АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Застосування медичних банок

Прочитайте:
  1. III. Розгляд медичних справ в експертних комісіях
  2. Real-time PCR (ПРЛ у реальному часі) та її застосування у вірусологічних дослідженнях.
  3. А) Характеристика методів візуалізації сечової системи, показання до застосування, їх можливості та обмеження.
  4. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників
  5. Б) Характеристика методів візуалізації статевої системи, показання до застосування, їх можливості та обмеження.
  6. Визначте основні методи дослідження психогенетики і можливості їх застосування.
  7. Вимоги до ведення і моніторингу стану новонародженої дитини під час застосування ШВЛ
  8. Вимоги до медичних працівників
  9. Вимоги до моніторингу під час застосування методики СДППТ
  10. ВИПИСУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ

Банки застосовуються, щоб викликати місцевий при­плив крові та лімфи до шкіри та підшкірної жирової кліт­ковини з тканин і органів, розташованих глибше в ор­ганізмі.


138 _________________________ V11 ______________________________

Дія банок ґрунтується а утворенні негативного тиску повітря, внаслідок чого у них втягує ься шкіра. Від швидкого припливу крові виникає не тільки сильне розширення кровоносних та лімфатичних судин, але й розрив кровон сних капілярів, що призводить до крап­кових крововиливів. Виникає рух крові з глибинних ділянок організ­му в підшкірну жирову кл тковину. Тому банки можна віднести до відтягувальних засобів.

Отже, застосування банок спричинює:

а) рефлекторне розширення кровоносних та лімфатичних судин;

б) посилення крово- та ліадфообігу;

в) відтягування крові та лімфи від глибоко розташованих ділянок організму на периферію;

г) у місцях крововиливу в шкіру відбувається послідовне згортан­ня крові, а пізніше — розсмоктування продуктів її розпаду та аутолі-зу (саморозчинення).

Усмоктування продуктів розпаду крові, які є біологічно актив­ними речовинами, чинить стимулювальний вплив на кровотворення! та імунну систему організму, підвищує обмін речовин подібно до дії аутогемотерапії і може спричинити короткочасне підвищення темпе­ратури тіла, яка, проте, ш идко нормалізується.

Таким чином, банки справляють загальну дію на організм, а саме: стимулювальну, протизапальну, послаблювальну, болезаспокійливу.

Показання до застосування банок: запальні процеси органів грудної клітки (гострий і хронічний бронхіти, трахеїт) — на спину, бічні ділянки грудної клітки; гіпертонічний криз, застійні явища в малому колі кровообігу, при хронічній серцевій недостатності, а та­кож при гострих формах серцевої недостатності — уздовж хребта, відступивши від нього на 2 см з обох боків; запалення нервових стов­бурів — уздовж нервових стовбурів, відступивши від них на 2 см з кожного боку; при міозитах — на уражений м'яз.

Протипоказання: температура тіла понад 38 °С; різко підвище­на чутливість шкіри; зміна шкіри місцевого характеру (гноячкові захворювання, висипи, нейродерміт, мокра та суха екземи, садна, опіки, пролежні); пухлини злоякісного і доброякісного походжен­ня (незалежно від локалізації пухлини та місця накладання банок); схильність до кровоточивості (гемофілія, ламкість судин); значне загальне виснаження; гнійні запалення легенів (абсцеси, бронхоек-татична хвороба); септичний стан хворого; психічне збудження хво­рого, судоми.

У медичній практиці банки накладають переважно на поверхні тіла, що не мають складок, заокруглень та виступів, особливо кіст­кових, тобто там, де м'язовий та жировий шари товстіші, підшкірні судини менше розвинені.

НАЙПРОСТІШІ МЕТОДИ ФІЗІОТЕРАПІЇ. ПРУДОТЕРАПІЯ. ОКСИГЕНОТЕРАПІЯ ^9

Найбільш придатними ділянками для накладання банок є спина, крім лопаток та хребта, бокова частина грудної клітки, у чоловіків — передня поверхня грудної клітки праворуч, сідниці, стегна.

Необхідно пам'ятати, що ні в якому разі не можна ставити банки на хребет, ділянку серця, грудні залози у жінок, шию, обличчя, міс­ця проекції нирок на спині. На спині відстань від банок до хребта з обох боків повинна становити не менше як 2 см.

Медична банка — це скляна посудина з потовщеними стінками та заокругленим дном об'ємом ЗО—60 мл. Діаметр отвору банки ста­новить 5 см.

Температура повітря у приміщенні, де накладають банки, має бути в межах 20—23 °С без протягів, підвищеної вологи.

Банки накладають на ніч, щоб хворий добре відпочив після цієї процедури та перебував у сталих температурних умовах. Варто пам'ятати, що перед накладанням банок потрібно перевірити, щоб не було тріснутих банок з ушкодженими краями.

