АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості будови листків листкових сукулентів.

Листки рослин посушливих місцевостей. У посушливих місцевостях розвивається ксерофітна рослинність. Пристосуванням для зменшення не­продуктивного випаровування води у таких рослин є товста кутикула, част­кова редукція листків тощо. Здебільшого це трав'янисті рослини або кущі, в яких підземні органи розвинені краще, ніж надземні. Ксерофіти поділяють на такі групи: стеблові та листкові сукуленти, рослини з жорсткими і шкіряс­тими листками та тонколисті ксерофіти.

До стеблових сукулентів належать кактуси. Листки в них втратили свою асиміляційну функцію і перетворились на колючки.

Друга група ксерофітів - листкові сукуленти. їхні листки нагадують своєрідні водяні резервуари, в яких нагромаджуються великі запаси води. До таких рослин належать алое, агави, у флорі України - заяча капуста, мо­лодило та ін. Епідерма таких рослин складається з товстостінних клітин з розвиненою кутикулою, яка вкрита восковим шаром. Може утворюватися гіподерма, яка суцільним шаром підстилає епідерму, перериваючись лише під продихами. Гіподерма виконує функції водоносної паренхіми. Мезофіл диференційований на губчасту і палісадну паренхіми або не диференційова­ний. Внутрішня частина мезофілу часто складається з великих товстостінних клітин, в яких багато слизу та води. Провідна тканина утворена численними дрібними пучками. Механічна тканина особливо розвинена у великих лист­ках, наприклад у агав, і складається із склеренхімних тяжів.

До тонколистих ксерофітів належать рослини, що розвиваються в умовах напівпустель. Прикладом їх може бути люцерна степова, верблюжа колючка, кавун дикий та ін. Листки цих рослин ніжні і швидко в'януть, коли їх зірвати. Вони густо вкриті сірим нальотом або волосками, як, наприклад, у полину. Вважають, що покрив з волосків - це своєрідний екран, який за­хищає хлорофілоносний апарат від руйнування. Фізіологічною ознакою цієї групи рослин є висока концентрація у них клітинного соку, що дає їм змогу розвивати велику всмоктувальну силу, яка забезпечує надходження в коре­неву систему води з ґрунту, бідного на воду.

Відомі і жорстколисті ксерофіти, до яких належать степові злаки: ко­вила, деякі зонтичні, маслинові та ін. Ці рослини можуть довгий час витри­мувати стан в'янення. Для економного витрачання вологи в посушливий період їхні листки скручуються в трубочку і продихи опиняються в умовах кращого мікроклімату. Зверху листкова пластинка вкрита одноклітинними короткими волосками. Асиміляційна тканина складається з паренхімних клі­тин, об'єм яких зменшується в зв'язку із змінами кількості води. Серед клітин товстостінної епідерми знаходяться спеціальні водоносні клітини.

Ксерофіти – листкові сукуленти. В листках нагромаджуються великі запаси води (алое, агави, заяча капуста, молодило та ін.). Епідерма скл. з товстост. кл. з розв. кутикулою, яка вкрита воском. Може бути гіподерма над епідермою. Вона вик. ф-ю водоносної паренхіми. Мезофіл або губчастий і палісадний або недиференційований. Прові. тк. утв. дрібними пучками. Мех. тк. скл. зі склеренхімних тяжів.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 627 | Нарушение авторских прав