АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Механічні причини набутої КН

· Грижі

· Післяопераційні злуки

· Калові камені

· Жовчні камені

· Пухлини

· Інвагінація

· Гранулематозні процеси

· Заворот

· Сторонні тіла

Обтураційна непрохідність у дітей найчастіше виникає в результаті копростазу, рідше- пухлин і аскаридозу. Причиною копростазу бувають вроджені вади розвитку товстої кишки- хвороба Гіршспрунга, мегадоліхоколон вроджені і рубцеві стенози товстої кишки, іноді вади розвитку м'язів перед­ньої черевної стінки, які супроводжуються атонією кишківника. У результаті неправильного режиму харчування і недостатнього догляду за дітьми, які траждають закрепами, формуються копроліти, які можуть повністю обтурувати просвіт кишечної трубки і викликати кишкову непрохідність. У дітей з'яв­ляється біль у животі, блювота застійним вмістом із домішкою жовчі, нарос­таюче здуття живота, розвиваються ознаки інтоксикації. Пальпується пухлиноподібне утворення тістуватої консистенції, при натисканні на копроліт появляється симптом "ямки". Іноді для того, щоб віддиференціювати копролі­т від пухлини, проводять рентгенологічне обстеження. При наявності копростазубарій обтікає його з усіх боків, і тінь калового каменя чітко контурується. Лікування обтураційної непрохідності, викликаної копролітом, консервативне. Воно полягає у застосуванні сифонних клізм з 1% розчином кухонної солі, призначенні легких проносних, краще вазелінового масла, олії. Після ліквідації копростазу призначають дієту і обов'язково- контрастне дослідження товстої кишки з метою виявлення вроджених вад розвитку, звужень. Обтураційна непрохідність, викликана клубком аскарид, проводжується різкими, часто переймоподібними болями, вираженою інтоксикацією. Пальпується петля тонкої кишки, переповнена аскаридами. Якщо консервативне лікування сифонними клізмами не дає ефекту, хворих оперують. Як правило, виникає необхідність ентеротомії і видалення аскарид, рідше вдається проштовхнути через баугінієву заслінку в товстий кишківник. В післяопераційному періоді необхідно провести дегельмінтизацію.

4. СТРАНГУЛЯЦІЙНА КИШКОВА НЕПРОХІДНІСТЬ.

Причиною странгуляційної непрохідності можуть бути вроджені вади розвитку: дивертикул Меккеля, фіксований верхівкою до кишки або передньої черевної стінки, дефекти брижі, іноді несправжня діафрагмальна грижа, але найчастіше- шнуровидні тяжі, які виникають після перенесеної лапаротомії з приводу гострого апендициту, розриву паренхіматозних органів, і т.п.

Клінічна картина странгуляційної непрохідності типова. Основні симптомом є сильні переймоподібні болі в животі. Під час приступу болів дитина займає колінно-ліктьове положення. З'являється блювота, затримка відходження газів, калу. Інтенсивний біль може викликати колаптоїдний стан. У перші години після початку захворювання між приступами болю живіт м'який, прослуховуються посилені перистальтичні шуми. Пізніше з'являєть здуття живота, вислуховуються патологічні перистальтичні шуми, шум "плеску", симптоми падаючої краплі. На оглядовій рентгенограмі- множинні горизонтальні рівні різної ширини (чаші Клойбера).

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 443 | Нарушение авторских прав