АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основні ознаки захворювань органів дихання. Догляд за хворими

Основними ознаками захворювань органів дихання є задишка, кашель, біль у грудній клітці, кровохаркання.

Задишка. У здорової людини в нормальних умовах час­тота дихання становить від 14 до 20 за 1 хв. Під задишкою розуміють зміну частоти, глибини, ритму дихання, яке супроводжується об'єктивним відчуттям нестачі повітря. Задишка може супроводжуватись різким прискоренням дихання (тахіппое) і його уповільненням (брадипное), аж до повної зупинки дихання (апное). Залежно від того, яка фаза дихання стає утрудненою, розрізняють інс-піраторну (яка проявляється утрудненим вдихом і зус­трічається, наприклад, при звуженні трахеї та великих бронхів), експіраторну (утруднений видих при спазмі дрібних бронхів і скупчення в їхньому просвіті в'язкого секрету) та змішану задишку.

Ядуха — це раптовий напад сильної задишки.

Невідкладна допомога при раптовій появі у хворого задишки або ядухи полягає в таких заходах:

• надати хворому підвищеного положення;

• звільнити грудну клітку від тісного одягу;

• забезпечити доступ свіжого повітря, подачу кисню;

• створити хворому повний фізичний та психічний спокій;

• негайно викликати лікаря.

Спостереження за хворими з ядухою передбачає постійний конт­роль за частотою, глибиною та ритмом дихання.

Кашель — це складний рефлекторно-захисний акт, під час яко­го організм звільняється від залишків, що утворилися внаслідок патологічного процесу в легенях (слиз, гній) і сторонніх часточок (пил, їжа), які потрапили туди із зовнішнього середовища. Виникає кашель унаслідок подразнення слизової оболонки гортані, трахеї, бронхів та при ураженні плеври. Кашель може бути постійним, пе­ріодичним, нападоподібним. Виникає зазвичай при захворюваннях органів дихання, але може виникнути і при застої крові в малому колі кровообігу (при вадах серця). Іноді кашель буває центрального походження.

Розрізняють кашель сухий і вологий (з виділенням мокротин­ня). При бронхіальній астмі мокротиння буває слизисте, безбарвне, в'язке, при бронхопневмонії — слизисто-гнійне, при прориві абсцесу легені у просвіт бронха або при бронхоектазах — гнійне.

За наявності мокротиння необхідно забезпечити кожного хворо­го індивідуальною плювальницею, на дно якої перед користуванням налити на 1/3 об'єму відповідного дезінфекційного розчину.

Догляд за хворими з кашлем. Хворому слід надати зручного по­ложення (сидячи або напівсидячи), при якому зменшується кашель; дати тепле питво, бажано молоко з натрієм гідрокарбонатом. Таким хворим показані гірчичники, банки на грудну клітку. Хворих тепло вкривають, щоб запобігти переохолодженню організму. Забезпечу­ють доступ свіжого повітря.

При наявності у хворого мокротиння треба визначити його харак­тер і добову кількість, результати щоденно записувати у відповідну медичну документацію.

Якщо кашель супроводжується виділенням значної кількості мокротиння, його не слід намагатися придушити, щоб не виникла закупорка дихальних шляхів. Такому хворому рекомендується по декілька годин на добу перебувати у положенні, яке сприяє кращому відходженню мокротиння (дренажне положення).

Щоб уникнути зараження осіб, які його оточують, хворого треба навчити правильно поводитись. При спілкуванні зі здоровими людь­ми хворий повинен стримувати кашель, якщо ж це не вдається, то треба прикривати рот хустинкою, щоб частинки мокротиння не пот­рапили на інших людей. Не треба спльовувати мокротиння на підло­гу, бо коли воно висихає, то заражує повітря, а через нього й інших людей. Не можна його спльовувати у хустинку, оскільки воно може потрапити на одяг хворого, і під час прання служити джерелом зара­ження інших людей. Збирати мокротиння треба тільки в плюваль­ницю темного кольору або баночку з щільною кришкою, яку бажано

СПОСТЕРЕЖЕ ННЯ ЗА ХВОРИМИ З ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІЙ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ 277

обгорнути папером, щоб вид мокротиння не справляв неприємного враження на інших людей.

