АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Діагностичні імунні сироватки: одержання, титрування, практичне застосування, механізм. Приклади

В диагностических целях при обнаружении антител в сы­воротке крови больных, реконвалесцентов и бактерионосите­лей используются серологические реакции.

Для постановки таких реакций применяются диагностикумы - препараты, содержащие взвесь обезвреженных микроор­ганизмов или определенные антигены.

Необходимость использования диагностикумов для сероло­гических реакций связана не только с явным их преимущест­вом перед живыми культурами микробов (безопасность в ра­боте), но еще и потому, что для приготовления диагностикумов подбираются штаммы микроорганизмов с высокой чувст­вительностью к антителам и способностью длительно сохра­нять антигенные свойства.

Для инактивации микроорганизмов при приготовлении диагностикумов чаще всего используются химические вещест­ва, особенно формалин, являющийся лучшим консервантом. Убитые нагреванием микробы хуже сохраняют антигенные свойства и применяются редко.

В серологических реакциях (реакции агглютинации, реак­ции пассивной гемагглютинации, реакции связывания компле­мента, реакции торможения гемагглютинации) для выявления специфических антител применяются: бактериальные, эритроцитарные и вирусные диагностикумы.

Бактериальные диагностикумы могут содержать инактивированную микробную взвесь или отдельные антигенные компоненты бактерий: О, Н или Vi-антигены и используются в реакциях агглютинации.

Эритроцитарные диагностикумы представляют собой эритроциты (обработанные танином или формалином) с ад­сорбированными на них антигенами, извлеченными из бакте­рий, и применяются в РПГА (реакции пассивной гемагглютинации). В том случае, когда РПГА используется для выяв­ления антигена в выделениях больных, в тканях и др., при­меняют «антительные диагностикумы», т. е. эритроциты, сен­сибилизированные антителами.

Вирусные диагностикумы — препараты, содержащие инактированные вируссодержащие жидкости (культуральные, из куриных эмбрионов или организма животных, зараженных соответствующим вирусом), применяются в РСК (реакции связывания комплемента), реакции торможения гемагглютинации (РТГА) и реакции нейтрализации.

В настоящее время в лабораториях используются следу­ющие диагноста кумы.

1. Бактериальный диагностикум сальмонелл тифа. Приме­няется в реакции агглютинации для обнаружения антител в сыворотке больных.

2. Сальмонеллезные О-диагностикумы содержат О-антигены различных групп сальмонелл (инактивированных 15%-ным раствором глицерина). Применяются для выявления О-аптител при сальмонеллезных инфекциях в реакции агглю­тинации с сывороткой больных.

3. Сальмонеллезные Н-монодиагностикумы. Исполь­зуются в реакции агглютинации для определения заболевания в прошлом (анамнестическая реакция агглютинации) и реже с диагностической целью.

4. Vi — брюшнотифозный диагностикум. Применяется в реакции агглютинации при выявлении брюшноти­фозного бактерионосительства.

5. Единый бруцеллезный диагностикум — взвесь бруцелл (инактивированных фенолом), подкрашенная метиленовым синим. Применяется для определения антител в сыворотках крови больных бруцеллезом людей и животных в реакциях агглютинации Райта и Хеддльсона.

6. Эритроцитарный сальмонеллезный О-диагностикум — взвесь эритроцитов с адсорбированными на них О-антигенами различных групп сальмонелл. Используется для постановки РПГА с сывороткой больного при уточнении клинического диагноза сальмонеллеэной инфекции.

7. Эритроцитарный Vi-диагностикум — эритроциты, сенси­билизированные очищенным Vi-антигеиом S. typhi, применяет­ся в РПГА при выявлении брюшнотифозного бактерионоси­тельства.

8. Гриппозный диагностикум представляет собой аллантоисную жидкость инфицированных вирусом гриппа (типов А, В) куриных эмбрионов и инактивированную мертиолатом или формалином. Диагностикумы необходимы при постановке РТГА с парными сыворотками больных для уточнения кли­нического диагноза и циркулирующего типа вируса гриппа.

9. Диагностикум вируса клещевого энцефалита получают из суспензии мозга белых мышей, зараженных вирусом кле­щевого энцефалита. Суспензию подвергают центрифугирова­нию (для осветлення) и инактивируют химическими вещест­вами.

Диагностикум используется в РТГА и РСК с сывороткой больных при диагностике заболевания.

39. Імунотерапія інфекційних захворювань за допомогою сироваток, імуноглобулінів і вакцин. Принципи, механізми.

Імунотерапія - метод лікування, у якому здійснюється вплив на імунну систему: придушення імунної системи (>иммуносупрессия), стимуляція відповіді (>иммуностимуляция), відновлення імунодефіцитів (імунокорекція). У прикладному, вужчому сенсі імунотерапія використовує специфічні методи >серотерапии (застосування імунних сироваток, імуноглобулінів), >вакцинотерапии (лікувальні вакцини), >иммунокоррекции (>десенсибилизация та інших.).

>Иммунопрофилактика - спосіб попередження інфекційних захворювань з допомогою штучного специфічного імунітету. Вирізняють >вакцинопрофилактику (створення активного імунітету з допомогою вакцин, антигенів) і >серопрофилактику (пасивний імунітет з допомогою запровадження організм специфічних антитіл - імуноглобулінів).

