АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА (ЕХОГРАФІЯ, СОНОГРАФІЯ)

В останні роки ультразвукову діагностику з успіхом викорис­товують у ветеринарній медицині. Введення в клінічну практику ультразвукових досліджень розширює можливість безкровним ме­тодом вивчити морфофункціональний стан внутрішніх органів у нормі й при патології.

Наша промисловість випускає такі ультразвукові апарати, як УЗД-4, УЗД-5, УДА-724, ЕХО-11. Зразки зарубіжних приладів: Microlmager 1000, Aloka SSD 210 DX, Echo-Trace SSD-2, Scaner LSC 700, SIM 7000 Challenge, Concept 2000, Ansonics (стаціонар­ні); AMI USTRA-SCAN 900, Concept MC, Linear Scanner Mod. 200, 450, 480, Shimadzu SDL 32 (портативні).

У більшості це транспортабельні установки, обладнані моніто­ром і пристроєм для фотографування. Дослідження на тварині проводять ультразвуковими головками (сканерами), які з'єднують із ультразвуковим приладом зондами. Головки бувають лінійні,, випуклі, секторні й лінійні ректальні. У ветеринарній медицині використовують головки із частотою випромінювання ультразву­кових хвиль від 2,25 до 10 МГц. Для дослідження внутрішніх орга­нів у великих тварин користуються зондами з ультразвуковими головками 2,25; 2,5; 3,5; 5 МГц, частіше 3,5 МГц. Для досліджен­ня внутрішніх органів дрібних тварин та лежачих зверху тканин, у великих тварин (шкіра, м'язи, зв'язки, кістки) використовують зонди із частотою хвиль ультразвукової головки: 5; 7,5; 10 МГц. Для дослідження глибоколежачих тканин використовують голов­ки із нижчою частотою випромінювання ультразвуку.

Ультразвукове дослідження серця (ехокардіографія). Серце-доступне для дослідження у четвертому міжребер'ї зліва, в місці,. де перикард не покритий легенями. Сонографію здійснюють за до­помогою секторної головки зонда. Нині випускаються ультразву­кові прилади, якими проводять контрастну ехографію. Введення контрастної речовини внутрішньовенне й проникнення її в стінки альвеол сприяє проходженню ультразвукових променів через ле­гені. Контрастна ехокардіографія допомагає всебічно вивчати' структуру та моторику серця.

Показана ультразвукова діагностика серця при дослідженні пороків клапанів і отворів.

Ультразвукове дослідження сітки великої рогатої худоби. За допомогою ультразвукових досліджень можна встановити топо­графію, об'єм, стан стінок і їх взаємозв'язок із сусідніми органа­ми та моторику сітки. Сонографічно сітку діагностують у ділянці

мечоподібного відростка та зліва й справа грудної клітки в 6— 9-му міжребер'ях нижче лінії ліктя.

Моторику сітки спостерігають протягом 3 хв і враховують кіль­кість, силу та швидкість скорочень. У нормі встановлюють три біфазних (двофазних) скорочення сітки. Перша фаза коротка (1,8—3,6 с, в середньому 2,6 с) із неповним скороченням і незнач­ним розслабленням, після якого зразу настає друга фаза скоро­чення сітки, яка є сильнішою і тривалішою за першу (2,9—5,4 с у середньому 3,9 с). Пауза між біфазними скороченнями — 25—76 (44,9) с. Безпосередньо за біфазними скороченнями сітки настає

•скорочення рубця. Порушення моторики сітки спостерігається при захворюваннях, які перебігають з гіпотонією передшлунків. При травматичному ретикулоперитоніті сонографічно встановлюють наявність ексудату в черевній порожнині, відкладення фібрину, утворення абсцесів. Стороннє тіло в більшості сонографічно не діагностують.

