АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Роль фізичних вправ у формуванні і виправленні постави школярів

20. Для формування правильної постави у дітей важливо розвивати статичну витривалість м’язів ту-

луба, які утримують хребетний стовп у правильному положенні. Адже саме від розвитку м’язів тулуба залежить формування правильної кривизни хребетного стовпа, яка визначає поставу тіла. Отже добрий розвиток м’язів тулуба, висока їх статична витривалість – основа правильної постави. Статична витривалість м’язів стопи і гомілки є основою попередження деформації стопи (плоскостопості).

Підняття тягарів із зігнутою спиною приводить до нерівномірного навантаження на міжхребцеві диски, особливо на їх внутрішній край, що може привести до розриву фіброзного кільця. Найменше навантаження на хребет тоді, коли спина пряма. За цих умов навантаження рівномірно розподіляється на усій поверхні хребта, і ризик уражень міжхребцевих дисків найменший. Дані теоретичні положення лежать в основі практичних рекомендацій для осіб, робота яких пов’язана з постійним підніманням і перенесенням великих вантажів.

21. Ріст кісток в довжину відбувається за рахунок хрящових частин, розташованих близько до краю кістки. У дорослої людини ці м’які хрящові утворення стають закостенілими. Оскільки кості в дитячому і юнацькому віці закостеніли ще не повністю, належить не допускати виконання дітьми однобічних і великих навантажень, особливо на хребет і ноги, так як такі навантаження можуть негативно вплинути на поставу.

При підніманні великих вантажів необхідно дотримуватися таких умов:

• стійте стійко на неслизькій опорі;

• робоче положення повинне бути симетричним з рівномірним розподілом ваги на усі ланки опорно-рухового апарату;

• при підніманні вантажу спина повинна бути прямою, не допускати прогинання хребта;

• з метою зменшення плеча важеля дії, вантаж доцільно тримати якнайближче до тіла;

• піднімаючи вантаж, використовуйте силу ніг і старайтесь не повертати тулуб в боки.

Турбуючись про хребет, спати належить на ліжку з жорсткою основою, в оздоровчі тренувальні програми включати достатню кількість вправ для розвитку сили м’язів живота і спини.

22. При рівномірному розподілі навантаження на хребет найбільша його величина приходиться на нижньопоперековий і поперековокрижовий відділи. Тому ці відділи хребта найчастіше піддаються травматизації і морфофункціональним змінам. З віком краї міжхребцевих дисків стають крихкими, і, коли такий диск піддається навантаженню (особливо при згинанні і розгинанні), може відбутись розрив фіброзного кільця з формуванням грижової випуклості. Ця випуклість тисне на нервові корінці або спинний мозок, що супроводжується болями і навіть паралічем. За таких умов може виникнути і грижа міжхребцевого диску. Більшість ущемлень міжхребцевих дисків виникають в поперековім відділі хребта. Щоб не допускати перенавантажень на хребет, чоловікам не рекомендується піднімати вантажі вагою більшою 50 кг (юнаком 30 кг), жінкам – 30 кг, а дівчатам – 15 кг (звичайно для спортсменів і працівників важкої фізичної праці ці величини значно більші). Сидяча робота більш комфортна для хребта і ніг. Болі в хребті, які часто виникають при роботі стоячи, можна попередити чергуючи напруження м’язів з розслабленням. Окрім того, необхідно подбати про належний розвиток м’язів спини, що зменшуватиме навантаження на хребет.

23. Наслідком аномалій постави школярів є деформація кісткового скелета, порушення діяльності ЦНС, погіршення функціонування вегетативних систем, підвищена втомлюваність, знижена розумова і фізична працездатність. Основними причинами викривлень хребта у дітей і підлітків є недостатній розвиток м’язів спини і черевного пресу та тривалі і часті статичні перенапруження, особливо за умови неправильного положення тіла. Сприяють виникненню дефектів постави звичка неправильного сидіння за столом (партою), носіння тісного одягу і тісного взуття. Взуття з високими каблуками надає ногам і тазу неправильного положення. Нераціональний режим занять учнів вдома і в школі, низька статична витривалість м’язів спини і черевного пресу, збільшуючи навантаження на хребет і тулуб, сприяють закріпленню дефектної постави, яка важко піддається виправленню.

24. Постава – це звична поза тіла людини, яка стоїть (сидить) або рухається. Для нормальної постави характерні такі основні ознаки: 1) пропорційні форми тіла, 2) симетричність плечового пояса і обох лопаток, 3) пряме розташування голови, 4) однакова довжина рук і ніг, 5) розвернуті, дещо відведені назад плечі, 6) симетричне розташування тазу, 7) випукла грудна клітка, 8) однакова форма трикутників, які утворені боковою поверхнею тулуба і внутрішньою поверхнею опущених рук, 9) підібраний живіт.

Існують такі типи патологічних постав: кругла і кругловвігнута спина, плоска і плосковвігнута спина, сутулість, грудний, шийно-грудний і комбінований сколіози.

