АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗАСТОСУВАННЯ РЕНТГЕНІВСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

Прочитайте:
  1. II. Хвороби кістково-суглобової системи
  2. III. Дані об'єктивного дослідження.
  3. АВТОНОМНА ЧАСТИНА ПЕРИФЕРІЙНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ.
  4. Адаптація зорової сенсорної системи
  5. Аналіз професійних захворювань
  6. Аналіз та оцінка результатів лабораторного дослідження крові, спинномозкової рідини, сечі, калу, мієлограми, медико-генетичних проб, ІФА-діагностики.
  7. Анатомічна будова та функції лімбічної системи.
  8. Анатомія та фізіологія дихальної системи
  9. АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ І ГІГІЄНА НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
  10. Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи у дітей раннього віку. Медсестринське обстеження даної системи.

Рентгенологічне дослідження травного апарата без поперед­ньої підготовки тварини і введення штучних контрастних речовин неможливе, оскільки органи травного апарата за щільністю при­близно однакові й їх тіні не диференціюються. Органи травної системи досліджують за допомогою хімічно чистого барію сірчано­кислого (атомна маса його вища щільності органів) або повітря, що має низьку питому масу. Барію сульфат вводять тваринам у вигляді рідкої водяної емульсії або густої пасти через зонд, або з кормом. Для дослідження заднього відділу кишечника водяну емульсію барію сульфату можна використовувати у вигляді кліз­ми. Тварину перед дослідженням витримують на голодній дієті 18—20 год, роблять глибокі очищувальні клізми. Рентгенологіч­не дослідження органів травної системи проводять на тварині в


природному стоячому положенні. При цьому можна виявити сто­ронні тіла, наявність, кількість і розміщення газів, контури шлун­ка, печінки, нирок, звуження, розширення, пухлини, дивертикули, функціональні порушення моторної і евакуаторної функцій стра­воходу, шлунка і кишечника, а також інші патологічні зміни,

При дослідженні стравоходу виявляють сторонні тіла, звужен­ня, розширення та його дивертикули. Сторонні тіла (коренебуль­боплоди, кістки, металеві та інші предмети) можна рентгенологіч­не досліджувати з використанням зондів, контрастних речовин. Якщо стороннє тіло має велику щільність, то воно чітко проек­тується на екрані. Звуження стравоходу різного характеру рентге­нологічне проявляється затримкою контрастної маси перед місцем стенозу, а розширення — збільшення діаметра тіні. В дивертику­лах контрастна маса затримується тривалий час і дає тінь у ви­гляді обмеженого місцевого однобічного випинання стінки стра­воходу.

Рентгенологічне дослідження однокамерного шлунка можна проводити за допомогою введення у нього повітря (пневматиза-ція). Після 12—18-годинної голодної дієти через стравохідний зонд у шлунок за допомогою звичайного насоса або спеціального пристосування нагнітають великим тваринам 5—13, а малим — 2—4 л повітря. Пневматизація шлунка та кишечника дає змогу виявити при рентгеноскопії лише грубі контурні зміни його стінок у випадках пухлин, абсцесів, сторонніх тіл, при запальних потов­щеннях. Для просвічування однокамерного шлунка центральний промінь спрямовують справа наліво, у собак на середину 11 — 12-г а у коней—14—15-го ребер. Тонкі анатомічні та функціональні зміни шлунка одержують з використанням барію сірчанокислого. В шлунок вводять водяну емульсію його від 25 до 100 г дрібним і 300—500 г великим тваринам.

У разі переповнення шлунка кормовими масами у коней при просвічуванні газового міхура не видно або він сильно зменше­ний в об'ємі. Тінь купола діафрагми різко випинається у бік груд­ної порожнини (грудне положення діафрагми). Відсутність газо­вого міхура іноді пов'язана з розривом шлунка.

При рентгеноскопії у випадку гострого розширення шлунка газами спостерігається значне збільшення його об'єму. Нижня межа газового міхура шлунка може досягати рівня його карді-альної частини. Серцево-діафрагмальний трикутник легень різко зменшений або відсутній. Купол діафрагми випинається у грудну порожнину. Рухи діафрагми обмежені.

Гострі гастрити рентгенологічно не виявляють. Для діагности­ки хронічних гастритів (гіпертрофічні, атрофічні й слизисті) вико­ристовують рідку емульсію барію сульфату. При гіпертрофічному гастриті на екрані або рентгенограмі виявляють широкі деформо­вані складки, по нижньому контуру тіні шлунка помітні різко ви-


ражена нерівність, зазублини, звернені в порожнину шлунка. При атрофічному гастриті повністю зникають складки слизової обо­лонки шлунка, контури нижньої частини рівні, гладенькі. Слизис­тий гастрит характеризується наявністю значної кількості слизу на нижній частині шлунка. Межа переходу щільної тіні шлунка.до навколишніх тканин поступова, особливо вздовж нижнього краю. Рентгенологічне можна також діагностувати розриви, змі­щення, виразки, рак шлунка, а л-акож наявність у ньому сторон­ніх тіл.

Кишечник для рентгенологічного дослідження найбільш до-

ступний у собак, свиней, у меншій мірі — коней і практично не піддається дослідженню у жуйних. При дослідженні звертають увагу на час надходження контрастної речовини в кишечник, стан тонусу й активність перистальтичних хвиль, положення петель ки­шечника, наявність газів та сторонніх тіл. На деяких ділянках.кишечника для уточнення картини проводять рентгенографію. Характерною ознакою метеоризму кишечника є поява різної

форми та величини ділянок просвітлення на загальному сірому

фоні досліджуваної частини тіла. При непрохідності кишечника виявляють велику кількість горизонтальних рівнів рідини з газо­вими міхурцями над ними. Внаслідок атонії кишечника видимі на

екрані рівні рідини тривалий час зберігають своє місце. При роз­риві кишкової стінки рентгенівським дослідженням знаходять гази у верхній частині черевної порожнини під хребтом і нерізко вира­жений горизонтальний рівень по довжині черевної порожнини, який у верхній частині при дихальних рухах коливається. Щільні й металеві сторонні тіла при рентгенологічному дослідженні ки­шечника видно як контрастні затемнені утворення.

У тварин з однокамерним шлунком можна дослідити печінку. Для цього в шлунок вводять повітря або барію сульфат. При вве­денні повітря тінь печінки добре виділяється на фоні світлих ле-.геневих полів спереду й розтягнутого шлунка повітрям ззаду. При введенні в шлунок емульсії барію задня межа печінки добре ви­діляється на фоні інтенсивної тіні шлунка. Просвічування і знім­ки при дослідженні печінки роблять в природному стоячому поло­женні тварин при спрямуванні променів справа наліво, й навпа­ки. За день до дослідження тварині зменшують даванку кормів, а ввечері зовсім не дають корму. У здорових тварин тінь печінки нагадує неправильний трикутник, який основою частково перекри­ває тіні останніх сегментів грудної кістки, а верхівкою доходить до місця входу стравоходу в шлунок. Передні контури її з боку.діафрагми випуклі, а ззаду — вгнуті. При рентгенологічному до­слідженні виявляють збільшення, пухлини печінки та наявність ехінококових міхурів.

.358


Глава XV


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 433 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)