Ультразвукове дослідження печінки і жовчного міхура. Прово­дять його з метою встановлення положення і величини, ультра-

•сонографічної картини паренхіми, стану судин печінки, каудаль­ної порожнистої та ворітної вен, стану інтра- та екстрапечінкових жовчних протоків. При необхідності за допомогою ехографії здійс­нюють прицільну біопсію печінки та пункцію жовчного міхура.

У великої рогатої худоби ультразвукові дослідження печінки проводять справа за останнім ребром та з 12-го по 6-те міжре­бер'я. Перед проведенням дослідження вистригають волосся. За контактну речовину беруть стерильний вазелін або спеціальний гель. Досліджують печінку ззаду наперед і зверху вниз по міжре-'бер'ях. Найкраща сонографічна картина в ділянці 12, 11 і 10-го міжреберних проміжків. Тут усі структурні компоненти печінки, жовчного міхура, судин і порядлежачих органів добре діагностую­ться. З 9-го по 6-те міжребер'я у дорсальній частині печінка прикрита легенями, через які ультразвукові промені не про­никають і тому печінку тут встановлюють лише за нижньою (вен­тральною) межею легень. Дослідження печінки в краніальній час­тині на межі із сіткою має важливе значення при діагностиці абсцесів, які розвиваються внаслідок травматичного ретикулопе-ритоніту та ретикулогепатиту. Краї і форму кутів органа найкра­ще продивлятися у вентральній ділянці. Печінка добре відмежо­вується від черевної стінки діафрагмальною, а від кишечника і книжки вісцеральною фасціями, які на ехограмі помітні у вигляді світлих (ехопозитивних) ліній. При гепатомегалії важливим є встановлення відстані верхньої і нижньої меж печінки до лінії хребта (табл. 17).

У овець ультразвукові дослідження печінки проводять за остан­нім ребром та з 12-го по 7-е міжребер'я. Найбільша ехогепато-трама у 11, 10 та 9-му міжреберних проміжках. У собак і котів

.360

сонографічні дослідження проводять за реберною ду­гою і по останніх міжребе-р'ях, поклавши тварину на спину, рідше на лівий бік. У великої і дрібної рогатої худоби, собак і котів при збільшенні печінка опускає-тья по міжребер'ях, вихо­дить за останнє ребро та реберну дугу.

Здорова печінка добре

проводить ультразвукові промені, оскільки містить багато крові та жовчі. Ехограма складається із великої кількості дрібних і слабкої інтенсивності ехосигналів, які рівномірно розміщуються один біля одного, формуючи контури органа. У середині печінки проходить велика кількість печінкових вен, які збільшуються в напрямку до ворітної і каудальної порожнистої вен. Вени встановлюються як ехонегативні (темного кольору) утворення. При венозному застої збільшується діаметр печінкових, портальної та каудальної по­рожнистої вен. Паренхіма переповнена кров'ю, ультразвукові хви­лі мало відбиваються, кількість ехопозитивних сигналів зменшує­ться і печінка стає темною. При жировій дистрофії органа збільшується розсіювання і відбивання ультразвуку, що призво­дить до збільшення кількості ехопозитивних сигналів. При важ­кому ступені ураження паренхіми (понад 50 % жирового переро­дження органа) сонографія відображає картину «світлої печінки».

При цирозі печінки можна встановити збільшення чи зменшен­ня органа, вузлувату поверхню, посилення ехосигналів, коливання ширини печінкових та збільшення діаметра портальної і каудаль­ної порожнистої вен. У нижній частині черевної порожнини вияв­ляють асцит.

За допомогою сонографії легко діагностують абсцеси печінки, несформовані абсцеси мають слабовиражену капсулу і вигляд тем­них порожнин, а сформовані абсцеси — товсту ехопозитивну (світ­лу) капсулу та ехонегативний (темний) ексудат всередині. Під­тверджують діагноз після прицільної пункції абсцесу і одержання гнійного ексудату.

Інформативною є ехографія при діагностиці ехінококозу, гема­том, новоутворень у печінці.