Методика накладання і зняття банок. Для того щоб накласти банки, потрібно мати набір чистих банок (15—20 шт.), флакон з 96 % етиловим спиртом, металевий зонд завдовжки 15—20 см або затискач для фіксації тампона, вазелінову олію, сірники. Варто пам'ятати, що застосовувати ефір та інші суміші, які загораються, категорично за­боронено, тому що вони горять великим факелом, що може бути при­чиною опіку хворого та пожежі, а також неприємного запаху, внаслі­док чого у хворого може виникнути напад бронхіальної астми.

• Повністю звільняють ту ділянку тіла, на яку будуть накладати­ся банки.

• Хворий лягає на живіт або на бік.

• Готують шкіру хворого до накладання банок таким чином: шкі­ру, де будуть накладати банки, розтирають зволоженим теплим руш­ником, насухо витирають. Якщо шкіра вкрита волоссям, його голять, миють теплою водою, насухо витирають. Якщо у хворого (хворої) на го­лові довге волосся, його підіймають догори і накривають рушником.

• Щоб краї банок щільно прилягали до шкіри, її змазують тон­ким шаром вазелінової олії.

• Щільно накручують вату на зонд або фіксують її металевим затискачем, ватний тампон змочують спиртом і віджимають об гор­ловину флакона з тим, щоб при стіканні з вати'надлишку спирту не виникло опіків. Закривають флакон.

• Вату зі спиртом підпалюють. На відстані від шкіри 7—10 см факел швидким рухом уносять усередину банки, щоб спричинити в ній розрідження повітря. Потрібно пам'ятати, що довго тримати полум'я у банці не можна, тому що може виникнути перегрів банки, внаслідок чого настане опік шкіри.


140 ________________________________™________________________________

• Миттєво банку накладають на тіло хворого. Банки накладають на відстані 2—3 см одна від одної, термін тримання їх на шкірі 8—10 хв.

• Хворого зверху вкривають ковдрою. За рахунок розріджен­ня повітря, що утворилося всередині банки, вона присмоктується до шкіри хворого. Шкіра поступово втягується всередину банки на 1—2 см, набуваючи темно-червоного кольору з крапковими кровови­ливами.

• Варто знати, що при правильному накладанні банок у хворого не повинно виникати неприємних відчуттів.

• Щоб зняти банку, треба лівою рукою трохи нахилити банку вбік, вказівним пальцем правої руки злегка натиснути на шкіру біля краю банки. При цьому виникає щілина, повітря проникає всереди­ну банки, і вона легко та безболісно відпадає.

• Місця, де були банки, витирають сухим рушником або марле­вою серветкою, надягають на хворого суху білизну.

Ускладнення, що можуть виникнути при накладанні банок унаслідок порушення техніки накладання банок:

а) опіки від нагрітих країв банки, які лікують за звичайними ме­тодами;

б) багрові пухирі, заповнені кривавою рідиною від довгого три­мання банок. Вони легко лопаються і можуть стати вхідними воро­тами для інфекції. У тому разі їх змазують 5 % розчином калію пер­манганату.

Слід обережно накладати банки тяжкохворим, виснаженим хво­рим, тому що у них ослаблена чутливість і вони не можуть поскар­житись на виникнення болю, через що можуть легко виникнути ус­кладнення.

Як правило, накладання банок чергується через день з гірчични­ками.

" Використання гірчиці і гірчичників

Застосування гірчичників. Гірчичники є відволікаль-ною процедурою і засобом, який подразнює шкіру.

Механізм дії. При змочуванні гірчичного порошку теплою водою виділяється летка гірчична олія. Вона має різкий запах і є основною діючою речовиною. Під час контакту зі шкірою ефірна олія подраз­нює нервові рецептори з подальшим розвитком шкірної реакції, а також загальної реакції всього організму. При цьому активізується функція лейкоцитів, підвищується активність симпатичної та, мен­шою мірою, парасимпатичної нервової системи.

Показання та ділянки для використання гірчичників. Накла­дати гірчичники можна практично на всі ділянки тіла, крім хребта,

НАЙПРОСТІШІ МЕТОДИ ФІЗІОТЕРАПІЇ. ПРУДОТЕРАПІЯ. ОКСИГЕНОТЕРАПІЯ щ

обличчя, шиї, грудних залоз. Анатомічні ділянки для накладання гірчичників: трахеїт — верхня частина груднини, литки; бронхіт — верхня частина груднини; пневмонії — спина (крім лопаток та хреб­та), бічні частини грудної клітки; гіпертонічний криз — потилиця, комірцева зона, литки, уздовж хребта на відстані 2 см від нього з обох боків; напади стенокардії — передсерцева ділянка, виключаю­чи ділянку середини груднини; гострі респіраторні захворювання, нежить — литки, стопи, верхня частина груднини; радикуліт — не­рвовий стовбур, уздовж хребта.

