АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Застосування медичних банок

Банки застосовуються, щоб викликати місцевий при­плив крові та лімфи до шкіри та підшкірної жирової кліт­ковини з тканин і органів, розташованих глибше в ор­ганізмі.

138 _________________________ ^V11 ______________________________

Дія банок ґрунтується а утворенні негативного тиску повітря, внаслідок чого у них втягує ься шкіра. Від швидкого припливу крові виникає не тільки сильне розширення кровоносних та лімфатичних судин, але й розрив кровон сних капілярів, що призводить до крап­кових крововиливів. Виникає рух крові з глибинних ділянок організ­му в підшкірну жирову кл тковину. Тому банки можна віднести до відтягувальних засобів.

Отже, застосування банок спричинює:

а) рефлекторне розширення кровоносних та лімфатичних судин;

б) посилення крово- та ліадфообігу;

в) відтягування крові та лімфи від глибоко розташованих ділянок організму на периферію;

г) у місцях крововиливу в шкіру відбувається послідовне згортан­ня крові, а пізніше — розсмоктування продуктів її розпаду та аутолі-зу (саморозчинення).

Усмоктування продуктів розпаду крові, які є біологічно актив­ними речовинами, чинить стимулювальний вплив на кровотворення! та імунну систему організму, підвищує обмін речовин подібно до дії аутогемотерапії і може спричинити короткочасне підвищення темпе­ратури тіла, яка, проте, ш идко нормалізується.

Таким чином, банки справляють загальну дію на організм, а саме: стимулювальну, протизапальну, послаблювальну, болезаспокійливу.

Показання до застосування банок: запальні процеси органів грудної клітки (гострий і хронічний бронхіти, трахеїт) — на спину, бічні ділянки грудної клітки; гіпертонічний криз, застійні явища в малому колі кровообігу, при хронічній серцевій недостатності, а та­кож при гострих формах серцевої недостатності — уздовж хребта, відступивши від нього на 2 см з обох боків; запалення нервових стов­бурів — уздовж нервових стовбурів, відступивши від них на 2 см з кожного боку; при міозитах — на уражений м'яз.

Протипоказання: температура тіла понад 38 °С; різко підвище­на чутливість шкіри; зміна шкіри місцевого характеру (гноячкові захворювання, висипи, нейродерміт, мокра та суха екземи, садна, опіки, пролежні); пухлини злоякісного і доброякісного походжен­ня (незалежно від локалізації пухлини та місця накладання банок); схильність до кровоточивості (гемофілія, ламкість судин); значне загальне виснаження; гнійні запалення легенів (абсцеси, бронхоек-татична хвороба); септичний стан хворого; психічне збудження хво­рого, судоми.

У медичній практиці банки накладають переважно на поверхні тіла, що не мають складок, заокруглень та виступів, особливо кіст­кових, тобто там, де м'язовий та жировий шари товстіші, підшкірні судини менше розвинені.

НАЙПРОСТІШІ МЕТОДИ ФІЗІОТЕРАПІЇ. ПРУДОТЕРАПІЯ. ОКСИГЕНОТЕРАПІЯ ^9

Найбільш придатними ділянками для накладання банок є спина, крім лопаток та хребта, бокова частина грудної клітки, у чоловіків — передня поверхня грудної клітки праворуч, сідниці, стегна.

Необхідно пам'ятати, що ні в якому разі не можна ставити банки на хребет, ділянку серця, грудні залози у жінок, шию, обличчя, міс­ця проекції нирок на спині. На спині відстань від банок до хребта з обох боків повинна становити не менше як 2 см.

Медична банка — це скляна посудина з потовщеними стінками та заокругленим дном об'ємом ЗО—60 мл. Діаметр отвору банки ста­новить 5 см.

Температура повітря у приміщенні, де накладають банки, має бути в межах 20—23 °С без протягів, підвищеної вологи.

Банки накладають на ніч, щоб хворий добре відпочив після цієї процедури та перебував у сталих температурних умовах. Варто пам'ятати, що перед накладанням банок потрібно перевірити, щоб не було тріснутих банок з ушкодженими краями.

Методика накладання і зняття банок. Для того щоб накласти банки, потрібно мати набір чистих банок (15—20 шт.), флакон з 96 % етиловим спиртом, металевий зонд завдовжки 15—20 см або затискач для фіксації тампона, вазелінову олію, сірники. Варто пам'ятати, що застосовувати ефір та інші суміші, які загораються, категорично за­боронено, тому що вони горять великим факелом, що може бути при­чиною опіку хворого та пожежі, а також неприємного запаху, внаслі­док чого у хворого може виникнути напад бронхіальної астми.