Каудальна порожниста вена доступна для досліджень у 12-, 11- і рідше 10-му міжребер'ях. У нормі на ехограмі вона трикут­ної форми. При недостатності тристулкового клапана серця, тром­бозі і здавлюванні порожниста вена збільшується у діаметрі і' стає круглоовальною.

Ворітна вена лежить вентрально від каудальної порожнистої

вени і ближче до черевної стінки. Вона доступна для досліджень від 12-го до 8-го міжребер'я. При поперечному зрізі на ехограмі ворітна вена має круглу форму із відгалуженнями в паренхімі пе­чінки. Збільшення її спостерігається при підвищенні прегепатичного (тромбоз портальної вени), інтрагепатичного (цироз, пухлини, абс­цеси печінки) і постгепатичного (недостатність правого боку серця, тромбоз чи здавлювання каудальної порожнистої вени) • тиску в си­стемі ворітної вени.

Жовчний міхур у великої рогатої худоби добре діагностується лише в одному—10- або 11-му міжребер'ї, у овець — у 10- або 9-му міжреберному проміжку. В нормі він грушоподібної форми, лежить на вісцеральній поверхні печінки і звисає із вентрального її краю. У дрібних тварин жовчний міхур встановлюють справа на вісцеральній поверхні, між правою медіальною і квадратною част­ками печінки. Жовч має вигляд ехонегативного (темного) утворен­ня без включень, стінки жовчного міхура підвищеної ехогенності (світлі) з рівними контурами. До годівлі тварин міхур заповнений жовчю, має великі розміри. Після годівлі починає інтенсивно ви­ділятися жовч у кишечник і він зменшується.

Патологічне збільшення жовчного міхура спостерігається при закупорці жовчних протоків конкрементами (жовчнокам'яна хво­роба, фасціольоз, дикроцеліоз, новоутворення). На ехограмі жовч­ні камені мають вигляд ехопозитивних (світлих) утворень на фоні ехонегативної жовчі.

При холециститі спостерігається потовщення стінок жовчного міхура.

Внутрішньопечінкові (інтрагепатичні) жовчні протоки у здоро­вих тварин не встановлюються. Вони з'являються на ехограмі лише при холестазі у вигляді слабоехопозитивних (світлих) стріч­коподібних утворень. Позапечінкові (екстрагепатичні) жовчні про­токи в нормі встановлюють у вигляді слабоехопозитивної лінії в напрямку із жовчного міхура до портальної вени. При холестазі вони розширюються і добре діагностуються на ехограмі.

Пункцію жовчного міхура під контролем ультразвукового при­ладу проводять з метою біохімічних, бактеріологічних, паразито-логічних і цитологічних досліджень жовчі. Місце пункції встанов­люють за допомогою ультразвукового приладу, в більшості це 10-або 11-те міжребер'я у ділянці реберної дуги. Прокол може бути трансперитонеальним, коли голка проходить через черевну стінку в жовчний міхур, і трансгепатичним, якщо жовчний міхур мало звисає із вентрального краю печінки й голку спрямовують через черевну стінку і печінку.

Ультразвукові дослідження органів сечовидільної системи. У~дрібної рогатої худоби обидві нирки досліджують у правій го­лодній ямці за допомогою випуклої головки зонда із частотою ультразвукових хвиль 5 МГц. У великої рогатої худоби праву нир-

ку досліджують в правій голодній ямці лінійною головкою зонда із частотою 3,5 МГц, ліву — ректальне за допомогою лінійної рек­тальної головки зонда частотою 5 МГц. Сонографічно встановлю­ють величину нирок, стан коркової і мозкової речовини. Мозкова частина більш ехопозитивна порівняно з корковою. Остання — го­могенна, сіра, ехобідна. Капсула нирок має вигляд світлої, ехо-позитивної лінії.

