АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ТИПОВІ ВІДПОВІДІ НА СИТУАЦІЙНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАДАЧІ

3. Показник різниці між величинами максимальної істинної сили (МІС) і максимальної довільної сили (МДС) для даної групи м’язів складає величину силового дефіциту (СД). Його наявність зумовлена досконалістю центральнонервового управління м’язами.

МДС окремих груп м’язів визначають з допомогою звичайного кистьового динамометра або спеціальної динамометричної установки. Для визначення МІС подразнюють нерв, що іннервує досліджувану групу м’язів електричними імпульсами такої частоти і сили, щоб активізувати якнайбільшу кількість рухових одиниць. Величина СД залежить від емоційного стану досліджуваного, наявності мотивації та кількості одночасно активних м’язів. Так, на змаганнях учень, звичайно, показує більшу МДС, ніж на тренуваннях. Помітне зниження СД спостерігається при споживанні лікарських препаратів, стимулюючих функцію ЦНС. При інших рівних умовах величина СД тим менша, чим менше число одночасно працюючих м’язів. Так, МДС м’язів згиначів великого пальця кисті менша від їх МІС на 10%, а різниця МДС і МІС великих груп м’язів гомілки досягає 30%.

4. Величина МДС, її наближення до МІС визначається досконалістю механізмів внутрішньом’язової і міжм’язової координації (координація активності окремих м’язів шляхом включення "потрібних" для успішного виконання даної вправи, м’язів-антагоністів). Висока досконалість центрально-нервового управління м’язовим апаратом зумовлює наближення МДС до МІС (тієї, яка проявляється при безпосередньому подразненні м’язів стимулами оптимальної сили і частоти). Оскільки різниця МІС і МДС у другого юнака менша (8-7 кг/см²), то досконалість центральнонервового управління м’язовим апаратом у нього вища (МДС більш наближена до МІС) ніж у першого (8-6 кг/см²).

5. Абсолютна довільна сила (АДС) м’яза – це відношення показника максимальної довільної сили до величини фізіологічного поперечника даного м’яза. Відносна довільна сила даного м’яза – це відношення його максимальної довільної сили до величини анатомічного поперечника м’яза. В м’язах паралельно-волокнистого типу (ікроножний м’яз) усі м’язові волокна розташовані паралельно, а тому фізіологічний поперечник м’яза (площа поперечного перерізу м’яза, виконаного перпендикулярно ходу м’язових волокон) відповідає його анатомічному поперечнику (площа поперечного перерізу, виконаного перпендикулярно самого м’яза), а величина АДС рівна величині ВДС. В м’язах пірчастого типу м’язові волокна розташовані косо, прикріплюючись з одного боку до центрального сухожильного м’яза, а з другого – до зовнішнього футляра. В м’язах такого типу фізіологічний поперечник більший від анатомічного. Таким чином, АДС м’яза відповідає його ВДС у тому випадку, якщо анатомічний поперечник м’яза відповідає його фізіологічному поперечнику.

6. Для оцінки швидкісно-силових здібностей (досконалості механізмів анаеробного енергозабезпечення) часто використовують ергометричний тест Маргарія. З його допомогою визначають величину максимальної анаеробної потужності (МАП).

МАП розраховують за формулою: МАП = (МТ • ВС):ТБ, де: МТ – маса тіла досліджуваного, кг; ТБ – тривалість бігу, с; ВС – висота маршу, м. МАП = (70 кг • 3 м):2 с = 108 кгм/с. Згідно з шкалою оцінки даного тесту одержаний показник МАП оцінюється оцінкою "задовільно".

7. Розвиток м’язової сили у хлопчиків в значній мірі залежить від активності чоловічих статевих залоз, які виробляють гормон тестостерон. Період статевого дозрівання дівчаток в меншій мірі залежить від рівня тестостерону в організмі, а тому їх м’язова сила і працездатність істотно не змінюється. Таким чином, до періоду статевого дозрівання (до 12-15 років) м’язова сила хлопчиків і дівчаток майже однакова; із завершенням статевого дозрівання (після 15-16 років) внаслідок зростання андрогенної активності чоловічих статевих залоз м’язова сила хлопчиків значно зростає.

8. Вдосконалення механізмів аеробно-гліколітичного та креатинфосфатного енергозабезпечення м’язової діяльності школярів проходить гетерохронно. Чутливість організму до дії факторів довкілля, зокрема фізичних тренувань, найбільша в період їх найбільш інтенсивного природного розвитку (сенситивний період). Отже, направленими фізичними тренуваннями в певні вікові періоди розвитку організму можна цілеспрямовано розвивати відповідні рухові здібності. Для аеробних можливостей організму, які лежать в основі розвиту витривалості, сенситивним періодом розвитку є вік від 8 до 10 років та 14 років. Для розвитку анаеробно-гліколітичних механізмів, що зумовлюють розвиток сили і силової витривалості, – 11-13 і 16-17 років. Креатинфосфатний енергетичний механізм, що забезпечує розвиток швидкості і швидкісно-силових здібностей, найбільш інтенсивно розвивається у 16-18 річному віці. Ці вікові періоди вказані для хлопчиків і юнаків, для дівчаток аналогічні сенситивні періоди розпочинаються і завершуються, як правило, на один рік раніше.

9. Кисневий борг – це така кількість кисню, яка споживається спортсменом після роботи (у відновному періоді) зверх величини його споживання в стані спокою. Величина кисневого боргу є непрямим показником досконалості механізмів анаеробного енергозабезпечення діяльності. У фізично підготовлених осіб (стайєрів високої кваліфікації) величина кисневого боргу нерідко сягає 25 л. Надлишкове споживання кисню учнем протягом першої і другої хвилин відновного періоду становить 3,4 л (4 л – 0,6 л), третьої і четвертої – 1,4 (2 л – 0,6 л), п’ятої- 0,2 л (0,5 л – 0,3 л). Загальна величина кисневого боргу – 5 л (3,4 л + 1,4 л + 0,2 л).

10. Розрізняють два основних типи робочої гіпертрофії м’язових волокон – саркоплазматичний і міофібрилярний. Саркоплазматична гіпертрофія (СГ) відбувається переважно за рахунок збільшення обсягу нескоротливої частини м’язового волокна (саркоплазми). При цьому типі гіпертрофії спостерігається суттєве підвищення метаболічних резервів м’яза (збільшення вмісту креатинфосфату, глікогену, міоглобіну), збільшення числа функціонуючих капілярів. Найбільш схильні до СГ повільні (тип І) та швидкі окислювальні (тип ІІ-А) м’язові волокна. СГ несуттєво впливає на збільшення сили м’язів, основним її наслідком є значне зростання витривалості.

Міофібрилярна гіпертрофія (МГ) розвивається переважно за рахунок збільшення кількості і товщини міофібрил, збільшення щільності їх укладки в м’язовому волокні. Даний тип гіпертрофії м’язів сприяє значному збільшенню її сили. Найбільш схильні до МГ швидкі (тип ІІ-В) м’язові волокна.

11. Вимірювання м’язової сили у людини здійснюється шляхом довільного максимального напруження м’язів. Свідомо напружуючи м’язи, людина показує максимальну довільну силу (МДС), що відповідає поняттю "абсолютна сила м’язів". В практиці фізичного виховання під поняттям "відносна сила" розуміється відношення МДС до маси тіла учня. Іншими словами, відносна сила людини – це абсолютна сила даної групи м’язів (МДС), що приходиться на 1 кг її маси тіла. Вона визначається за величиною опору, який здатний перебороти досліджуваний, стискаючи пружину динамометра, вагою піднятої штанги, гирі тощо. Чим більша маси тіла спортсмена, тим при інших рівних умовах (вік, стать, рівень натренованості) менша його відносна сила. Оскільки показник відносної сили більш об’єктивний, ніж абсолютної сили, у таких видах спорту, як важка атлетика, єдиноборства тощо введені вагові категорії.

