АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова та функції різних зон кореневого чохлика.

Кореневий чохлик - спеціалізоване утворення кореня, основна функція якого захищати кореневу меристему та полегшувати проникнення кореня в ґрунт під час його росту. Інша важлива функція, що характерна для корене­вого чохлика, пов'язана з присутністю в його клітинах значної кількості ве­ ликих крохмальних зерен. Вважають, що завдяки особливому розташу­ванню і здатності до пересування під впливом гравітації, крохмальні зер­на в клітинах чохлика беруть участь в геотропічній реакції кореня, вико­нуючи функцію статолітів.

Виконання цих різних функцій пов'язане з різними комплексами клітин, із яких складається корене­вий чохлик. Зміни функцій і відповід­ні структурні перебудови клітин від­буваються під час їхнього розвитку із меристематичних ініціалей. Різні зони кореневого чохлика розгляда­ють як особливі тканини, для яких характерні певні ознаки будови і функцій, хоча, насправді вони є лише послідовними стадіями розвитку тих самих клітинних комплексів.

У кореневому чохлику більшості рослин за топографічною ознакою роз­різняють медіанну зону - колонку, або колумелу і периферійну зону. Клітини колумели розташовані рядами і мають правильну форму. В периферійній зоні форма клітин змінюється залежно від їхньої локалізації, наприклад на бічних ділянках, що межують з протодермою кореня, клітини кореневого чохлика витягнуті в напрямку поздовжньої осі кореня.

За функціональною ознакою в колумелі виділяють центральну частину (корпус). Вважають, що ця зона чохлика є відповідальною за певні етапи геотропічної реакції кореня. Зовнішні клітини колумели, разом з клітинами периферійної зони, створюють захисний футляр, який оточує не лише цен­тральну частину колумели, а й кореневу меристему.

Виконання захисної функції пов'язане, насамперед, з продукуванням периферійними клітинами чохлика слизу, що визначає основний напрямок їхнього метаболізму.

Кореневий чохлик – спеціалізоване утворення кореня, основна ф-я якого захищати кореневу меристему та полегшувати проникнення кореня в ґрунт під час його росту. Інша ф-я пов’язана з геотропізмом (наявні крохмальні зерна, що викон. ф-ю статолітів). У кореневому чохлику більшості рослин за топографічною ознакою розрізняють медіанну зону – колонку, або колумелу і периферійну зону. За функціональною ознакою в колумелі виділяють центральну частину (корпус). Відповідальна за певні етапи геотропічної реакції кореня. Зовн. кл. колумели ств. захисний футляр. Периферійні клітини продукують слиз. в утв. якого бере участь А.Г. та амілопласти. Чохлика немає в рослин – паразитів (омела). Каліптроген – ініціальний шар клітин, який поновлює кореневий чохлик із середини, у міро того, як його зовн. частини відмирають. Чохлик може утв. з клітин меристеми кореня, або наростає поділом клітин дерматогену.

Колумела.

У кореневому чохлику більшості рослин за топографічною ознакою роз­різняють медіанну зону - колонку, або колумелу і периферійну зону. Клітини колумели розташовані рядами і мають правильну форму. В периферійній зоні форма клітин змінюється залежно від їхньої локалізації, наприклад на бічних ділянках, що межують з протодермою кореня, клітини кореневого чохлика витягнуті в напрямку поздовжньої осі кореня.

За функціональною ознакою в колумелі виділяють центральну частину (корпус). Вважають, що ця зона чохлика є відповідальною за певні етапи геотропічної реакції кореня. Зовнішні клітини колумели, разом з клітинами периферійної зони, створюють захисний футляр, який оточує не лише цен­тральну частину колумели, а й кореневу меристему.

Клітини колумели мають циліндричну форму і специфіч­ну полярність в розташуванні органел. Ядро розташоване в верхній половині клітини, преважно в одному із її кутів, а амілопласти групуються в од­ному із нижніх кутів.

У більшості рослин амі­лопласти містять багато крох­мальних зерен, що щільно при­микають одне до одного, за­вдяки чому вони мають форму багатогранників. Амілопласти здатні переміщатися в клітинах під впливом гравітації (рис. 99).