Біль у грудній клітці може бути пов'язаний з багатьма причи­нами. Виникає внаслідок розвитку патологічного процесу безпосе­редньо в грудній стінці, плеврі, серці та аорті, нарешті, внаслідок ір­радіації болю при захворюваннях органів черевної порожнини. При захворюваннях органів дихання виникнення болю в грудній клітці залежить від подразнення плеври. Плевральний біль буває колючого характеру, може бути дуже сильним, гострим. Він посилюється при глибокому диханні, кашлі і в положенні хворого лежачи на здоро­вому боці. При такому положенні дихальні рухи ураженої ділянки грудної клітки стають частішими, внаслідок чого підсилюється тер­тя запалених шорстких плевральних листків.

При виникненні болю у грудній клітці перш за все треба викли­кати лікаря, щоб він установив причину появи болю. Слід надати хворому зручного положення, заспокоїти його. Якщо відомо, що біль пов'язаний із запаленням плеври, то пацієнт повинен лежати на хво­рому боці. Біль у плеврі також зменшується при іммобілізації груд­ної стінки.

Кровохаркання — це виділення мокротиння з кров'ю з дихаль­них шляхів при кашлі у вигляді прожилок. Значне ж виділення крові спостерігається при легеневій кровотечі. Внаслідок цього ви­никає загроза життю хворого, смерть може настати протягом кіль­кох хвилин.

Причиною виникнення кровохаркання може бути бронхіт, брон-хоектатична хвороба, абсцес, рак і туберкульоз легень, пневмонія, стеноз мітрального отвору, тромбоз легеневої артерії, набряк, травма легень тощо.

Легеневу кровотечу треба відрізняти від стравохідної та шлун­кової. Кров, яка виділяється при кашлі, змішана з мокротинням, яскраво червоного кольору, піниста. Кров при шлунковій кровотечі виділяється з блювотними масами, вона подібна до кавової гущі, має кислу реакцію, іноді в ній трапляються рештки їжі.

При виникненні кровохаркання хворий потребує невідкладної допомоги. У першу чергу йому потрібно надати підвищеного поло­ження, щоб кров не потрапила в бронхи. Хворого повертають на ура­жений бік, його заспокоюють, забороняють розмовляти, оскільки це може посилити кровотечу. Хворому можна дати шматочки льоду або холодне пиття невеликими порціями. Негайно викликають лікаря і вводять коагулянти внутрішньовенно: 10 % розчин кальцію хлориду 10 мл; 5 % розчин аскорбінової кислоти 5—10 мл; 5 % розчин аміно­капронової кислоти 100 мл; 12,5 % розчин етамзилату 2 мл. Внутрішньом'язово вводять 1 % розчин вікасолу 1—2 мл.

278 _____________________________xj]_______________

При кровохарканні і легеневій кровотечі категорично заборо­няється застосовувати банки, гірчичники та інші фізіотерапевтичні методи лікування.

Гостра дихальна недостатність — це гостро розвинутий хво­робливий стан, при якому навіть граничне напруження механізмів життєзабезпечення організму є недостатнім _для постачання його тканин необхідною кількістю кисню і виведення вуглекислого газу. Іншими словами гостра дихальна або легенева недостатність — це неспроможність легенів перетворювати венозну кров на артеріальну. Причини дихальної недостатності можуть бути пов'язані з уражен­ням центральної нервової системи (коми, які зумовлені отруєнням чадним газом, інтоксикаціями, набряком моз«у); порушенням брон­хіальної прохідності (наявність сторонніх тіл, утоплення, бронхо-спазм); ураженням легеневої тканини (запалення легенів, бронхо-спазм та ін.).

На початку гострої дихальної недостатності у хворого з'являються відчуття нестачі повітря, неспокій. При огляді привертає увагу при­швидшене дихання, участь допоміжних м'язів у диханні; надалі шкіра синіє, укривається холодним липким Дотом. Спостерігається порушення свідомості, кома.

Невідкладна допомога при гострій дихальній недостатності спря­мована на поновлення і підтримання прохідності та дренування ди­хальних шляхів, покращання альвеолярної вентиляції і легеневого газообміну, усунення супутніх порушень кровообігу.

Однією з причин порушення прохідності дихальних шляхів є за­падання язика і нижньої щелепи у непритомного хворого. Найпро­стішим методом надання допомоги є виведення нижньої щелепи впе­ред. Для цього великими пальцями рук натискують на підборіддя, опускаючи нижню щелепу хворого донизу; пальцями, які розташо­вані на кутах щелепи, висовують її наперед, доповнюючи цей при­йом відхиленням голови назад. Таким чином, Прохідність дихальних шляхів відновлюється.

Простим прийомом, який не потребує ніяких пристосувань і за­безпечує вільну прохідність дихальних шляхіц у непритомного хво­рого, є надання йому стійкого бокового положення, коли язик не має змоги западати і викликати аспірацію.

Щоб запобігти западанню язика, рекомецду_ЮТЬ застосовувати спеціальні повітроводи. Вони можуть бути металевими, гумовими або пластмасовими. Перед уведенням повітрово_да необхідно очистити ротову порожнину хворого за допомогою марлевої серветки на затис­качі. Уводять повітровід, дотримуючись таких правил: довжина його введення повинна відповідати відстані від кута рота до кута нижньої щелепи. Спочатку його вводять угнутістю до носа, щоб притиснути

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ХВОРИМИ З ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІЙ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ 279

язик, а потім повертають у правильне положення і обов'язково за­кріплюють бинтом навколо голови. Повітровід необхідно одразу вий­няти з рота при перших спробах хворого витиснути його за допомо­гою язика.

Причиною порушення бронхіальної прохідності може бути нако­пичення мокротиння в бронхах. За наявності густого і в'язкого мок­ротиння, відсмоктування якого утруднене, доцільно використати га­рячі інгаляції 2 % розчином натрію гідрокарбонату.

Для полегшення відкашлювання використовують перкусійний ма­саж (постукування по грудній стінці в момент видиху) і допоміжний кашель (у момент видиху натискають на нижню частину груднини).

Оксигенотерапію застосовують при лікуванні гострої та хроніч­ної дихальної недостатності, яка супроводжується ціанозом, тахі­кардією, зниженням артеріального тиску до 70 мм рт. ст.

" Особливості догляду за хворими на бронхіт

При гострому бронхіті у перші 3—4 дні хворий повинен дотримуватися ліжкового режиму, знаходитись у теплі (зменшується кашель). Необхідно 2 рази на день прибирати приміщення (палату) і часто провітрювати. Хворому давати тепле питво (молоко з натрієм гідрокарбонатом), на спину накласти банки або гірчичники.

При хронічному бронхіті хворому надають зручного положення в ліжку, піднімають узголів'я, дають подихати киснем (у разі пот­реби), провітрюють приміщення, дають тепле питво, відхаркувальну мікстуру. Оберігають від протягів, за призначенням лікаря на спину накладають банки, гірчичники.

" Особливості догляду за хворими на пневмонію

Пневмонія (запалення легенів) може бути крупозною та вогнищевою. Найбільш характерними симптомами вогнищевої пневмонії є кашель і гарячка. Для крупозної пневмонії характерним є гострий початок хвороби (озноб, кашель, задишка, біль у грудній клітці, підвищення температури до 38—40 °С. Крупозна пневмонія характеризується частковим або сегментарним ураженням легенів з поширенням процесу на плевру. Для запобігання розвитку ортоста-тичного колапсу хворого на крупозну пневмонію транспортують тільки на ношах у положенні лежачи на хворому боці. У перші дні необхідне дотримання ліжкового режиму. Палата повинна регуляр­но провітрюватись, вологе прибирання здійснюють 2 рази на день. У перші дні рекомендують пацієнтові положення напівсидячи, що

280 ____________________________*!____________________________

сприяє кращій вентиляції легенів. При сухому кашлі пацієнта тре­ба напоїти основним теплим питвом, необхідно стежити за характе­ром мокротиння. Пацієнтові слід пояснити, що мокротиння потрібно спльовувати у плювальницю, а не ковтати його, це може призвести до інфікування шлунка й кишок. За призначенням лікаря хворому накладають банки і гірчичники. При наявності болю в грудній клітці пацієнтові допомагають вибрати таке положення у ліжку, при якому біль зменшується.

Необхідно пам'ятати, що при появі у хворого раптового гострого колючого болю в грудній клітці, який супроводжується сильною за­дишкою, ціанозом, холодним потом, зниженням артеріального тис­ку, треба негайно викликати лікаря.

Хворих лікують антибіотиками та сульфаніламідними препара­тами, які можуть спричинити алергійні реакції, тому медична сестра повинна уважно поставитися до скарг пацієнта і своєчасно повідоми­ти про це лікаря. Медикаменти призначають за схемою, тому треба чітко дотримуватись її виконання.

