Лабораторні та інструментальні дослідження.
Лабораторні дослідження, зокрема аналіз крові, при інвагінації суттєво не змінюється хоча в окремих дітей виявляється лейкоцитоз.
З метою діагностики інвагінації використовуються рентгенологічні методи обстеження. Оглядова рентгенограма у вертикальному положенні хворого в перші години захворювання малоінформативна. З метою діагностики інвагінації доцільна іригографія Для контрастування використовують барій (переважно західноєвропейські та американські хірурги) або повітря. При пневмоіригографії чітко контурується головка інвагіната, яку охоплює повітря- симптом "клешні", "серпа' "кокарди".
На окремих рентгенограмах може контуруватись весь інвагінат Єдиним недоліком цього методу обстеження є те, що тонко-тонкокишкову інвагінацію діагностувати методом пневмоіригографії неможливо. Недоцільно проводити пневмоіригографію у дітей з ознаками розлитого перитоніту, що свідчить про некроз інвагіната. У сучасних клініках з метою діагностики інвагінації застосовують ультразвукову діагностику.
Специфічними ознаками інвагінації при сонографії є симптоми "мішені та "псевдонирки". Симптом "псевдонирки" - це накладання гіпо- та гіперехогенних шарів при візуалізації інвагіната в поздовжньому розрізі, яке своєю формою нагадує нирку. На поперечному зрізі інвагінат нагадує "мішень'' яка складається із двох гіпоехогенних кілець, розділених кільцем підвищеної ехогенності. Така сонографічна картина зумовлена набряком стінок кишки, втягнутих в інвагінат. Наявність гіпоехогенного центру та виражених концентричних кілець на його периферії є ознакою життєздатності кишки. Гіпоехогенний центр і відсутня концентричність на периферії свідчить про некроз інвагіната.
Від цього залежить метод вибору лікування. У випадку некрозу інвагіната спроба консервативного розаправлення протипоказана.
Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 466 | Нарушение авторских прав
|