АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Плавального басейну

Планування закритого плавального басейну має на відміну від інших спортивних споруд закритого типу два основні приміщення: зал ванни басейну і зал для підготовчих занять ("суха" розминка). Тому після гардероба для верхнього одягу плавець повинен пройти в роздягальню, яка повинна мати декілька різних виходів: у зал "сухої" розминки, в душову (через неї в зал ванни) і безпосередній вихід в зал ванни басейну. При такому плануванні виключається контакт спортсмена з глядачем, що дуже важливо для підтримки чистоти споруди і повітряного середовища в басейні.

Санітарно-гігієнічний стан залу для підготовчих занять за всіма параметрами відповідає залу спортивних ігор.

Розміри залу ванни басейну залежать від розмірів ванни (25 або 50 м) і числа доріжок в ній (6 – 8), кожна з яких має ширину 1,25 м. Навколо ванни розташовується обхідна доріжка ("борт"), ширина якого 2,5 – 3 м. Частина борту шириною 0,5 м, прилегла до ванни, повинна бути підведена на 10 см з метою гасіння хвилі в басейні й попередження переливання води через край ванни на обхідну доріжку. В ній має бути декілька зливних колодязів для підтримки підлоги в сухому стані (попередження травматизму). Доріжка і частина стін залу повинні мати спеціальний підігрів (30 °С) для профілактики простудних захворювань плавців.

Стіни викладаються водотривкою плиткою світлих тонів (на висоту не менше 2,5 – 3 м від підлоги), вище (зокрема стеля) – водотривкими матеріалами в комбінації з шумоізолюючими. Рівень шуму в басейні достатньо високий внаслідок емоційності плавання, віддзеркалення звуку від поверхні води й інших чинників. Надмірний шум стомлює, знижує працездатність у плавців і тренерів. Допустимий рівень шуму – не більше 60 дБ. Стіни і дно ванни басейну теж викладаються світлим (для кращої видимості під водою), цілим (для профілактики порізів) кахлем. Глибина ванни різна: у дрібній частині – 90 см (для початківців), в найглибшій - залежно від висоти платформи для стрибків – від 4 до 10 м.

Значну роль для працездатності плавців відіграє якість води у ванні басейну. Ця вода повинна бути питною і повинна відповідати гігієнічним вимогам держстандарту "Питна вода": температура води на 1-2 °С нижче за температуру повітря (для профілактики простудних захворювань), колір - не більше 5°, смак і запах - не більше 2 балів, прозорість - на всю глибину ванни басейну; зміст залишкового хлору – 0,3-0,5 мг/л (визначається у воді басейну кожні 2 год).

Знезараження води басейна частіше проводиться методом хлорування - дешевий, але небезпечний для людини. Більш переважні інші методи: озонування, опромінення ультрафіолетом, сріблення та інші. Метод озонування, крім бактерицидного ефекту, збагачує воду і шар повітря над нею (у зоні дихання людини) киснем, що дуже важливо для різних видів спортивного плавання, як аеробного виду рухової діяльності.

Для попередження інфекційних захворювань (кишкові інфекції) плавці повинні двічі (до і після плавання) пройти через душову кабіну, помивши тіло гарячою водою з мочалкою і милом і знезаразити ступні (профілактики епідермофітії), пройшовши через ножну ванну завглибшки 15 см з теплою проточною водою. Температура води в басейні повинна бути на рівні: для новачків – 29 °С, для груп здоров'я - 29-30 °С, для стрибунів – 28 °С, для спортивного плавання – 24 – 26 °С.

Вологість повітря в басейні - не більше 65%, рух повітря мінімальний (0,2 м/с), для попередження переохолодження плавців.

Освітлення басейну обов'язкове природне і штучне. Вікна розташовуються на одній із стін залу (краще з південної або східної сторони) вище за рівень води на висоті не менше 1,5 м, для того, щоб забезпечити оптимальний кут віддзеркалення світлових променів від поверхні води і знизити осліплюючий ефект.

Штучне освітлення створюють люмінесцентні лампи, розташовані під стелею залу. На поверхні води світловий потік повинен складати 150 – 200 лк, в зоні стрибків (вертикальне освітлення) – не менше 100 лк.