Сечовий міхур і уретру досліджують ректальне: при досліджен­ні встановлюють діаметр і стан стінок, патологічні утворення. По­ряд з клінічними і лабораторними дослідженнями сонографією підтверджують діагноз на амілоїдний нефроз, пієлонефрит, уро-літіаз.

При сечокам'яній хворобі сечовий міхур збільшений, на фоні ехонегативної сечі встановлюють ехопозитивні камені. У хворих тварин збільшені нирки, розширена уретра і ниркова маска.

Ультразвукове дослідження селезінки. Сонографію селезінки проводять зліва в 6-му і 7-му міжребер'ях нижче лінії ліктя. Кап­сула селезінки має вигляд ехогенної лінії, пульпа складається з багатьох слабоехопозитивних сигналів та судин, які мають вигляд овальних ехонегативних утворень. У здорових тварин товщина се­лезінки при поперечному розрізі становить 2—3 см, при інфекцій­них захворюваннях встановлюють її значне збільшення.

ЗМІС

.СТУП (Левченко В. І., Судаков М. О.)............. З

лава І. МЕТОДИ КЛІНІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ (Левченко В. І.) 9

Основні методи дослідження.............. 10

Термометрія..................;; 18

Схема клінічного дослідження (Мельник Й. Л)...... 19

л а в а II. СИМПТОМИ ТА СИНДРОМИ ХВОРОБ. ДІАГНОЗ. ПРОГНОЗ

(Левченко В. 1.).................: 25

Симптоми хвороб.................. 25

Синдроми хвороб.................. 27

Діагноз..,................:.. 27

Прогноз хвороби.................. 32

Історія хвороби..................; 33

лава III. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО СТАНУ ТВАРИН (Мель­
ник Й. Л., Левченко В. 1.).............. 34

Дослідження габітусу................ 34

Дослідження шкіри................. 38

Дослідження слизових оболонок............ 52

Дослідження лімфатичних вузлів............ 58

Аналіз результатів термометрії............. 61

лава IV. ДОСЛІДЖЕННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ (Суда­
ков М. О.).................. =! 66

Тони серця.................. 69

Шуми серця................. 75

Діагностика пороків серця.............. 77

Електрокардіографія................. 80

Дослідження периферичних судин........... 87

Вимірювання артеріального кров'яного тиску....... 90

Аритмії серця.................. 95

Функціональна діагностика стану серцево-судинної системи 102

ОСНОВНІ СИНДрОМИ СерЦеВО-СуДИННОЇ НеДОСТаТНОСТІ (ЛеВЧеН-
КО В. І.)................;...: 105

лава V. ДОСЛІДЖЕННЯ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ (Левченко В. І.,

Нідзвецький К. Г.)................. 109

Схема дослідження дихальної системи.......... 110

Дослідження верхнього (переднього) відділу дихальної системи 117

Дослідження носа............... 117

Дослідження гортані та трахеї.......... 119

Дослідження грудної клітки............. 121

Дослідження функціонального стану дихальної системи... 140

лава VI. ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ (Левченко В. І.) 143

Дослідження приймання корму та води......... 144

Дослідження рота та органів ротової порожнини..... 151

Дослідження глотки................. 156

Дослідження стравоходу............... 157,

Зондування тварин................. 158

Дослідження черева................. 163

Дослідження передшлунків і сичуга жуйних....... 165

Дослідження шлунка коня (Чумаченко В Ю.)...... 177

Дослідження шлунка свиней (Чумаченко В Ю.)..... 177

Дослідження шлунка собак (Чумаченко В Ю.)...... 180

Дослідження кишечника (Чумаченко В. Ю.)....... 180

Глава VII. ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕЧІНКИ (Влізло В. В)....... 198

