АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗАСТОСУВАННЯ РЕНТГЕНІВСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Рентгенологічне дослідження органів дихання проводять за до­помогою рентгеноскопії та рентгенографії. При рентгеноскопії ви­вчають морфологічну картину легень і встановлюють їх функціо­нальний стан. На екрані стежать за характером рухів, положен-

ням і амплітудою переміщення діафрагми, за рухом тіней ребер, зміною яскравості легеневого фону при вдиху і видиху, за дина­мічною зміною патологічних тінеутворень. Рентгенографією до­сліджують лише морфологічні структурні зміни в легенях.

Найбільш широко у практиці ветеринарної медицини викорис­товують рентгеноскопію легень. Кожне рентгенологічне досліджен­ня починають обов'язково з просвічування легень, за результата­ми якого судять про необхідність і характер наступної рентгено­графії. Великих тварин перед рентгенівським дослідженням ви­тримують на 6—12-годинній голодній дієті. Тварин фіксують у станку (крім спокійних). Рентгенівську трубку встановлюють так, щоб центральний пучок променів при загальному огляді грудної клітки потрапляв на середину 8—9-го ребер. Трубка повинна зна­ходитися від грудної клітки на відстані 15—20 см, що забезпечує видимість легеневого поля у коня від 5—6-го до 15—16-го ребер. При такому положенні трубки рентгенівські промені спрямовую­ться зліва направо або справа наліво, проникаючи через усю тов­щину правої і лівої легень. За законами рентгенівського тінеутво-рення легеня, що прилягає до екрана або касети, проглядається чіткіше. Легеня ж другого боку, розміщена ближче до рентгенів­ської трубки, дає нечіткий, розпливчастий рисунок. Тому тварин досліджують з обох боків. Для одержання роздільних зображень легень у великих тварин можна робити знімки з однієї легені за допомогою дорсо-вентральної проекції.

Здорові легені практично майже не затримують рентгенівських променів, їх зображення має світлий фон, на якому добре висту­пають тіні щільних органів грудної клітки. На екрані та знімку легені видно лише в міжреберних проміжках, інші ділянки при­криваються інтенсивними тінями ребер, лопаток, плечових кісток, діафрагми й серцево-судинної системи. Рентгеноскопію легень у великої рогатої худоби та коней проводять при нагрузці 60— 80 кіловольт і силі струму 5—10 міліампер.

Рентгенографію легень проводять на плівку розміром 30X40 см при відстані від фокуса трубки до касети 90—100 см (відстань від трубки до грудної стінки тварини 20—25 см). Напругу та силу струму вибирають залежно від частоти дихання, чутливості плів­ки, вгодованості тварини, ширини грудної клітки, інших показни­ків. При частому диханні експозиція повинна бути коротшою. Задовільні знімки одержують при напрузі 65—90 кіловольт, силі струму 100—120 міліампер, експозиції — 0,25—0,50 с.

Для дослідження легень у дрібних тварин (вівці, кози, свині, собаки) в основному застосовують рентгеноскопію. Перед до­слідженням тварин витримують на голодній дієті не менше 6 год. Грудну клітку просвічують в природному стоячому положенні тварини. Грудні кінцівки відводять вперед. Рентгенівські промені спрямовують справа наліво, трубку центрують у овець на середи-

ну 5—7-го ребер, а у свиней — 8—9-го. Для масового рентгеноло­гічного дослідження можна застосовувати флюорографію.

У здорових тварин при дослідженні органів грудної клітки одержують диференційоване тіньове зображення. Воно складаєть­ся із світлих легеневих полів, на фоні яких добре виділяються інтенсивні тіні ребер, серця і менш інтенсивні — судин та бронхів. При боковому спрямовуванні рентгенівських променів на екрані й плівці одержують площинне зображення правої і лівої легені. У великих тварин при боковому спрямуванні рентгенівських про­менів легеневе поле виступає у вигляді світлого трикутника, верх­ня частина якого межує з інтенсивними тінями грудних хребців і м'язів спини, передня — щільними тінями від анконеусів і задньою межею серцево-судинного силуета, ззаду і знизу — з тінню діаф­рагми та органів черевної порожнини. У дорослих великих тварин верхівкові частки і передня частина діафрагмальних часток майже недоступні для рентгенологічного дослідження. На рентгенограмі грудної клітки розрізняють тіні від кровоносних судин та великих бронхів. У здорових тварин ступінь прозорості легень неоднаковий й залежить від вгодованості тварини, ширини грудної клітки, густоти волосяного покриву, фази дихання. При рентгеноскопії досліджують сам акт дихання (інтенсивність тіней легень, екскур­сія тіні діафрагми при вдиху й видиху). У дрібних тварин, на від­міну від великих, легеневе поле можна продивитися повністю. Прозорість легеневого фону також неоднакова в зв'язку з різним ступенем вентиляції легень у частках, нашаруванням більш інтен­сивних тіней підшкірної клітковини, м'язів, інших тканин. У рент­генівській картині легень дрібних тварин ураховують зміщення ті­ней ребер, зміни прозорості легень при вдиху і видиху, положен­ня і екскурсії тіні діафрагми, вираженість пульсації серця і судин. Трахея у всіх тварин входить у грудну порожнину на рівні плечо-лопаткового суглоба у вигляді світлої на екрані і темної рівної смуги на рентгенограмі. У здорових тварин лімфатичні вузли, листки реберної і пульмональної плеври не дають тіней.