Вентиляція повинна забезпечувати 3-4-кратний обмін повітря в годину.

Пропускна спроможність басейну визначається кваліфікацією плавців: для новачків – 10 – 12 чоловік на доріжці (максимум 15), кваліфіковані спортсмени – 2 – 3 людини.

У плаванні, як і в інших видах спорту, для попередження захворювань інфекційної природи дуже важливе дотримання правил особистої гігієни, користування індивідуальними засобами гігієни (мочалка, мило, рушник, сланці, купальник).

1.3. Санітарно-гігієнічне обстеження майданчиків
і полів для спортивних ігор

До санітарного оцінювання майданчиків і полів для спортивних ігор входить характеристика рельєфу місцевості й санітарного стану ґрунту. Крім того, враховують міру ізольованості від гучних вулиць і промислових підприємств. При цьому уточнюють напрямок основних вітрів («роза вітрів»), з'ясовують умови аерації й інсоляції, а також рівень озеленення і розміщення зелених насаджень.

Майданчики і поля для спортивних ігор (крім майданчиків для городків) орієнтуються подовжніми осями в напрямку північ – південь; відхилення, що допускається, не повинне перевищувати ± 20^о. Майданчики для городків розміщують (торець з валом) на північ чи схід. Якщо у складі спортивних споруд кілька полів для спортивних ігор одного виду, допускається орієнтація подовжніх осей третини цих полів у напрямку схід – захід.

Відзначають розміри й одноразову пропускну здатність майданчиків і полів для спортивних ігор. Вони повинні відповідати нормам СНіП 11-76-78. Фіксують розміри зон безпеки (вільних зон) біля майданчиків і полів для спортивних ігор. Дають детальну характеристику покриття майданчиків і полів для ігор (вид, стан і порядок догляду). Обстежують штучне освітлення, оскільки заняття нерідко проводять у вечірній час. Для відкритих площинних споруд для спортивних ігор (крім городків і настільного тенісу) передбачається верхнє-бокове освітлення. У цих випадках освітлювальні прилади мають встановлюватися на висоті не менше ніж 10 м. При цьому кут між поверхнею споруди і перпендикуляром, опущеним з оптичного центра приладу на подовжню вісь споруди, повинен бути не менше ніж 27° (кут освітлення). При верхньому освітленні висота підвішування світильників на майданчиках для баскетболу і тенісу має бути не менше ніж 12 м; для бадмінтону, баскетболу і гандболу – не менше ніж 8 м, для хокею – 6 м, для городків і настільного тенісу – не менше ніж 3 м. Для верхнього освітлення використовують світильники із захисним кутом не менше ніж 30°.

Освітленість на майданчиках і полях для спортивних ігор повинна відповідати встановленим нормам (табл. 1). На відкритих площинних спортивних спорудах (у тому числі універсальних), призначених для волейболу, баскетболу, гандболу, тенісу і хокею, при наявності стаціонарних трибун для глядачів з кількістю рядів 20 і більше рівень горизонтальної освітленості має бути 400 лк, а вертикальної – 150 лк.

На спортивних аренах для футболу і хокею з м'ячем, а також для легкої атлетики з круговою біговою доріжкою довжиною 400 м при наявності стаціонарних трибун для глядачів з кількістю рядів 10 і більше загальною кількістю місць 3000 – 10000 рівень горизонтальної освітленості поля для гри має бути 100 лк, а вертикальної – 50 лк; при загальній кількості місць 10000 – 25000 рівні горизонтальної і вертикальної освітленості – 200 і 75 лк відповідно. При кількості місць більше ніж 25000 рівні горизонтальної освітленості поля для гри мають становити, відповідно, 400 і 100 лк, а горизонтальної освітленості легкоатлетичних доріжок і секторів – 160 лк.

Рівень освітленості відкритих площинних спортивних споруд мікрорайонів допускається знижувати на один ступінь (для тенісу, настільного тенісу і хокею – на два) за шкалою значень освітленості.

Таблиця 1

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 345 | Нарушение авторских прав