АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

І. Мечніков і його внесок у вчення про несприйнятливість до інфекційних хвороб. П.Ерліх, Ж.Борде як основоположники вчення про гуморальний імунітет

Дослідження І. І. Мечнікова (1845-1916) показали, що велику роль у формуванні імунітету грають особливі клітки - макро-і мікрофаги. Ці клітини поглинають і перетравлюють чужорідні частинки, у тому числі бактерії. Дослідження І. І. Мечникова за фагоцитозу переконливо довели, що, крім гуморального, існує клітинний імунітет. І. І. Мечников, найближчий помічник і послідовник Л. Пастера, заслужено вважається одним з основоположників імунології. Його роботи поклали початок вивченню імунокомпетентних клітин як морфологічної основи імунної системи, її єдності та біологічної сутності. Видатний російський вчений І.І.Мечников (1845-1916) розробив теорію фагоцитарного імунітету, відкрив і теоретично обґрунтував антагонізм мікробів. І.І.Мечников є автором відомої теорії боротьби з передчасним старінням людського організму, для боротьби з яким він рекомендував вживати молочнокислі бактерії як антагоністи гнильних мікробів.

Основні наукові праці Жуля Борде присвячені імунології. Він встановив, що у основі імунних реакцій лежать фізико-хімічні процеси, показав механізм аглютинації, гемолізу, преципітації, дезінтоксикації, з'ясував роль комплементу у реакції імунітету. Розробив разом із Октавом Жангу реакцію зв'язування комплементу. У 1906 р. спільно з О. Жангу виділив бацилу — збудника коклюшу і запропонував середовище щодо його культивування. Розробив вчення про анафілаксії (1921) і теорію бактеріофагії, запропонував теорію згортання крові. Види імунітету – 1) видовий (людина не може хворіти хворобами собак, птиць), 2) набутий (несприйнятливість до інфекцій яка формується в процесі розвитку) - а) актив. – формуєт. за участі імун. системи (природний, штучний), б) пасивний – без участі імун.системи.при введен. в організм готов. АТ, є природний і штучний.

П. Ерліх встановив наявність різних форм лейкоцитів, значення кісткового мозку для освіти гранулоцитів, диференціював певні форми лейкозів і створив дуалістичну теорію кровотворення (1880-1898). У цей же період він відкрив так називані гладкі клітки; вперше виявив існування гематоенцефалічного бар'єру; запропонував специфічний метод фарбування мікобактерій туберкульозу, спосіб багатобарвної забарвлення мазків крові та гістологічних препаратів. Створив першу сироватково-контрольну станцію. Висловив ідею про те, що клітини, відповідальні за імунні реакції, мають на поверхні антігенраспознающімі структури - рецептори. Ця ідея, яка зіграла величезну роль у розвитку імунології, знайшла повне підтвердження.

Починаючи з 1891 року Ерліх став розробляти методи лікування інфекційних хвороб за допомогою хімічних речовин. Він встановив факт придбання мікроорганізмами стійкості до хіміотерапевтичних препаратів. Світову славу Ерліху приніс розроблений ним «препарат 606» (сальварсан), який виявився високоефективним при лікуванні сифілісу.

У 1901 році Пауль Ерліх почав працювати над проблемою злоякісних пухлин.

Він запропонував багато важливих для клінічної практики лабораторних реакцій.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1036 | Нарушение авторских прав