• Повністю звільняють ту ділянку тіла, на яку будуть накладати­ся банки.

• Хворий лягає на живіт або на бік.

• Готують шкіру хворого до накладання банок таким чином: шкі­ру, де будуть накладати банки, розтирають зволоженим теплим руш­ником, насухо витирають. Якщо шкіра вкрита волоссям, його голять, миють теплою водою, насухо витирають. Якщо у хворого (хворої) на го­лові довге волосся, його підіймають догори і накривають рушником.

• Щоб краї банок щільно прилягали до шкіри, її змазують тон­ким шаром вазелінової олії.

• Щільно накручують вату на зонд або фіксують її металевим затискачем, ватний тампон змочують спиртом і віджимають об гор­ловину флакона з тим, щоб при стіканні з вати'надлишку спирту не виникло опіків. Закривають флакон.

• Вату зі спиртом підпалюють. На відстані від шкіри 7—10 см факел швидким рухом уносять усередину банки, щоб спричинити в ній розрідження повітря. Потрібно пам'ятати, що довго тримати полум'я у банці не можна, тому що може виникнути перегрів банки, внаслідок чого настане опік шкіри.

140 ________________________________™________________________________

• Миттєво банку накладають на тіло хворого. Банки накладають на відстані 2—3 см одна від одної, термін тримання їх на шкірі 8—10 хв.

• Хворого зверху вкривають ковдрою. За рахунок розріджен­ня повітря, що утворилося всередині банки, вона присмоктується до шкіри хворого. Шкіра поступово втягується всередину банки на 1—2 см, набуваючи темно-червоного кольору з крапковими кровови­ливами.

• Варто знати, що при правильному накладанні банок у хворого не повинно виникати неприємних відчуттів.

• Щоб зняти банку, треба лівою рукою трохи нахилити банку вбік, вказівним пальцем правої руки злегка натиснути на шкіру біля краю банки. При цьому виникає щілина, повітря проникає всереди­ну банки, і вона легко та безболісно відпадає.

• Місця, де були банки, витирають сухим рушником або марле­вою серветкою, надягають на хворого суху білизну.

Ускладнення, що можуть виникнути при накладанні банок унаслідок порушення техніки накладання банок:

а) опіки від нагрітих країв банки, які лікують за звичайними ме­тодами;

б) багрові пухирі, заповнені кривавою рідиною від довгого три­мання банок. Вони легко лопаються і можуть стати вхідними воро­тами для інфекції. У тому разі їх змазують 5 % розчином калію пер­манганату.

Слід обережно накладати банки тяжкохворим, виснаженим хво­рим, тому що у них ослаблена чутливість і вони не можуть поскар­житись на виникнення болю, через що можуть легко виникнути ус­кладнення.

Як правило, накладання банок чергується через день з гірчични­ками.

" Використання гірчиці і гірчичників

Застосування гірчичників. Гірчичники є відволікаль-ною процедурою і засобом, який подразнює шкіру.

Механізм дії. При змочуванні гірчичного порошку теплою водою виділяється летка гірчична олія. Вона має різкий запах і є основною діючою речовиною. Під час контакту зі шкірою ефірна олія подраз­нює нервові рецептори з подальшим розвитком шкірної реакції, а також загальної реакції всього організму. При цьому активізується функція лейкоцитів, підвищується активність симпатичної та, мен­шою мірою, парасимпатичної нервової системи.

Показання та ділянки для використання гірчичників. Накла­дати гірчичники можна практично на всі ділянки тіла, крім хребта,

НАЙПРОСТІШІ МЕТОДИ ФІЗІОТЕРАПІЇ. ПРУДОТЕРАПІЯ. ОКСИГЕНОТЕРАПІЯ щ

обличчя, шиї, грудних залоз. Анатомічні ділянки для накладання гірчичників: трахеїт — верхня частина груднини, литки; бронхіт — верхня частина груднини; пневмонії — спина (крім лопаток та хреб­та), бічні частини грудної клітки; гіпертонічний криз — потилиця, комірцева зона, литки, уздовж хребта на відстані 2 см від нього з обох боків; напади стенокардії — передсерцева ділянка, виключаю­чи ділянку середини груднини; гострі респіраторні захворювання, нежить — литки, стопи, верхня частина груднини; радикуліт — не­рвовий стовбур, уздовж хребта.

