АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація ХП.

Незважаючи на великий інтерес до проблеми ХП, загальноприйнята його класифікація не вироблена. Існує біля 50 класифікацій ХП (Шелагурова, Гребенєва, Губергріца, Лепорського, Кузіна, R.Banks та ін.), однак багато з них є методологічно не витриманими, змішують різнопланові (етіопатогенетичні, клінічні, морфологічні, функціональні) критерії в одній рубриці. Так, згідно міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду (МСКХ–10, 1995 рік) виділяють алкогольний ХП, інфекційний ХП, ХП неясного генезу і водночас, як інші різновиди ХП – рекурентний ХП та рецидивуючий ХП. Окремі рубрики мають кисти, псевдокисти, атрофія, калькульоз, цироз, фіброз, гіпоплазія та некроз підшлункової залози, які тут до ХП не відносяться (детальніше класифікацію хвороб підшлункової залози згідно МСКХ–10 – див. додаток 2).

Відомо, що детальна клінічна класифікація будь-якої хронічної хвороби має включати:

а) поділ за генезом (якщо його можна уточнити);

б) топографічну (при потребі деталізації) і морфологічну характеристику;

в) клінічні моменти (наприклад, фаза або стадія хвороби, ступінь важкості чи активності, особливості перебігу тощо);

г) функціональний стан;

д) ускладнення (при наявності).

Більшості вказаних вимог відповідає класифікація А.С.Логінова і співавт. (1980), яка виділяє:

Коментар до класифікації:

- приведений поділ ХП слід доповнити морфологічною характеристикою, наприклад, згідно загальноприйнятої Марсельсько-Римської кваліфікації (1988) – див. нижче. Близькою до неї є морфологічна характеристика ХП у класифікаціях Доценка і Мартиненка, Гребенєва;

- А.Л.Гребенєв (1982) окремо виділяє диспептичну і латентну клінічні форми ХП, що дискутабельно;

- вважаємо невірним називати клінічними варіантами ХП (Г.І.Томашкевич, 2000) такі морфологічні терміни, як інтерстиціальний, паренхіматозний, фіброзно-склеротичний (індуративний), кистозний та гіперпластичний панкреатит. Ці морфологічні варіанти хоча й мають особливості клінічного протікання, однак можуть спостерігатись при любій з вказаних А.С.Логіновим клінічних форм;

- ряд дослідників виділяє як додаткову клінічну форму склерозуючу (фіброзно-склеротичну) форму ХП, що, на нашу думку, неправильно, оскільки вона: а) є наслідком тривалої персистенції любої з інших клінічних форм; б) названа морфологічним терміном;

- поділ на фази захворювання слід проводити тільки при рецидивуючому ХП, оскільки при больовій формі нема ремісії, а при латентній – загострень. Тому вважаємо невірною вимогу А.Л.Гребенєва виділяти фази хвороби при любій з клінічних форм ХП;

- іноді виділяють також фазу неповної ремісії (коли при відсутності або мінімальних клінічних проявах зберігаються нерізкі ознаки активного запального процесу – структурні і функціональні). З практичної точки зору можна вважати: для рецидивуючого ХП відсутність рецидивів понад 1 рік – як стійку ремісію ХП, понад 3 роки – як перехід у латентну форму ХП;

- клінічну характеристику ХП можна доповнити іншими критеріями – поділом за важкістю перебігу (А.Л.Гребенєв, 1982).

Виділяють наступні ступені важкості перебігу ХП:

– при наявності – у кінці клінічного діагнозу слід також вказувати ускладнення ХП (місцеві та загальні).

Коментар. Дана класифікація дає морфологічну характеристику варіантів ХП за результатами інструментальних методів дослідження та біопсії. Грає роль у виборі тактики лікування, у т.ч. хірургічного. Дозволяє запідозрити генез ХП та оцінити прогноз хвороби.

· Кальцифікуючий ХП – панкреатит з явищами обструкції в протоках за рахунок кальцифікатів. Частіше має алкогольний чи інший токсичний генез, буває при білковому голодуванні.

· Обструктивний ХП – захворювання з обструкцією панкреатичних протоків не за рахунок кальцифікатів, а внаслідок інших причин (стенозу ВДП, рубців, псевдокист).

Імовірно, вказані тут морфологічні варіанти можна разом назвати хронічним обструктивним панкреатитом з виділенням підвидів:

а) з кальцифікатами (кальцифікуючий ХП);

б) без них (некальцифікуючий ХП).

В обох випадках можуть виявлятися і зміни судинного русла.

· Хронічний необструктивний (паренхіматозний) панкреатит – це ХП, при якому порушення протокової прохідності не виявлені. Імовірно, тут мають місце зміни в дрібних протоках та на мікроциркуляторному рівні. Візуально переважає ураження паренхіми, тенденція до дифузного фіброзу (склерозу) як фінал хвороби. Часто має біліарний або невстановлений генез, іноді супроводжується явищами алергії (аутоалергії).

· Кисти і псевдокисти ПЗ, власне кажучи, не є окремою морфологічною формою ХП. Істинні кисти ПЗ – як правило, спадкового генезу (при кистозному муковісцидозі, полікистозі нирок та ін.). Гістологічно: вистелені епітелієм. Бувають рідко. На відміну від них, псевдокисти ПЗ розвиваються як ускладнення активного перебігу ХП, частіше при явищах обструкції протокової системи. Стінка їх – фіброзна оболонка, епітелій відсутній. Величина – різна, від 0,5 до 6–8 см. Спостерігаються у 20% пацієнтів з ХП. Подальші зміни:

а) поступове заростання їх фіброзною тканиною;

б) іноді – повільне збільшення розмірів, здавлення протокової системи та судин; ризик нагноєння, потреба в хірургічному втручанні.

Деколи застосовують термін «фіброзно-індуративний» ХП як синонім паренхіматозного ХП. На нашу думку, дійсно, доцільно виділяти таку форму ХП – але як фінальний етап розвитку всіх трьох морфологічних форм.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 477 | Нарушение авторских прав