АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізіологічні реакції організму спортсмена в умовах низьких температур

Усі реакції організму на дію низьких температур спрямовані на збільшення теплопродукції і зменшення тепловіддачі. Реакції на холод одних і тих самих органів і механізмів можуть сприяти як виробленню тепла, так і його збереженню. Основним тут є підвищення ізоляційної здатності шкіри за рахунок спазму шкірних судин (шкірна вазоконстрикція). Це призводить до зниження шкірної температури і, природно, різниці температур між поверхнею тіла і навколишнім середовищем.

Найбільш значна шкірна вазоконстрикція спостерігається в кінцівках, особливо в пальцях рук і ніг. Кровотік через пальці рук може зменшуватися більше ніж у 100 разів, а температура тканин дистальних відділів кінцівок може знизитися до температури навколишнього середовища. В результаті ізоляційна здатність шкіри може збільшуватися в 5–6 разів.

Зменшення шкірного кровотоку супроводжується його збільшенням у внутрішніх органах і скелетних м'язах, що зумовлено необхідністю збільшення теплопродукції й обігрівання життєво важливих органів.

Важливу роль для збереження тепла тіла має та обставина, що в умовах низьких температур кров переміщається в основному по глибоких, а не поверхневих венах. Розташування глибоких вен поряд з артеріальними судинами сприяє нагріванню венозної крові за рахунок артеріальної.

Одночасно артеріальна кров, яка йде від серця, поступово охолоджується і, досягаючи дистальних ділянок тіла, має нижчу температуру, що зменшує втрати тепла.

Важливим механізмом профілактики переохолодження є також збільшення теплопродукції. Людина збільшує теплопродукцію завдяки скоротливому (м'язовий тонус, тремтіння) і нескоротливому термогенезу або дійсній хімічній терморегуляції. Остання виявляється в розпаді АТФ і вивільненні теплової енергії, що вимагає суттєвої активізації ферментативних процесів і витрати субстратів.

Метаболічні реакції на холод приводять до підвищення метаболізму в скелетних м'язах, внутрішніх органах і бурій жировій тканині. При цьому інтенсивно мобілізуються жири і вуглеводи, необхідні для екзотермічних реакцій обміну речовин. Так, при гострій дії холоду в плазмі крові різко підвищується концентрація вільних жирних кислот (до 300%), що є наслідком інтенсифікації метаболізму ліпідів. Разом з цим спостерігається і мобілізація вуглеводів.

Слід зазначити, що зниження внутрішньої температури і температури м'язів нижче за оптимальний рівень призводить до значного зниження об’єму серцевого викиду, ЧСС, економічності роботи і, природно, працездатності. Значне зниження м'язової температури порівняно з оптимальним рівнем, який близький до внутрішньої температури тіла, призводить до порушення внутрішньої й міжм'язової координації, зниження швидкості м'язового скорочення, рівня м'язової сили, економічності роботи, здібності до ефективного управління рухами.

Слід також відзначити, що виконання тривалої роботи в умовах низьких температур обмежує використання жирних кислот. Це є наслідком звуження кровоносних судин підшкірних тканин (основного місця збереження ліпідів) й утруднює кровопостачання тканин, з яких мобілізуються вільні жирні кислоти.

Комбінована дія вітру і низьких температур істотно збільшує ризик переохолодження, наприклад при температурі – 25 ^оС в теплому одязі обмороження малоймовірне. Якщо ж вітер дме із швидкістю 5 – 20 м/с, то виникає небезпека обмороження незахищених ділянок тіла.

Вплив фізичного навантаження на забезпечення відповідності між тепловтратами і теплопродукцією, встановлення оптимальної ректальної температури стає зрозумілим, якщо дотримуватися думки, що за рахунок напруженої м'язової діяльності можна збільшити основний обмін у 8 – 10 разів більше, ніж за рахунок тремтіння.

Інтенсивна робота є ефективним засобом зниження дії низьких температур, зокрема комбінованої дії вітру і холоду. Зокрема, збільшення інтенсивності метаболізму в 10 разів порівняно з рівнем спокою дає змогу зберегти теплову рівновагу при температурі – 20 °С і великій силі вітру.

Разом з тим слід враховувати, що в умовах холоду значно знижується коефіцієнт корисної дії роботи, що зумовлено двома чинниками. По-перше, в умовах низьких температур довільні м'язові скорочення супроводжуються значно великими витратами енергії, що пов'язане в основному зі зменшенням зв'язаності дихання з окислювальним фосфоритуванням. По-друге, при довільних скороченнях м'язів терморегуляторна м'язова діяльність, зумовлена дією низьких температур (м'язовий тонус, тремтіння), пригнічується, а компенсація відбувається за рахунок збільшеної теплопродукції м'язової роботи.

Діти значно більш вразливі до дії холоду порівняно з дорослими. Пояснюється це відмінностями відносно площі поверхні тіла до його маси. У високих та великих людей це відношення невелике і вони стійкіші до дії холоду, у дітей воно більше, ніж у дорослих, тому дітям важче протистояти переохолодженню.

Недостатня адаптація організму до умов холоду, ігнорування способів захисту тіла від втрат тепла, нераціональне планування тренувальної і змагальної діяльності в прохолодну, холодну і сиру погоду можуть призвести до гіпотермічних травм.

Гіпотермія виникає, коли внутрішня температура нижче 35 °С. Особливо часто це відбувається при плаванні на довгі дистанції, коли значна частина спортсменів вимушена сходити з дистанції через виражену гіпотермію. Подібні випадки типові і для тріатлону, не дивлячись на те що дистанція плавання не перевищує 4 км. Температура води в цих випадках зазвичай не вище 18 – 20 °С. Слід пам'ятати, що тепловтрати при знаходженні у воді приблизно в 4 рази вище, ніж на повітрі такої самої температури, що зумовлено високою теплопровідністю води, тому ймовірність переохолодження при тривалому перебуванні в холодній воді суттєво зростає. Тут важливо відзначити, що при температурі тіла нижче 34,5 °С гіпоталамус поступово втрачає терморегуляторні здібності, повна втрата яких відбувається при зниженні температури до 30 ^оС. Це слід враховувати при підготовці і в процесі змагань плавців-марафонців і тріатлоністів.

У багатьох спортсменів, які спеціалізуються з бігу на довгі дистанції, велосипедних шосейних гонках, лижних гонках на другій половині дистанцій часто спостерігається виснаження запасів глікогену, зменшення об'єму крові внаслідок дегідратації. Ці й інші чинники змушують спортсменів значно знизити інтенсивність роботи. Якщо це відбувається при прохолодній, сирій погоді, відбувається істотне зниження вироблення тепла при його виділенні, що продовжується, це призводить до зниження температури тіла за допустиму межу.

Слід розрізняти три ступені гіпотермії: незначну, середню і тривалу. Для кожного з цих ступенів характерні певні показники ректальної температури, різні ознаки і симптоми.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 380 | Нарушение авторских прав