АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Паренхiматознi жировi дистрофiї печінки

1. Проста жирова інфільтрація печінки;

2.Некробiотична жирова iнфiльтрацiя;

3.”Мускатна печінка”.

А – нагромадження жиру супроводжується деструктивними змiнами з дискомплексацiєю та розпадом паренхiматозних елементiв. У таких випадках у дiлянках жирового детриту розвивається реактивне запалення з резорбтивним ожирiнням лейкоцитiв та макрофагiв.

Б – вiдкладання жиру в гепатоцитах розпочинається на периферiї часточок або в центральних її вiддiлах, а вже потiм поширюється на всю часточку. Спочатку в цитоплазмi гепатоцитiв появляються дрiбнi крапельки жиру, в подальшому вони зливаються у великi краплi або в одну жирову вакуолю, ядро змiщується на периферiю i гепатоцити нагадують жировi клітини.

В – характерний сітчастий рисунок печiнки спостерiгається при поєднаннi жирової дистрофiї периферичних дiлянок часточок з гострою застiйною гiперемiєю органа. Це пов'язано з тим, що периферiя часточок забарвлена в жовтувато-сiрий колiр, а їх центральнi дiлянки – у темно-червоний.

Г – відкладання жиру в стромі органу.

26. Стромально-судиннi жировi дистрофії:

1. Лiпоматоз;

2. Вакатне ожиріння;

3. Лiподистрофiя;

4. Кахексія.

А – мiсцеве зменшення кiлькостi жиру в жировiй тканинi. Спостерiгається вона при деяких ендокринних захворюваннях та лiпогранульоматозi.

Б – мiсцеве надмiрне вiдкладання жиру, що спостерiгається на місці атрофованих або видалених органiв i тканин.

В – виявляють при атрофiї нирки, лiмфатичних вузлiв, окремих дiлянок скелетної мускулатури, а у фiзiологiчних умовах – Тимура (жирове замiщення).

Г – характеризуються порушенням обмiну цитоплазматичного (структурного) жиру й спостерiгаються, головним чином, у печiнцi, мiокардi й нирках.

Д – характеризується загальним зменшенням жиру в жировій тканині.

27. Морфогенез атеросклерозу

1. Долiпiдна стадія;

2. Лiпiдоз;

3. Лiпосклероз;

4. Атероматоз.

А – вогнищева iнфiльтрацiя iнтими холестерином, β-лiпопротеїдами, бiлками.

Б – мукоїдне й фiбриноїдне набухання iнтими.

В – розростання сполучнотканинних елементiв iнтими в дiлянках вiдклдання й розпаду лiпiдiв.

Г – розпад лiпiдних мас i утворення вогнищ жиробiлкового детриту.

Д – порушення обмiну цитоплазматичного (структурного) жиру.

28. Морфологічна характеристика вуглеводних дистрофій:

1. Паренхіматозна вуглеводна дистрофія.

2. Стромально-судинна вуглеводна дистрофія.

А -спостерiгаються при порушеннi спiввiдношення мiж глiкопротеїдами та глiкозамiноглiканами, що входять до складу мiжклiтинної речовини.

Б -пов'язанi з порушенням обмiну глiкогену й обмiну глiкопротеїдiв.

В – утворення в міжклітинному середовищі однорідни, напівпрозорих щільних мас, що нагадують гіаліновий хрящ. В основі розвитку процесу лежить деструкція волокнистих структур і підвищення судинно-тканинної проникності.

29. Форми звапнення:

1. Дистрофiчне звапнення;

2. Метастатичне звапнення;

3. Метаболiчне звапнення.

А – виникає при загальному розладi обмiну солей кальцiю, що супроводжується гiперкальцiємiєю i характеризується вiдкладанням солей кальцiю одночасно в мертвi й нормальнi тканини. При цьому солi кальцiю iнкрустують як клiтини паренхiми, так i волокна й основну речовину сполучної тканини.

Б – це мiсцевий процес, не зв'язаний iз загальним порушенням обмiну кальцiю й характеризується вiдкладанням вапна в органи зi зниженою життєдіяльністю та в некротичнi маси.

В – перiодичне вiдкладанням сечової кислоти й уратiв у суглобах кiнцiвок, що супроводжується больовим приступом.

Г – важливого значення в розвитку цієї форми звапнення надають нестiйкостi буферних i колоїдних систем кровi й тканин, а також пiдвищенiй чутливостi тканин до вiдкладання солей кальцiю (кальцифiлаксiя, або кальцергiя).

30. Камені травного тракту:

1. Ентеролiти;

2. Псевдоентеролiти;

3. Фiтобезоари;

4. Пiлобезоари;

5. Конглобати;

6. Копроліти;

7. Плюмоконкременти.

А – складаються головним чином з органiчних речовин. Виявляють їх переважно в ободових кишках коней, рiдше в передшлунках i кишках жуйних.

Б – каменi у просвiтi вен, що утворюються при вiддiленi вiд стiнки петрифiкованих тромбiв.

В – це кулястi або неправильної форми утвори, що складаються зi сплетiння рослинних волокон. Найчастiше їх знаходять у передшлунках жуйних, рiдше в кишках коней.

Г – це волосяннi кулi, що утворюються в передшлунках жуйних, звiдкiля можуть попасти в сичуг i кишки.

Д – найчастiше виявляють у товстих кишках однокопитних. Це твердi утвори кулястої або яйцеподібної форми, що складаються в основному (до 90%) з рiзних солей (фосфорнокислої амiяк-магнезiї, фосфорнокислого кальцiю та iн.). Поверхня їх гладка або шорстка.

Е – це каменi з калових мас з домiшками неперетравлених залишкiв корму й стороннiх тiл (шмаття, папiр, земля та iн.). Спостерiгаються вони частіше в коней і худоби в товстих кишках.

Є – у собак у каудальнiй частинi товстих кишок нерiдко виявляють ущiльненi утвори цилiндричної форми, що складаються з калових мас i залишкiв неперетравленого корму (кусочки кiсток).

Ж – У собак, котiв та iнших м'ясоїдних тварин iнколи знаходять конкременти з пiр'я.

31. Конкременти, які виявляють в органах сечовидiльної системи, жовчному мiхурi й жовчних протоках, а також у вивiдних протоках пiдшлункової i слинних залоз: