АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Причини та механізми збудження статолітового апарата

Прочитайте:
  1. A. Неспецифічною ознакою збудження
  2. Будова і механізм передачі збудження через хімічні синапси
  3. Визначення ВЛІ та їх класифікація за етіологічною ознакою. Причини виникнення.
  4. Визначення понять «фізичний розвиток дитини», «акселерація розвитку дітей», «гармонійність фізичного розвитку». Основні гіпотези і механізми акселерації. Оцінка шкільної зрілості.
  5. Вкажіть патогенетичні механізми ішемічного інсульту
  6. Внутрішньоутробні інфекції. Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування.
  7. Гіпогалактія – причини, види, ступені, профілактика
  8. Головні властивості проведення збудження через синапси наступні.
  9. Деякі причини підліткової вагітності
  10. Етіологія, механізми порушень гемодинаміки.

Рецептори статолітового апарата збуджуються при нахилах голови “уперед-назад”, “ліворуч- праворуч”, на початку й в кінці руху, чи при зміні його швидкості (що відбувається, наприклад, у транспорті), при розкачуванні, трясці.


 

 

Рис. 12.24. Різниця розташування та функціонального значення утрікулюса (маточки) і сакулюса (мішечка).

Горизонтально розташований утрікулюс забезпечує сприйняття положення людини відносно гравітаційного поля Землі при верти- кальному положенні (А).

Вертикально розташований сакулюс має більше значення при переході людини в горизонтальне положення (Б).

1 – желеподібна мембрана зі статолітами, 2 – сенсорні клітини,

3 – волоски сенсорних клітин,

4 – волокна вестибулярного нерва.

При нахилі голови наперед відбувається зісковзування желеподібної

статолітової мембрани в

той же бік, але з

запізненням, оскільки її густина в 2,2 рази більша ніж у ендолімфи. Разом з цим зрушуються волоски рецептор- них клітин. Між собою вони зв’язані тонкими нитками - філаментами й тому зрушення всіх їх буде односпрямо- ваним. Якщо зрушення волосків відбувається в бік кіноцилія, тоді в рецепторних клітинах виникає ре- цепторний потенціал (РП), тобто деполяризація,

яка обумовлюється відкриттям Na+ каналів у мембрані кожного волоска (рис.12.26). Наслідком буде виділення рецепторною клітиною медіатора ацетилхоліну, котрий після дифузії через синаптичну щілину діятиме на

закінчення волокон вестибулярного нерва й викликатиме в них генераторний потенціал (ГП). При досягненні критич-

ного рівня деполяризації (КРД) якого й виникне потенціал дії

(ПД). У частині волокон вестибулярного нерва має місце постійна імпульсна активність (до 200/с).

 

Рис. 12.25. Будова волоскових клітин двох типів.

А – клітини першого типу.

Б – клітини другого типу.

На А і Б: 1 – закінчення волокон вестибулярного нерва, 2 – закінчення волокон вестибулярних ядер, 3 – кіноцилій, 4 – стереоцилії, 5 – тіло клітини, 6 – ядро клітини, 7 – філаменти, що пов‘язують цилії між собою.

Зрушення волосків в бік стереоцилій супроводжується закриттям Na+ каналів і

гіперполяризацією, що призводить до зниження частоти імпульсної активності в складі воло- кон вестибулярного нерва.

Рис.12.26. Збуджуючі й гальмівні реакції, котрі виникають у залежності від напрямку відхилення волосків рецепторних клітин.

1 - деполяризація, 2 - гіперполяризація, 3 - розряд спо- кою, 4 - збудження, 5 – гальмування.

При дії лінійних прискорень, як у вертикальному напрямку (рух у ліфті, у літаку, на парашуті), так і горизонтальних (поїздка в автомобілі, на потязі), зрушення отолітової мембрани відбувається по- різному. Але завдяки підвищеній її густині, у порівнянні з ендолімфою, рух отолітової мембрани завжди відстає в часі від руху ендолімфи як на по- чатку руху, так і з його припиненням. Саме цей механізм і викликає відхилення волосків рецепторних клітин.

Слід зауважити, що в кожній макулі є клітинні


 

“поляризації”, тобто одні стимулюються від руху голови вперед, другі при руху голови назад, а треті – у боки. Це призводить до того, що при різних рухах голови виникають різні моделі збудження, що спрямовані від макул до ЦНС, де відбувається їх оцінка.

Структурно-функціональні особливості рецепторного апарата півколових каналів

У лабіринті від маточки відходить 3 півколових канали (Canales semicirculares). Кожний має вузьку час- тину й ампулоподібне розширення. Ампули всіх трьох півколових каналів обернені до маточки. Ампули латерального каналу, як і переднього вертикального,

розташовані спереду, а заднього вертикального - ззаду.

Вертикальні канали між собою утворюють літеру V. Кож-

ний з них нахилений на 45º; один наперед, другий на- зад.

Горизонтальний канал лежить на 30º вище

горизонтальної площини. Отже, рецептори каналів за- без- печують оцінку в трьох площинах - горизонтальній,

сагітальній і фронтальній. Рецепторний апарат півколових каналів розташований в ампулах на гребінцях (crista ampullaris), у вигляді горбиків (cupula terminalis) і тому зветься купулярний апарат. Він містить такі ж клітини, як і статолітовий апарат (чутливі волоскові клітини).

Верхня частина купули також має желеподібну консистенцію, але густина її близька до густини ендолімфи. Принциповою відмінністю є відсутність кристаликів кальциту. У желеподібну речовину занурені кіноцилій і стереоцилії. Колбоподібні клітини розташовані в центрі гребінців, циліндричні - по периферії. До закруглених основ клітини підходять закінчення вестибулярного нерва. Між рецепторними клітинами є підтримуючі.


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 484 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)