АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Інвагінація.

Причини набутої кишкової непрохідності.

Причинами набутої кишкової непрохідності можуть бути вроджені аномалії розвитку: дивертикул Меккеля, внутрішні грижі, а також поліп; злуковий процес після перенесених операцій з приводу невідкладних захворювань черевної порожнини і т.д.

Набута кишкова непрохідність ділиться на механічну і динамічну. Механічна кишкова непрохідність може бути странгуляційною (заворот вузлоутворення, внутрішнє защемлення) і обтураційною. При цьому обтурація може бути внутрішньою (калові конкременти, сторонні тіла, клубок аскарид, пухлина) і зовнішньою (інфільтрат, кистозні утворення, пухлина).

Окремо виділяють інвагінацію, оскільки при цьому варіанті непрохід­ності є елементи обтурації і странгуляції.

Динамічна кишкова непрохідність ділиться на спастичну і паралітич­ну. Спастична непрохідність може виникати при аскаридозі, отруєнні свин­цем, істерії. Паралітична непрохідність виникає після операцій на орга­нах черевної порожнини, при перитонітах, закритих травмах живота, у ма­леньких дітей при тяжких соматичних захворюваннях: ентероколіті, пнев­монії, менінгіті.

Інвагінація.

Інвагінація- особливий тип набутої кишкової непрохідності, переважно у дітей раннього віку, суть якої полягає у тому, що проксимальний сегмент кишки вклинюється у дистальний. При цьому брижа проксимального сегменту також втягується в інвагінат, у результаті чого спочатку виникає веноз­ний стаз і набряк стінки кишки. Надалі порушується кровопостачання кишки, що веде до її некрозу.

Х.Фельдман вважав, що причиною інвагінації може бути лімфаденопатія брижі в результаті бакте­ріального або паразитарного захворювання. Інвагінація найчастіше зустрі­чається у віці 4-10 місяців, тобто в період введення прикорму, зміни ритму і характеру харчування. Згідно із спостереженнями багатьох авторів, погріш­ності в харчуванні дитини в цьому віці є основною причиною інвагінації. У дітей старшого віку найчастіше причиною інвагінації є дивертикул Меккеля, поліпи, пухлини кишки, крововилив у стінку кишки при хворобі Шенлейн-Геноха, гемангіоми, кистозні подвоєння кишечника, гіперплазія слизової оболонки. У дітей старшого віку причиною виникнення інвагінації можебути лімфосаркома. С.Я.Долецький пояснює механізм виникнення інвагінації у дітей грудного віку дискоординацією перистальтики, яка зумовлена нерівномірним розвитком поздовжньої і циркулярної мускулатури кишки. Залишається нез'ясованими питання, чим викликається дискоординаціяперистальтики при відсутності таких подразників, як поліпи, аденопатії, дивертикул Меккеля? Згідно даних Х.Фельдмана 80-86% інвагінацій припадає на вік 4-10 місяців. Частота інвагінації коливається від 1.5 до 4 випадків на 1000 новонарод жених. Розповсюдження інвагінації у різних країнах неоднакове. Інвагіна­ція часто зустрічається в США, Великобританії, Австралії, значно рідій у Франції, Норвегії, Фінляндії.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 430 | Нарушение авторских прав