Протипоказання до накладання гірчичників ті самі, що й до ба­нок, а також наявність у хворого алергійних реакцій на гірчицю.

Ознаки придатності гірчиці. Гірчичники заводського виготов­лення — паперові пластинки прямокутної форми розміром 8x13,5 см, вкриті шаром гірчичного борошна, котре закріплене розчином каучу­ку та каніфолі. Колір придатного гірчичника жовтий, гірчична маса розподілена рівномірно, тримається міцно. У сухому вигляді гірчич­ник без запаху. Під час змочування теплою водою одразу з'являється специфічний запах леткої гірчичної олії. При накладанні гірчичника на шкіру відчувається пекучість. Гірчичники також виготовляються у вигляді чотирикутної пластинки, на якій у чотирьох прямокутних вічках розміщена суха гірчиця. Перед змочуванням у теплій воді гір­чицю в такому гірчичнику рівномірно розподіляють за допомогою горизонтальних рухів гірчичника.

Зберігати гірчичники потрібно у сухому темному місці.

МЕТОДИКА НАКЛАДАННЯ ГІРЧИЧНИКІВ

• Хворого кладуть у зручне для накладання гірчичників положення. Шкіра повинна бути чистою і сухою.

• Гірчичник швидко змочують у теплій воді температури 35— 40 °С (температура води понад 45 °С веде до руйнування леткої гір­чичної олії) та щільно прикладають до тіла хворого гірчичною масою донизу. При підвищеній чутливості шкіри, коли хворий швидко від­чуває печіння шкіри, необхідно підкласти під гірчичники марлеву серветку, згорнуту в 2—3 шари.

• Місце накладання гірчичників прикривається сухим рушни­ком чи серветкою, а зверху — ковдрою. Якщо гірчичники накладені правильно, через декілька хвилин хворий відчує тепло та невелике печіння шкіри.

• Через 10—15 хв гірчичники знімають. Шкіра під гірчичниками має бути гіперемійованою.

• Шкіру обтирають злегка вологою (щоб зняти залишки гірчиці), а потім сухою серветкою.

• Одягають хворого в суху білизну, вкривають ковдрою.


Не рекомендується прикладати гірчичники на одне й те саме міс­це, щоб не спричинити пігментацію шкіри та опіків.

Зазвичай при бронхіті та пневмонії гірчичники накладають через день, чергуючи їх з банками.

Приготування та відпуск загальної гірчичної ванни дітям. Загальні гірчичні ванни призначають дітям у разі запальних бронхо-легеневих захворювань, а також у разі запалення ниркової миски.

• У 10 л води, що має температуру 37 °С, розводять 50 г сухої гір­чиці, розчин проціджують у ванну через марлю в декілька шарів.

• Тривалість процедури 5—8 хв.

• Після ванни шкіру дитини вимивають теплою водою, швидко витирають розігрітим рушником, надягають теплу білизну і кладуть дитину в тепле ліжко.

Приготування та проведення ножної гірчичної ванни. Ножні гірчичні ванни призначаються у разі катаральних явищ верхніх ди­хальних шляхів, бронхіту, трахеїту, гіпертонічної хвороби.

• У 10 л теплої води (40—45 °С) розводять 100 г сухої гірчиці.

• Тривалість ванни 20—ЗО хв. Під час процедури хворого закуту­ють ковдрою.

• Після закінчення ванни ноги споліскують теплою водою та ви­тирають насухо.

• По закінченні процедури хворий лягає у ліжко.

Застосування сухої гірчиці. У разі нежиттю насипають суху гір­чицю в панчохи або шкарпетки й надягають їх. Від контакту гірчи­ці з вологою шкірою виникає слабка подразнювальна дія нервових рецепторів стоп. У домашніх умовах можна самому приготувати гір­чичники.

Для цього у рівних частинах змішують гірчицю із пшеничним бо­рошном або крохмалем.

Розводять теплою водою до консистенції густої сметани, витри­мують масу протягом ЗО хв для утворення ефірної гірчичної олії.

Наносять тонким шаром на половину бавовняної або лляної по­лотнини, зверху накривають другою половиною полотнини.

При використанні таких гірчичників потрібно врахувати те, що вони мають більшу подразнювальну дію, ніж гірчичники заводсько­го виготовлення.

~ Зігрівальний вологий компрес

Зігрівальний вологий компрес — це тривала теплова процедура, що являє собою лікувальну пов'язку з непромокальним шаром, який затримує на місці його накладання випаровування та тепловіддачу.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 3069 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.007 сек.)