Протипоказання до накладання гірчичників ті самі, що й до ба­нок, а також наявність у хворого алергійних реакцій на гірчицю.

Ознаки придатності гірчиці. Гірчичники заводського виготов­лення — паперові пластинки прямокутної форми розміром 8x13,5 см, вкриті шаром гірчичного борошна, котре закріплене розчином каучу­ку та каніфолі. Колір придатного гірчичника жовтий, гірчична маса розподілена рівномірно, тримається міцно. У сухому вигляді гірчич­ник без запаху. Під час змочування теплою водою одразу з'являється специфічний запах леткої гірчичної олії. При накладанні гірчичника на шкіру відчувається пекучість. Гірчичники також виготовляються у вигляді чотирикутної пластинки, на якій у чотирьох прямокутних вічках розміщена суха гірчиця. Перед змочуванням у теплій воді гір­чицю в такому гірчичнику рівномірно розподіляють за допомогою горизонтальних рухів гірчичника.

Зберігати гірчичники потрібно у сухому темному місці.

МЕТОДИКА НАКЛАДАННЯ ГІРЧИЧНИКІВ

• Хворого кладуть у зручне для накладання гірчичників положення. Шкіра повинна бути чистою і сухою.

• Гірчичник швидко змочують у теплій воді температури 35— 40 °С (температура води понад 45 °С веде до руйнування леткої гір­чичної олії) та щільно прикладають до тіла хворого гірчичною масою донизу. При підвищеній чутливості шкіри, коли хворий швидко від­чуває печіння шкіри, необхідно підкласти під гірчичники марлеву серветку, згорнуту в 2—3 шари.

• Місце накладання гірчичників прикривається сухим рушни­ком чи серветкою, а зверху — ковдрою. Якщо гірчичники накладені правильно, через декілька хвилин хворий відчує тепло та невелике печіння шкіри.

• Через 10—15 хв гірчичники знімають. Шкіра під гірчичниками має бути гіперемійованою.

• Шкіру обтирають злегка вологою (щоб зняти залишки гірчиці), а потім сухою серветкою.

• Одягають хворого в суху білизну, вкривають ковдрою.

Не рекомендується прикладати гірчичники на одне й те саме міс­це, щоб не спричинити пігментацію шкіри та опіків.

Зазвичай при бронхіті та пневмонії гірчичники накладають через день, чергуючи їх з банками.

Приготування та відпуск загальної гірчичної ванни дітям. Загальні гірчичні ванни призначають дітям у разі запальних бронхо-легеневих захворювань, а також у разі запалення ниркової миски.

• У 10 л води, що має температуру 37 °С, розводять 50 г сухої гір­чиці, розчин проціджують у ванну через марлю в декілька шарів.

• Тривалість процедури 5—8 хв.

• Після ванни шкіру дитини вимивають теплою водою, швидко витирають розігрітим рушником, надягають теплу білизну і кладуть дитину в тепле ліжко.

Приготування та проведення ножної гірчичної ванни. Ножні гірчичні ванни призначаються у разі катаральних явищ верхніх ди­хальних шляхів, бронхіту, трахеїту, гіпертонічної хвороби.

• У 10 л теплої води (40—45 °С) розводять 100 г сухої гірчиці.

• Тривалість ванни 20—ЗО хв. Під час процедури хворого закуту­ють ковдрою.

• Після закінчення ванни ноги споліскують теплою водою та ви­тирають насухо.

• По закінченні процедури хворий лягає у ліжко.

Застосування сухої гірчиці. У разі нежиттю насипають суху гір­чицю в панчохи або шкарпетки й надягають їх. Від контакту гірчи­ці з вологою шкірою виникає слабка подразнювальна дія нервових рецепторів стоп. У домашніх умовах можна самому приготувати гір­чичники.

Для цього у рівних частинах змішують гірчицю із пшеничним бо­рошном або крохмалем.

Розводять теплою водою до консистенції густої сметани, витри­мують масу протягом ЗО хв для утворення ефірної гірчичної олії.

Наносять тонким шаром на половину бавовняної або лляної по­лотнини, зверху накривають другою половиною полотнини.

При використанні таких гірчичників потрібно врахувати те, що вони мають більшу подразнювальну дію, ніж гірчичники заводсько­го виготовлення.

~ Зігрівальний вологий компрес

Зігрівальний вологий компрес — це тривала теплова процедура, що являє собою лікувальну пов'язку з непромокальним шаром, який затримує на місці його накладання випаровування та тепловіддачу.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 3061 | Нарушение авторских прав