12. В основі специфічності рухових здібностей лежать особливості участі різних груп м’язів при різних режимах роботи, специфічні особливості біохімічних і фізіологічних механізмів енергозабезпечення, спільність (відмінність) механізмів нейрогуморальної регуляції функцій. Так, швидкість спринтера відрізняється від швидкості боксера, а сила гімнаста – від сили штангіста.

Позитивне перенесення рухових здібностей спостерігається тоді, коли внаслідок виконання даної тренувальної програми відбувається підвищення результату не лише у виді спорту з якого спеціалізується спортсмен, а і в інших видах. Позитивне перенесення загальної витривалості характерне для вправ глобального характеру (біг на довгі дистанції, ходьба на лижах, біг на ковзанах тощо). Якщо ж досягнутий рівень рухових здібностей в даному виді спорту негативно впливає на прояв цих здібностей в іншому виді, говорять про негативне перенесення рухових здібностей. Так, надмірно активні заняття важкою атлетикою не сприятимуть розвитку витривалості бігуна на довгі дистанції.

13. Добові коливання прояву рухових здібностей зумовлені добовою періодичністю функцій ЦНС, вегетативних систем і залоз внутрішньої секреції, а також режимом життя людини. Зменшені показники рухових здібностей в період нічного пасивного відпочинку, в перші години після сну і в кінці робочого дня. Наявність добових коливань прояву рухових здібностей необхідно враховувати при плануванні тренувальних занять і змагань, на виробництві. Більш тривалому підтриманню високої працездатності робітників, особливо тих, хто працює в нічну зміну, сприятиме своєчасне проведення виробничої гімнастики і фізкультпауз.

14. Власне-силові, швидкісно-силові і витривалі-сні. До швидкісно-силових належать вправи з зовнішнім навантаженням рівним 40-70% від максимальної ізометричної сили (біг на короткі дистанції, стрибки, метання). Вправи, зовнішнє навантаження яких менше 40% від максимальної ізометричної сили, відносяться до витривалісних (довготривалі вправи циклічного характеру), а більше 70% – до власне-силових (вправи зі штангою білямаксимальної та максимальної ваги; "хрест" в гімнастиці тощо).

15. Негативна дія вживання анаболіків спортсменами зумовлена тим, що надмірний вміст гормонів у крові гальмує діяльність ендокринних залоз, в яких ці гормони синтезуються. Наслідком систематичного вживання анаболіків спортсменами є імпотенція (статеве безсилля), пригнічення сперматогенезу, атрофія яєчок, поява вульгарних вугрів, пошкодження печінки, розриви сухожилля, (стимульовані анаболіками процеси гіпертрофії м’язів не супроводжуються відповідною гіпертрофією сухожилля). Вживання анаболічних стероїдів спортсменками призводить до порушення статевих циклів, аменореї, гірсутизму (виникнення вторинних статевих ознак чоловічого типу – дефекти жіночої косметики і голосу, ріст вусів, бороди тощо), втрати репродуктивних функцій. Враховуючи негативні наслідки вживання анаболіків спортсменами, медична комісія МОК віднесла їх до класу допінгових засобів і суворо заборонила для застосування в спортивній практиці.

16. Загальний компонент витривалості – це тривалість виконання роботи за заданим рівнем інтенсивності до виникнення відчуття втоми, вольовий – це тривалість роботи на фоні втоми до моменту неспроможності підтримувати заданий темп рухів (задану інтенсивність). Вольовий компонент витривалості завжди більш високий у спортсменів з сильною нервовою системою, в даному випадку у учня сангвінічного типу ВНД.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 880 | Нарушение авторских прав