З метою попередження порушень функціонального стану хребта та виникнення вад постави при формуванні рухових навичок у школярів належить дотримуватись таких основних умов:

• нові рухові навички завжди належить формувати на основі раніше сформованих рухових актів. Перш ніж оволодіти складними руховими навичками учень повинен навчитись простим навичкам;

• у дітей молодшого шкільного віку нові рухи формуються швидше при конкретному (предметному) мисленні, яке для них більш характерне. З віком, із посиленням логічного мислення роль вольового контролю за рухами зростає. Підкріплюючими агентами все частіше стають соціально значущі фактори (слово вчителя в оцінці успішності дії учня, усвідомлення учнем власних успіхів і їх самооцінка). З цього часу необхідно навчати учнів, щоб вони свідомо виконували кожен рух і завжди (навіть при повній автоматизації рухів) змогли проаналізувати його і вказати на допущенні помилки;

• технічна складність вправи, що вивчається, її інтенсивність повинна мати оптимальну величину. Надмірно складні вправи, що не відповідають віковим особливостям розвитку рухових функцій учня, опановуватимуться ним дуже повільно. Навпаки, надто прості рухи (як слабкі за силою індиферентні подразники) для дітей не цікаві, а тому не спонукають до їх повторення. На відміну від індиферентного, підкріплюючий довільний рух подразник повинен бути максимальним за силою. Коментування і оцінка дій учня ("правильно", "відмінно" тощо), постійна увага до його діяльності є першоосновою ефективного навчання новим рухам;

• діяльний стан рухових центрів кори головного мозку школярів. Мозок особи, яка навчається новим руховим актам, не повинен бути зайнятий думками про які-небудь інші життєві проблеми. Рухові нервові центри, які відповідають за виконання вправи, яку опановує учень, повинні бути в домінуючому щодо інших центрів стані. Висока зацікавленість учня в розучуванні вправи сприятиме досягненню оптимального рівня збудливості тих відділів головного мозку, які беруть участь в формуванні даної навички. Необхідно враховувати і позитивний вплив розминки на працездатність нервових клітин. Завжди складні вправи необхідно виконувати лише після завершення впрацьовування.

Основи самоконтролю за станом здоров’я школярів

26. Об’єктивними показниками самоконтролю є показники фізичного розвитку, фізичної і функціональної підготовленості. Оцінку фізичного розвитку учнів проводять за показниками зросту, маси тіла, окружності грудної клітки, станом постави, пропорційності будови тіла тощо. Фізичну підготовленість учнів оцінюють за рівнем розвитку рухових здібностей, функціональну – за обсягом резервів серцево-легеневої та інших систем організму (ЧСС, коефіцієнт витривалості, артеріальний тиск, хвилинні обсяг кровообігу і дихання тощо).

Із суб’єктивних показників самоконтролю найбільш важливими є самопочуття (відчуття бадьорості і життєрадісності, бажання тренуватися і вчитися), міцність сну, наявність апетиту, працездатність.

27. Ознаки суб’єктивних показників самоконтролю (рівня здоров’я) оцінюються за п’ятибальною системою. Інтегральна оцінка розраховується з оцінок оцінюваних ознак, поділених на кількість ознак: 4 + 5 + 5 + 4:4=4,5. Отже, рівень здоров’я досліджуваного учня за суб’єктивними показниками самоконтролю (самопочуття, сон, апетит, працездатність) 4,5 бали, тобто вище, ніж добре.

28. Простим і в той же час інформативним показником розвитку м’язів плеча учнів є співвідношення діаметра розслабленого (ДРП) і напруженого плеча (ДНП). Рівень розвитку мускулатури плеча (РМП) оцінюють за формулою:

РПМ = ДРП – ДНП: ДРП«100=30-36:30’100%=20% Величина співвідношення менше 5% вказує про недостатній розвиток мускулатури плеча (наявність ожиріння). Отже, у досліджуваного учня м’язи плеча розвинуті добре (6-15% – задовільно, 16-25% – добре, 26% і більше – відмінно).

29. При достатньому фізичному розвитку учнів гармонійність будови тіла характеризують за показником розвитку грудної клітки (РГК):

РГК =Окружність грудної клітки (в см) / Зріст (см) * 100% = 100*100 / 170 = 59

Показник РГК є узагальнюючим показником маси і довжини тіла. Шкала оцінки РГК: 50-55 – нормальний розвиток, більше 55 – відмінний розвиток, менше 50 – недостатній розвиток. Отже за показником РГК досліджуваний учень має відмінний фізичний розвиток.

30. Індекс маси тіла (ІМТ) розраховують за формулою: ІМТ = вага (в кг): зріст² (в м) = 76: 1,72 = 76:2,96 = 26.

Норма ІМТ – від 21 до 25, індекс повноти – від 26 до 30, ожиріння – 31 і більше. В нашому випадку ІМТ 26 – це трохи вище від норми (перша фаза повноти). Особам з ІМТ більше 26 – необхідно негайно зайнятися собою, оскільки бездіяльність в поєднанні з прогресуючим ожирінням сприяють розвитку атеросклерозу, гіпертонії, ішемії, цукровому діабету, виразкової хвороби травного тракту, жовчокам’яної хвороби тощо.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 715 | Нарушение авторских прав