При захворюваннях легень і плеври різні морфологічні зміни при рентгенологічній діагностиці будуть мати вигляд затемнень або просвітлінь на екрані чи на рентгенограмі, що пов'язане із зменшенням або збільшенням наповнення легень повітрям. Симп­том затемнення оцінюють за його розміром, формою, інтенсивніс­тю, структурністю, контурністю, кількістю і локалізацією.

Обширним затемненням може бути при лобарних пневмоніях і ексудативних плевритах. При вогнищевих змінах розміри затем­нення будуть меншими.

За формою розрізняють затемнення округлі (ехінококові міхур­ці), кільцеподібні (повітряні кісти, абсцеси, каверни), овальні (осумковані плеврити), трикутні (ателектази), лінійні (сполучно­тканинні та фіброзні розрощення у легенях по ходу бронхів).

Інтенсивність затемнення залежить від кількості витісненого із легень повітря, товщини пошкодженої ділянки та характеру наяв­ного субстрату (ексудат, сполучнотканинні, фіброзні, рубцеві роз­рощення).

За структурою затемнення можуть бути рівномірними й нерів­номірними, що зумовлюється характером морфологічних змін (при ексудативному плевриті тінь буде рівномірна, в стадії роз­смоктування ексудату при крупозній пневмонії — нерівномірна).

Контури затемнень можуть бути чіткими (кіста легень, об­межена сполучнотканинною капсулою) і нечіткими (інфільтратив­ні процеси). Можуть бути одиничні й множинні вогнища затем­нення у різних ділянках легень.

При різних захворюваннях органів дихання виявляють харак­терні рентгенологічні картини. Бронхоектазії характеризуються рентгенівською картиною, що відповідає формі й патологоанато-мічним особливостям розширення бронхів. Вона залежить від при­сутності в них під час дослідження секрету, стану легень. Пери-бронхіти характеризуються деформацією бронхів, порушенням їх прохідності, розвитком ателектатичних і емфізематозних ділянок, а іноді й розвитком хронічної альвеолярної емфіземи легень. При рентгенівському дослідженні у випадку крупозної пневмонії зміни залежать від стадії розвитку захворювання. У стадії сірої і чер­воної гепатизації затемнення охоплює цілі частки легень з харак­терною дугоподібною лінією вверху. При цьому затемнення обширне, інтенсивне й однорідне. Дослідження при крупозній пнев­монії дає змогу не лише поставити діагноз, а й стежити за дина­мікою хвороби. Бронхопневмонії рентгенологічне характеризують­ся дрібновогнищевими численними затемненнями. Рентгенівська картина альвеолярної емфіземи легень при хронічному перебігу характеризується такими ознаками: підвищеною прозорістю леге­невих полів, невеликою різницею у зміні прозорості легень при вдиху й видиху, підсиленням кореневого рисунка, більшою контрастністю усієї рентгенівської картини грудної клітки, зміна­ми положення і екскурсії тіні діафрагми, розширенням задніх меж легень і міжреберних проміжків.

Рентгенівська картина ексудативного плевриту характеризує­ться різким поділом проекції усього легеневого поля на нижню і верхню частини. У верхній частині контрастно виступають тіні хребців і ребер, у нижній частині грудної клітки виявляють су­цільне, обширне, інтенсивне однорідне затемнення, верхня межа якого має горизонтальний з різким контуром край.

За допомогою рентгеноскопії та рентгенографії діагностують інші захворювання органів дихання (туберкульоз легень, пневмо­торакс, пухлини тощо).

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 577 | Нарушение авторских прав