Методи дослідження печінки............ 199

Загальноклінічні методи дослідження печінки.... 200

Дослідження функціонального стану печінки.... 202

Основні синдроми при хворобах печінки........ 207

Глава VIII. ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ (Коляда М В.,

Влізло В. В.)................ _;.: 209

Дослідження сечовиділення (Коляда М В.)...... 209

Дослідження нирок................ 213

' Дослідження сечоводів............... 217

Дослідження сечового міхура............. 217

Дослідження уретри................ 220

Дослідження сечі (Влізло В. В.)........... 220

Фізичні властивості сечі............. 221

Хімічне дослідження сечі............ 224

Дослідження осаду сечі............. 230

Основні синдроми хвороб сечової системи (Коляда М. В.).. 233

Глава IX. ДОСЛІДЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ (Коляда М. В.).. 234

Дослідження поведінки тварин............ 234

Дослідження черепа та хребта............. 236

Дослідження органів чуття.............. 237

Дослідження чутливості..„.,,,.,........... 240

Дослідження рухової сфери.............. ЗД4

Дослідження рефлексів................ 248

Дослідження вегетативного відділу нервової системи... 249

Дослідження ліквору (Влізло В. В.).......... 245

Глава X. ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМИ КРОВІ (Левченко В. І.)... 254

Методи одержання крові................ 256

Визначення фізичних властивостей крові......... 257

Біохімічне дослідження крові............. 260

Визначення кількості гемоглобіну в крові...... 260

Визначення резервної лужності і кислотної місткості

крові.................... 262

Визначення загального білка і білкових фракцій... 265

Визначення каротину та вітаміну А в сироватці крові 268

Визначення загального кальцію у сироватці крові.. 270

Визначення неорганічного фосфору в сироватці крові 272

Визначення магнію у сироватці крові....... 274

Визначення мікроелементів............ 274

Визначення в крові глюкози........... 275

Визначення кетонових тіл............ 277

Визначення білірубіну в сироватці крові...... 278

Визначення активності ферментів......... 279

Дослідження морфологічного складу крові........ 281

Дослідження селезінки................ 293

Дослідження імунної системи (Чумаченко В. Ю.)..... 294

Клінічне значення показників резистентності (Чумаченко В Ю.) 302
Глава XI. ДІАГНОСТИКА ПОРУШЕНЬ ОБМІНУ РЕЧОВИН (Кондра-

хін І. П„ Левченко В. І.)............... 503

Особливості перебігу та діагностики хвороб обміну речовин

(Кондрахін І. П.).................. 304

Діагностика порушень білкового та вуглеводно-ліпідного

обміну речовин (Кондрахін І. П.)......... 305

Діагностика порушень обміну макроелементів (Кондра-

хіи І. П.).................. 310

Діагностика порушень обміну мікроелементів.... З12

Діагностика порушень обміну вітамінів....... 318

Діагностика порушень водно-сольового обміну.... 323

Глава XII. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАЛОЗ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ (Кон­драхін І. П.)................... 327

Дослідження щитовидної залози............ 328

Дослідження підшлункової залози........... 330

Дослідження паращитовидних залоз.......... 330

Глава XIII. ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПТАХІВ (Байдевля-тов А. Б)....................

Дослідження ембріонів...............

Дослідження птахів................

Глава XIV. ОСНОВИ ВЕТЕРИНАРНОЇ РЕНТГЕНОЛОГІЇ (Коля­да М. В.)....................: 337

Природа рентгенівських променів, методи їх одержання 337
Рентгенівські апарати................ 340

Методи рентгенологічного дослідження......... 342

Техніка безпеки при роботі з рентгенівськими апаратами 347
Застосування рентгенівського дослідження для діагностики
захворювань скелета................ 349

Застосування рентгенівського дослідження для діагностики захворювань органів дихання............ 351

Застосування рентгенівського дослідження для діагностики захворювань серцево-судинної системи......... 355

Застосування рентгенівського дослідження для діагностики захворювань травної системи............ 356

Глава XV. УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА (ехографія, сонографія;

Влізло В. В)................... 354

Бібліографічний список............... 369

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 626 | Нарушение авторских прав