АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Головний комплекс гістосумісності: локалізація, поліморфізм генів, HLA-система, клас 1, локуси, локалізація в організмі, функці
Оскільки первісні дослідження АГ гістосумісності було проведено на лейкоцитах людини, їх назвали лейкоцитарними антигенами людини (HLA). Вони закодовані у групі HLA-генів, що локалізуються у 6 хромосомі людини, головним чином у локусах А, В, С і D. У ссавців ці молекули позначаються як головний комплекс гістосумісності (MHC). Кожна клітина окремої особини експресує тільки одну пару різних HLA-A, HLA-B, HLA-C та інших МНС-генів, один з яких походить від кожного з батьків. Для МНС-генів притаманний величезний поліморфізм, що пояснює унікальність їх набору у кожній окремій особині. їх поліморфізм обумовлюється існуванням множинних алелів. У людини деякі з HLA-генів класів І і II мають понад 200 алельних варіантів. Існує взаємозв'язок між наявністю деяких HLA-генів і схильністю людини до певних захворювань.
Найважливіші антигени гістосумісності - це молекули МНС класів І і II. Вони являють собою дуже поліморфні глікопротеїдні гетеродимери, що знаходяться на поверхні багатьох клітин. За своєю структурою деякі ділянки молекул МНС подібні до певних фрагментів антитіл, і тому МНС-білки та імуноглобуліни включають до однієї суперродини. Поліморфізм МНС-білків залежить від мінливості амінокислотних залишків у доменах а1 і а2 молекул МНС І і доменах а1 і В1 молекул МНС II.
Молекула МНС І складається з важкого ланцюга, що містить трансмембранний сегмент і домени α1, α 2та α 3, і легкого ланцюга - β2-мікроглобуліну (β 2м). Т-лімфоцити розпізнають тільки такі антигени, епітопи яких у формі антигенних пептидів асоціюються з молекулами МНС. Ці молекули презентують антигени Т-клітинам завдяки розміщенню антигенних пептидів усередині спеціальної порожнини, яка формується поверхневими доменами МНС-білків. Ця порожнина має назву пептидзв'язуючої борозни, або кишені Бйоркмана. Розташування антигенного пептиду всередині цієї кишені дозволяє Т-лімфоциту "доторкнутися" до епітопа своїм ТАГРР та розпізнати його. Щоб зробити це можливим, локалізовані на клітинах-мішенях молекули МНС І повинні додатково взаємодіяти з CD8 молекулами Т-кілерів або Т-супресорів. Молекули МНС І класу - це головні детермінанти "свого". Їх кодують високо поліморфні гени, що розташовані у "класичних" локусах А, В і С та менш вивчених локусах Е, G і F. Білки МНС І, що кодуються локусами А, В і С, розміщені на поверхні всіх клітин організму, які мають ядро. Молекули МНС класу І складаються з 2 поліпептидних ланцюгів, об'єднаних не-ковалентними зв'язками: важкого варіабельного ланцюга, який містить 3 домени (α1, α 2 і α 3), та легкого ланцюга, що зветься β2-мікроглобуліном і містить 1 домен. Гідрофобний трансмембранний сегмент важкого ланцюга фіксує молекулу у мембрані клітини. Відмінності в структурі важкого ланцюга молекул МНС І у різних людей називають алотиповими відмінностями. Якщо важкий ланцюг молекул МНС І, що знаходяться на клітинах реципієнта, має алотипові відмінності від важкого ланцюга донорських HLA-білків, в організмі реципієнта ініціюється Т-клітинна імунна відповідь, яка призводить до відторгнення трансплантата. Домени варіабельного ланцюга а1 і а2 утворюють пептидзв'язуючу борозну, яка містить лінійний антигенний пептид, що містить 8-9 залишків амінокислот. Молекули МНС І презентують CD-8 Т-лімфоцитам ендогенні антигенні пептиди, які надходять на поверхню зсередини клітини, що їх презентує. До них належать також пептиди вірусів.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 910 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 |
|