їжа повинна бути висококалорійною, напіврідкою, багатою на ві­таміни, особливо вітамін С.

Можливе швидке і критичне зниження температури, внаслідок чого може розвинутись колапс. Пацієнтові необхідно надати поло­ження лежачи. Тіло хворого потрібно витерти сухим рушником, перемінити натільну та постільну білизну, дати гарячий міцний на­туральний чай, до ніг прикласти теплі грілки. Потрібно стежити за загальним станом пацієнта, пульсом та шкірою. Якщо хворий непри­томніє, то опускають головний і піднімають ножний кінець ліжка, негайно викликають лікаря.

Треба стежити за фізіологічними відправленнями. У разі потреби проводять клізму, пацієнта підмивають.

Велике значення має лікувальна гімнастика, яку призначає лікар залежно від віку й загального стану хворого.

" Особливості догляду за хворими на плеврит

Плеврит — запалення плеври. Розрізняють сухий і ексу­дативний плеврит. Характерною ознакою сухого плевриту є біль у грудній клітці, який посилюється при кашлі та диханні. Температу­ра тіла іноді підвищується до 37,2—37,8 °С. На початку захворюван­ня хворий повинен перебувати у ліжку, лежати на хворому боці. При сильному болю іммобілізують грудну клітку. Призначають відволі-кальні засоби (грудну клітку з хворого боку змазують 5 % спиртовим розчином йоду, накладають банки, гірчичники).

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ХВОРИМИ З ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІЙ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ 281

Перебіг ексудативного плевриту тяжчий. Спостерігається на­копичення рідини в плевральній порожнині, тому хворих турбує задишка, гарячка з високою добовою температурою, озноб. Хворим надають зручного положення в ліжку з піднятим головним кінцем. При ознобі їх добре вкривають, кладуть грілку до ніг, а після силь­ного потовиділення витирають насухо, перемінюють натільну та пос­тільну білизну. У разі потреби застосовують оксигенотерапію.

Годувати такого пацієнта треба часто, невеликими порціями. їжа має бути висококалорійною, легкозасвоюваною, вітамінізованою. Стежать за випорожненнями, оскільки їхня затримка веде до погір­шання стану хворого. При накопиченні великої кількості рідини у плевральній порожнині лікар проводить плевральну пункцію, у разі потреби налагодясують систему для відсмоктування плеврального випоту.

" Особливості догляду за хворими з абсцесом легені

Абсцес легені — це гнійне розплавлення легеневої ткани­ни на обмеженій ділянці, оточеній запальним валиком.

Основні симптоми: кашель з виділенням великої кількості мокро­тиння, гарячка зі значними коливаннями температури тіла (увечері підвищується до 39—40 °С, а вранці знижується до 35—36 °С), яке супроводжується сильним потовиділенням і слабкістю.

Хворі з абсцесом легені — це найтяжчі хворі пульмонологічних відділень, тому за ними необхідно здійснювати ретельний догляд. Таких хворих ізолюють, тому що їхнє мокротиння і дихання мають гнильний характер, а це негативно впливає на інших. Хворі повинні часто і ретельно полоскати рот блідо-рожевим розчином калію пер­манганату. Вологе прибирання, провітрювання палат здійснюють декілька разів на день. Мокротиння пацієнт протягом доби збирає в одну посудину і медична сестра доповідає про кількість виділено­го мокротиння лікареві. Зміна кольору мокротиння, поява в ньому прожилків крові не повинні бути непоміченими медичною сестрою. Для поліпшення відкашлювання мокротиння хворому допомагають знайти найбільш зручне положення. Для зменшення запаху мокро­тиння в плювальницю наливають розчин калію перманганату.

Потрібно ретельно доглядати за шкірою, здійснювати заходи про­філактики пролежнів, стежити за фізіологічними відправленнями.

Хворі потребують повноцінного харчування з великою кількістю аскорбінової кислоти.

Необхідно стежити за своєчасним введенням ліків.

Абсцес легені може ускладнитися легеневою кровотечею, у тако­му разі терміново викликають лікаря.

282 ________________________________™________________________________

Якщо абсцес прориває у бронх, у хворого раптово з'являється біль у грудній клітці, посилюється кашель з виділенням мокротиння пов­ним ротом. Треба допомогти пацієнтові здійснити туалет ротової по­рожнини, заспокоїти його, викликати лікаря.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 2629 | Нарушение авторских прав