інтенсивні збуджуючі сигнали, які активізують:

а) високопорогові матонейрони;

б) швидкі РО;

в) а+б;

г) низькопорогові матонейрони і повільні РО.

24. Для розвитку м’язом невеликого напруження, до його матонейронів з ЦНС надходять слабкі збуджуючі еферентні сигнали, які активізують:

а) високопорогові мотонейрони;

б) швидкі РО;

в) низькопорогові мотонейрони та повільні РО;

г) а+б.

25. Найменші за розмірами РО активні при таких напруженнях м’язів:

а) будь-яких; б) сильних;

в) слабких; г) граничних.

26. Великі РО активні при:

а) будь-якому напруженні м’яза;

б) сильних напруженнях м’яза;

в) слабких напруженнях м’яза;.

г) найслабших напруженнях м’яза.

27. В звичайних умовах повсякденної діяльності людини ступінь використання великих РО в порівнянні з малими РО:

а) більша; б) менша;

в) однакова; г) а+в.

28. Різниця між величинами МІС і МДС для даної групи м’язів складає величину:

а) коефіцієнта корисної дії;

б) силового дефіциту;

в) рекрутування;

г) композиції.

29. Ефективність зниження силового дефіциту (СД) буде більш високою, якщо на тренуваннях створюють умови для включення в роботу високопо-рогових РО. Такій вимозі відповідає режим виконання тренувальних вправ інтенсивністю не менше (в % від МДС):

а) ЗО; 6)50; в) 70; г) 90.

30. На величину СД виявляють вплив такі фактори:

а) рівень досконалості центрального управління руховим апаратом;

б) емоційний стан досліджуваного;

в) кількість одночасно працюючих м’язів;

г) а+б+в.

31. Деяке підвищення МДС м’язів спостерігається:

а) в умовах натуження;

б) в гіпнотичному стані;

в) а+б;

г) після пробудження і перед засинанням.

32. Саркоплазматична гіпертрофія м’язів розвивається переважно при виконанні:

а) динамічних вправ з максимальними вантажами;

б) великих ізометричних навантажень;

в) динамічних вправ з невеликими навантаженнями;

г) а+б.

33. Міофібрилярна гіпертрофія м’язів розвивається переважно при виконанні:

а) великих ізометричних навантажень;

б) помірних динамічних навантажень;

в) слабких ізометричних навантажень;

г) б+в.

34. Міофібрилярна гіпертрофія м’язів характеризується переважним збільшенням в м’язах:

а) глікогену і глюкози;

б) кількості функціонуючих капілярів;

в) кількості скоротливих білків;

г) а+б.

35. Саркоплазматична гіпертрофія характеризується переважаючим збільшенням в м’язах:

а) глікогену і глюкози;

б) КФ і АТФ;

в) кількості функціонуючих капілярів +а+б;

г) кількості скоротливих білків.

36. До саркоплазматичної гіпертрофії більш схильні такі м’язові волокна:

а) повільні (тип І);

б) швидкі окислювальні (тип ІІ-А):

в) а+б; г) швидкі (тип ІІ-В).

37. Основним наслідком саркоплазматичної гіпертрофії є значне зростання:

а) витривалості; б) сили;

в) гнучкості; г) швидкості.

38. Найбільш схильні до міофібрилярної гіпертрофії м’язові волокна типу:

а) І; б) ІІ-В; в) ІІ-А; г) а+в.

39. Основним наслідком міофібрилярної гіпертрофії є значне зростання:

а) витривалості; б) сили;

в) гнучкості; г) швидкості.

40. Тривале застосування при тренуванні сили одних лиш ізометричних вправ приводить до:

а) погіршення здатності м’язів розслаблюватись;

б) порушень тонких диференційовок (м’язового відчуття);

в) недостатнього зростання функціональних резервів кардіореспіраторної системи;

г) а+б+в.

41. Для розвитку м’язової сили використовують такі методи:

а) ізометричних вправ;

б) максимальних і білямаксимальних зусиль;

в) повторних вправ з немаксимальними навантаженнями;

г) а+б+в.

42. Примінення значного обсягу навантажень з максимальними і білямаксимальними зусиллями при тренуванні сили у школярів може призвести до:

а) деформації скелету;

б) травм м’язів, зв’язок, сухожиль; в) сповільнення процесів росту +а+б;

г) прискорення росту та значного зростання резервів киснезабезпечуючих систем.

43. Для розвитку сили і силової витривалості школярів оптимальною вважається величина тренувальних зусиль (в % від максимальних):

а) 25-40; 6)40-65; в) 65-85; г) 85-95.

44. Для розвитку школярами вибухової сили швидкісно-силових вправ (стрибки, метання) оптимальною вважається інтенсивність (в % від максимальної):

а) 45; 6)65; в) 75; г)95.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 972 | Нарушение авторских прав