За нормального (вертикально­го) положення кінчика кореня амілопласти в клітинах розташовані з боків від площини симетрії дзеркально. При цьому кожна група амілопластів тис­не на скупчення елементів ендоплазматичного ретикулума, які розташовані поблизу дистальної поперечної стінки. За вертикального положення кореня цей тиск рівномірно розподіляється між клітинами корпусу колумели (цен­тральної статенхіми). У разі зміни положення кореня на горизонтальне, тиск амілопластів на ендоплазматичний ретикулум розподіляється асиметрично: в одних клітинах тиск продовжується, в інших - припиняється внаслідок змі­ни взаємного розташування органел.

Порушення симетрії в розташуванні амілопластів і ендоплазматичного ретикулума і, пов'язану з цим, можливу зміну їхньої взаємодії, вважають ру­шійною силою для здійснення геотропічної реакції кореня.

Клітини периферійної зони чохлика секретують слиз. Склад слизу нео­днаковий у різних рослин. В утворенні слизу беруть участь амілопласти і апарат Гольджі. Крохмаль амілопластів розглядають як джерело вуглеводів для формування слизу, а апарат Гольджі виконує синтетичну, транспортну та секреторну функції. Під час виконання секреторної функції клітинами пери ферійної зони в них змінюєть­ся розташування амілопластів: вони вже не скупчуються в ку­тах, а розташовані рівномірно навколо ядра (рис. 100).

Поверхневі клітини коре­невого чохлика хоч і стирають­ся, але зсередини поступово відновлюються твірною ткани­ною. Кореневого чохлика не­має в рослин, що живуть напів- паразитично, наприклад у оме­ли, та у деяких водних рослин.

Походження кореневогочохлика у різних рослин неоднакове. У деяких рослин у корені утворюється ініціальний шар клітин - каліптроген, який поновлює кореневий чохлик із середини у міру того, як його зовнішні частини відмирають. В інших випадках чохлик наростає поділом клітин дерматогену або зовнішніх шарів периблеми. Наре­шті, він може утворюватися безпосередньо з клітин меристеми кореня.

Такої захисної тканини на конусі наростання стебла немає, оскільки цей орган не потребує її.

За клітинами зони поділу знаходиться зона росту, або розтягнення до­вжиною лише декілька міліметрів, в якій здійснюється істотне видовження утворених точкою росту кореня клітин і диференціація перших флоемних елементів.

Саме ріст клітин у цій зоні зумовлює основне видовження органа. Оскіль­ки ріст в довжину відбувається тільки біля кінчика кореня, лише невелика частина постійно просувається в ґрунті. У цій зоні клітини майже перестають ділитись. Вона розташована на відстані 1,5-2 мм від кінчика кореня.

Дещо вище (приблизно 1 см від апекса) з певних клітин ризодерми утво­рюються численні кореневі волоски, а в осьовому циліндрі кореня - перші провідні елементи ксилеми. Цю зону називають зоною поглинання, або зоною ореневих волосків. Згодом кореневі волоски разом з клітинами ризодерми відмирають, а в перициклі закладаються бічні корені. Ця зона виконує пере­важно функцію проведення. Інколи її ще називають зоною бічних коренів.

На ділянках кореня, де відмирають волоски, спостерігається відмиран­ня ризодерми (епіблеми), яку замінює ефективніша покривна тканина - екзо­дерма

Кореневий чохлик – спеціалізоване утворення кореня, основна ф-я якого захищати кореневу меристему та полегшувати проникнення кореня в ґрунт під час його росту. Інша ф-я пов’язана з геотропізмом (наявні крохмальні зерна, що викон. ф-ю статолітів). У кореневому чохлику більшості рослин за топографічною ознакою розрізняють медіанну зону – колонку, або колумелу і периферійну зону. За функціональною ознакою в колумелі виділяють центральну частину (корпус). Відповідальна за певні етапи геотропічної реакції кореня. Зовн. кл. колумели ств. захисний футляр. Периферійні клітини продукують слиз. в утв. якого бере участь А.Г. та амілопласти. Чохлика немає в рослин – паразитів (омела). Каліптроген – ініціальний шар клітин, який поновлює кореневий чохлик із середини, у міро того, як його зовн. частини відмирають. Чохлик може утв. з клітин меристеми кореня, або наростає поділом клітин дерматогену.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 1069 | Нарушение авторских прав