АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова та функції різних зон кореневого чохлика.

Прочитайте:
  1. IV. Основні завдання та функції служби страхових експертів
  2. Анатомічна будова ВНС.
  3. Анатомічна будова кореня.
  4. Анатомічна будова листка дводольних рослин.
  5. Анатомічна будова листка хвойних рослин.
  6. Анатомічна будова листка.
  7. Анатомічна будова мозочка.
  8. Анатомічна будова стебла дерев’янистих рослин.
  9. Анатомічна будова стебла трав’янистих одно та дводольних рослин.
  10. Анатомічна будова та рефлеки середнього мозку.

Кореневий чохлик - спеціалізоване утворення кореня, основна функція якого захищати кореневу меристему та полегшувати проникнення кореня в ґрунт під час його росту. Інша важлива функція, що характерна для корене­вого чохлика, пов'язана з присутністю в його клітинах значної кількості ве­ ликих крохмальних зерен. Вважають, що завдяки особливому розташу­ванню і здатності до пересування під впливом гравітації, крохмальні зер­на в клітинах чохлика беруть участь в геотропічній реакції кореня, вико­нуючи функцію статолітів.

Виконання цих різних функцій пов'язане з різними комплексами клітин, із яких складається корене­вий чохлик. Зміни функцій і відповід­ні структурні перебудови клітин від­буваються під час їхнього розвитку із меристематичних ініціалей. Різні зони кореневого чохлика розгляда­ють як особливі тканини, для яких характерні певні ознаки будови і функцій, хоча, насправді вони є лише послідовними стадіями розвитку тих самих клітинних комплексів.

У кореневому чохлику більшості рослин за топографічною ознакою роз­різняють медіанну зону - колонку, або колумелу і периферійну зону. Клітини колумели розташовані рядами і мають правильну форму. В периферійній зоні форма клітин змінюється залежно від їхньої локалізації, наприклад на бічних ділянках, що межують з протодермою кореня, клітини кореневого чохлика витягнуті в напрямку поздовжньої осі кореня.

За функціональною ознакою в колумелі виділяють центральну частину (корпус). Вважають, що ця зона чохлика є відповідальною за певні етапи геотропічної реакції кореня. Зовнішні клітини колумели, разом з клітинами периферійної зони, створюють захисний футляр, який оточує не лише цен­тральну частину колумели, а й кореневу меристему.

Виконання захисної функції пов'язане, насамперед, з продукуванням периферійними клітинами чохлика слизу, що визначає основний напрямок їхнього метаболізму.

Кореневий чохлик – спеціалізоване утворення кореня, основна ф-я якого захищати кореневу меристему та полегшувати проникнення кореня в ґрунт під час його росту. Інша ф-я пов’язана з геотропізмом (наявні крохмальні зерна, що викон. ф-ю статолітів). У кореневому чохлику більшості рослин за топографічною ознакою розрізняють медіанну зону – колонку, або колумелу і периферійну зону. За функціональною ознакою в колумелі виділяють центральну частину (корпус). Відповідальна за певні етапи геотропічної реакції кореня. Зовн. кл. колумели ств. захисний футляр. Периферійні клітини продукують слиз. в утв. якого бере участь А.Г. та амілопласти. Чохлика немає в рослин – паразитів (омела). Каліптроген – ініціальний шар клітин, який поновлює кореневий чохлик із середини, у міро того, як його зовн. частини відмирають. Чохлик може утв. з клітин меристеми кореня, або наростає поділом клітин дерматогену.

Колумела.

У кореневому чохлику більшості рослин за топографічною ознакою роз­різняють медіанну зону - колонку, або колумелу і периферійну зону. Клітини колумели розташовані рядами і мають правильну форму. В периферійній зоні форма клітин змінюється залежно від їхньої локалізації, наприклад на бічних ділянках, що межують з протодермою кореня, клітини кореневого чохлика витягнуті в напрямку поздовжньої осі кореня.

За функціональною ознакою в колумелі виділяють центральну частину (корпус). Вважають, що ця зона чохлика є відповідальною за певні етапи геотропічної реакції кореня. Зовнішні клітини колумели, разом з клітинами периферійної зони, створюють захисний футляр, який оточує не лише цен­тральну частину колумели, а й кореневу меристему.

Клітини колумели мають циліндричну форму і специфіч­ну полярність в розташуванні органел. Ядро розташоване в верхній половині клітини, преважно в одному із її кутів, а амілопласти групуються в од­ному із нижніх кутів.

