АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Історична довідка.

На туберкульоз хворіють із часів появи людства. Туберкульозні ураження хребта виявлено під час дослідження останків людини періоду неоліту (близько 5 тисяч років до н. е.). Їх також знаходили у єгипетських мумій (близько 2700 років до н.е.). На стінах єгипетських гробниць знайшли зображення фігурок людей зі змінами, характерними для туберкульозу хребта і кульшового суглоба. Як свідчать літописи і писемні знахідки, лікарі минулого найбільш цікавилися туберкульозом легенів, який був надзвичайно поширений, зокрема у Давній Індії, Китаї. Перші відомості про туберкульозоподібні ураження знаходимо в Старому та Новому Завітах.

Значний вклад у вчення про туберкульоз вніс Гіппократ (жив у 5 столітті до н.е.), який описав чотири форми “фтизи”, не виділяючи їх із загального числа хвороб легенів. Вчення про туберкульоз продовжив найвидатніший римський лікар-учений Клавдій Гален, який відносив туберкульоз легенів до звиразкування легенів. Авіцена у “Каноні лікарської науки” зарахував туберкульоз до хвороб, що передаються спадково.

Туберкульоз у ці часи був поширеною хворобою. Пандемія охоплювала країни і континенти паралельно з розвитком торгівельних зв’язків. У літописах згадують про туберкульоз як про невиліковну хворобу – “злі сухоти”, “хвороба сухотна”, “легенева чахотка”, а у зв’язку з позалегеневими ураженнями – “горбова хвороба ”, “неміч у вертлюзі”. Це підштовхнуло лікарів до наукових пошуків.

3.3 Рекомендована література

Основна:

Педіатрія з курсом інфекційних хвороб та основами імунопрофілактики: підручник / За ред. С.К. Ткаченко, Р.І. Поцюрка. — К.: Медицина, 2011.

Педіатрія / За ред. С.К. Ткаченко, Р.І. Поцюрко. — К.: Здоров’я, 2003.

Допоміжна:

Медсестринство в педіатрії / За ред. В.С. Тарасюка. — К.: Здоров’я, 2001.

Практикум з педіатрії / О.Н. Бура, В.С. Тихомирова, М.П. Шаніна, О.І. Юркін. — К.: Здоров’я, 1995.

3.4. Орієнтована карта для самостійної роботи з літературою.

Еталон відповіді орієнтованої карти:

3.5.Матеріали для самоконтролю: Питання:

- У якому році і хто відкрив збудник туберкульозу?

- Основний шлях розповсюдження туберкульозу.

- Які форми туберкульозу частіше зустрічаються у дітей?

- Що таке віраж туберкулінових проб?

- Що таке специфічна профілактика туберкульозу?

Тести:

1.Які із названих шляхів зараження не є основними шляхами зараження туберкульозом:

А) повітряний;

Б) аліментарний;

В) парантеральний;

Г) контактний;

Д) внутрішньоутробний.

У якій кількості розчину містяться 2 ТО:

А) 0,2 мл;

Б) 1 мл;

В) 0,5 мл;

Г) 0,1 мл;

Д) 0,6 мл.

Визначте симптоми, які характерні для первинного туберкульозного комплексу у дітей:

А) диспепсія;

Б) субфебрільна температура;

В) гіперемія зіву;

Г) носові кровотечі;

Д) поліфагія.

Яким шляхом вводиться вакцина БЦЖ:

А) в/м;

Б) п/ш;

В) в/ш;

Г) в/в;

Д) перорально.

В якій дозі вводять вакцину БЦЖ:

А) 0,1 мл;

Б) 0,2 мл;

В) 0,5 мл;

Г) 1 мл;

Д) в залежності від ваги дитини.

Еталони відповідей: 1-В; 2-Г; 3-Б; 4-Б; 5-А.

Задача.

Ви працюєте м/с у кабінеті щеплень Після виконання в/ш проби Манту дитині пройшло 72год. Мати стурбована, що місце ін’єкції почервоніло і припухло.

Завдання:

1. Оцінити пробу Манту (використовувати муляж з позитивною пробою Манту).
2. Ваші дії стосовно дитини.

Еталон відповіді:

1.За допомогою прозорої лінійки виміряти поперечний (відносно поздошної осі руки) розмір інфільтрату. Реакцію вважають негативною, якщо інфільтрат і гіперемія відсутні; сумнівною – якщо інфільтрат має діаметр 2-4мм; позитивною – 5мм і більше; гіперергічною – 17мм і більше.

2. Дитину треба направити до лікаря-фтізіатра.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 797 | Нарушение авторских прав