АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація. Розрізняють тонко-тонкокишкову інвагінацію, ілеоцекальну(90%), дуже рідко товсто-товстокишкову(1-3%) інвагінацію

Прочитайте:
  1. Гіпоксія: етіологія, патогенез, класифікація.
  2. Гіпоксія: етіологія, патогенез, класифікація.
  3. Класифікація.
  4. Класифікація.
  5. Класифікація.
  6. Класифікація.
  7. Класифікація.
  8. Класифікація.
  9. Класифікація.

Розрізняють тонко-тонкокишкову інвагінацію, ілеоцекальну(90%), дуже рідко товсто-товстокишкову(1-3%) інвагінацію. Х.І.Фельдман поді­ляє ілеоцекальну інвагінацію на здухвинно-ободову та сліпоободову. До рідкісних форм інвагінації належить інвагінація червоподібного відростка, та інвагінація дивертикула Меккеля. У залежності від кількості циліндрів розрізняють просту інвагінацію, яка складається із трьох циліндрів, і складну багатоциліндрову інвагінацію. У ділянці, де наступила інвагінація, утворюється пухлиноподібне утворення, яке складається з трьох циліндрів кишкової стіни: зовнішнього, в який вклинюється інвагінат- піх­ва, середнього і внутрішнього- власне інвагінат. Місце переходу зовнішнього циліндра в середній називають шийкою інвагіната. Між цими циліндрами защемлюється брижа кишки. Від ступеня защемлен­ня брижі залежить клінічний перебіг захворювання - при легкому защемлен­ні переважають симптоми обтураційної непрохідності, захворювання проті­кає легко, некрозу кишки не наступає. У випадках сильного защемлення брижі переважають ознаки странгуляційної кишкової непрохідності, швид­ко з'являються кров'янисті випорожнення і некроз інвагіната. Ілеоцекальна інвагінація протікає легше, ніж тонко-тонкокишкова. У зв'язку із перетисканням судин інвагіната спершу виникає венозний застій і набряк тканин інвагіно-ваної ділянки. Венозний застій сприяє крововиливам у товщину слизової оболонки кишки. Запальні зміни, що розвиваються в стінках внутрішнього і середнього циліндрів, супроводяться випаданням фібрину, що веде до склеювання середніх оболонок, які прилягають одна до одної. Після фази венозного застою, як правило, набряк швидко наростає, виникає застійна кровотеча, у черевній порожнині появляється кров'янистий випіт. У зв'язку зпрогресуючим порушенням кровопостачання наступає некроз інвагіната.


Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 404 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)