У більшості рослин амі­лопласти містять багато крох­мальних зерен, що щільно при­микають одне до одного, за­вдяки чому вони мають форму багатогранників. Амілопласти здатні переміщатися в клітинах під впливом гравітації (рис. 99).

За нормального (вертикально­го) положення кінчика кореня амілопласти в клітинах розташовані з боків від площини симетрії дзеркально. При цьому кожна група амілопластів тис­не на скупчення елементів ендоплазматичного ретикулума, які розташовані поблизу дистальної поперечної стінки. За вертикального положення кореня цей тиск рівномірно розподіляється між клітинами корпусу колумели (цен­тральної статенхіми). У разі зміни положення кореня на горизонтальне, тиск амілопластів на ендоплазматичний ретикулум розподіляється асиметрично: в одних клітинах тиск продовжується, в інших - припиняється внаслідок змі­ни взаємного розташування органел.

Порушення симетрії в розташуванні амілопластів і ендоплазматичного ретикулума і, пов'язану з цим, можливу зміну їхньої взаємодії, вважають ру­шійною силою для здійснення геотропічної реакції кореня.

Клітини периферійної зони чохлика секретують слиз. Склад слизу нео­днаковий у різних рослин. В утворенні слизу беруть участь амілопласти і апарат Гольджі. Крохмаль амілопластів розглядають як джерело вуглеводів для формування слизу, а апарат Гольджі виконує синтетичну, транспортну та секреторну функції. Під час виконання секреторної функції клітинами пери ферійної зони в них змінюєть­ся розташування амілопластів: вони вже не скупчуються в ку­тах, а розташовані рівномірно навколо ядра (рис. 100).

Поверхневі клітини коре­невого чохлика хоч і стирають­ся, але зсередини поступово відновлюються твірною ткани­ною. Кореневого чохлика не­має в рослин, що живуть напів- паразитично, наприклад у оме­ли, та у деяких водних рослин.

Походження кореневогочохлика у різних рослин неоднакове. У деяких рослин у корені утворюється ініціальний шар клітин - каліптроген, який поновлює кореневий чохлик із середини у міру того, як його зовнішні частини відмирають. В інших випадках чохлик наростає поділом клітин дерматогену або зовнішніх шарів периблеми. Наре­шті, він може утворюватися безпосередньо з клітин меристеми кореня.

Такої захисної тканини на конусі наростання стебла немає, оскільки цей орган не потребує її.

За клітинами зони поділу знаходиться зона росту, або розтягнення до­вжиною лише декілька міліметрів, в якій здійснюється істотне видовження утворених точкою росту кореня клітин і диференціація перших флоемних елементів.

Саме ріст клітин у цій зоні зумовлює основне видовження органа. Оскіль­ки ріст в довжину відбувається тільки біля кінчика кореня, лише невелика частина постійно просувається в ґрунті. У цій зоні клітини майже перестають ділитись. Вона розташована на відстані 1,5-2 мм від кінчика кореня.

Дещо вище (приблизно 1 см від апекса) з певних клітин ризодерми утво­рюються численні кореневі волоски, а в осьовому циліндрі кореня - перші провідні елементи ксилеми. Цю зону називають зоною поглинання, або зоною ореневих волосків. Згодом кореневі волоски разом з клітинами ризодерми відмирають, а в перициклі закладаються бічні корені. Ця зона виконує пере­важно функцію проведення. Інколи її ще називають зоною бічних коренів.

На ділянках кореня, де відмирають волоски, спостерігається відмиран­ня ризодерми (епіблеми), яку замінює ефективніша покривна тканина - екзо­дерма

Кореневий чохлик – спеціалізоване утворення кореня, основна ф-я якого захищати кореневу меристему та полегшувати проникнення кореня в ґрунт під час його росту. Інша ф-я пов’язана з геотропізмом (наявні крохмальні зерна, що викон. ф-ю статолітів). У кореневому чохлику більшості рослин за топографічною ознакою розрізняють медіанну зону – колонку, або колумелу і периферійну зону. За функціональною ознакою в колумелі виділяють центральну частину (корпус). Відповідальна за певні етапи геотропічної реакції кореня. Зовн. кл. колумели ств. захисний футляр. Периферійні клітини продукують слиз. в утв. якого бере участь А.Г. та амілопласти. Чохлика немає в рослин – паразитів (омела). Каліптроген – ініціальний шар клітин, який поновлює кореневий чохлик із середини, у міро того, як його зовн. частини відмирають. Чохлик може утв. з клітин меристеми кореня, або наростає поділом клітин дерматогену.

 


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1062 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)