Основну роль специфічної профілактиці інфекційних захворювань має вакцинопрофілактика.

>Вариоляция - раніше застосовували спосіб захисту від натуральної віспи з допомогою утирання в шкіру невеликої кількості заразного матеріалу від видужуючих від віспи людей відома з здавна. У Росії її однією з перших цій процедурі піддалася Катерина ІІ. Проте спосібвариоляции було дуже небезпечним.

Вакцинація. >Вакцинацией людство зобов'язанеЭ.Дженнеру, що у1796г. показав, що щеплення коров'ячої віспи - вакцинація (>vaccinum - з латів. коров'ячий) ефективна для профілактики натуральної віспи. З того часу препарати, використовувані до створення специфічного активного імунітету, називають вакцинами.

Є низка типів вакцин - живі, убиті,компонентние і субодиничні,рекомбинантние, синтетичніолигопептидние,антиидиотипические та інших.

1 .Убитие (>инактивированние) вакцини - цевакцинние препарати, які містять живих мікроорганізмів. Вакцини можуть утримувати цілісні мікроби (корпускули) - вакцини проти чуми, грипу,полиомиелитная вакцина Солка, і навіть окремі компоненти (>полисахаридная пневмококова вакцина) чи імунологічно активні фракції (вакцина проти вірусу гепатиту У).

Розрізняють вакцини, містять антигени одного збудника (>моновалентние) чи навіть кількох збудників (полівалентні). >Убитие вакцини зазвичай меншиммуногенни, ніж живі,реактогенни, можуть викликати сенсибілізацію організму.

2. >Ослабленние (>аттенуированние) вакцини. Ці вакцини мають певні переваги перед вбитими. Вони цілком зберігаютьантигенний набір мікроорганізму і забезпечують триваліший стан специфічної несприйнятливості. Живі вакцини застосовують для профілактики поліомієліту, туляремії, бруцельозу, кору, жовтої лихоманки, епідемічного паротиту. Недоліки - наявність як потрібних (>протективних), а й шкідливих для організму антигенних комплексів (зокрема перехресно реагують з тканинами людини), сенсибілізація організму, великаантигенная навантаження імунну систему та інших.

3. >Компонентние (субодиничні) вакцини складаються з головних (мажорних) антигенних компонентів, здатних забезпечитипротективний імунітет. Ними може бути:

- компоненти структур клітини (антигени клітинної стінки, М - іVi - антигени,рибосомальние антигени);

- >анатоксини - препарати, містять модифіковані хімічним шляхомекзотоксини, позбавлені токсичних властивостей, але зберегли високуантигенность і імуногенність. Ці препарати забезпечують виробленняантитоксического імунітету (>антитоксических антитіл - антитоксинів). Найширше використовуються дифтерійний і стовбняковийанатоксини. АКДС - асоційованакоклюшно-дифтерийно-столбнячная вакцина. Отримані хімічним шляхомвакцинние препарати (приклад-анатоксини, одержувані обробкою екзотоксинів формаліном) називають хімічними вакцинами;

-конъюгированние вакцини- комплексмалоиммуногенних полісахаридів івисокоиммуногенних анатоксинів- наприклад, поєднання антигенівHaemophilusinfluenzaeі повністю забезпечує імуногенність вакцини дифтерійного анатоксину;

- субодиничні вакцини. >Вакцину проти вірусу гепатиту У готують з поверхневих білків (субодиниць) вірусних частинок (>HBs антиген). Нині цю вакцину отримують на рекомбінантною основі- з допомогою дріжджових клітин ізплазмидой, яка кодуєHBs антиген.

4. >Рекомбинантние вакцини. З допомогою методів генної інженерії гени, контролюючі синтез найвагомішихиммуногенних детермінант, убудовують всамореплицирующиеся генетичні структури (плазмідами, віруси). Якщо носієм (вектором) є вірусосповакцини, то дана вакцина буде зацікавлений у організмі індукувати імунітет як проти віспи, а й не хочуть збудника, чий ген був вмонтований у його геном (якщо генHBs антигену - проти вірусу гепатиту У).

Якщо вектором єплазмида, то, при розмноженнірекомбинантного клона мікроорганізму (дріжджів, наприклад) напрацьовується необхідний антиген, що й використовують у подальшому для вакцин.

5. Синтетичніолигопептидние вакцини. Принципи їх конструювання включають синтез пептидних послідовностей, їхнім виокремленнямепитопи, розпізнавані нейтралізуючими антитілами.

6. Касетні чи експозиційні вакцини. Як носія використовують білкову структуру, лежить на поверхні якої експонують (мають) запроваджені хімічним чигенно- інженерним шляхом відповідні певні антигенні детермінанти. Як носіїв під час створення штучних вакцин може використати синтетичні полімери-полиелектролити.

7. >Липосомальние вакцини. Вони уявляють собою комплекси, які з антигенів ілипофильних носіїв (приклад- фосфоліпіди).Иммуногенниелипосоми ефективніше стимулюють вироблення антитіл,пролиферацию Т- лімфоцитів і секрецію ними Іл- 2.

8. >Антиидиопатические вакцини. >Антиидиотипические антитіла містять “внутрішній” специфічний портрет антигенної детермінанти. Отримують моноклональніантиидиотипические антитіла, містять “внутрішній образ”протективного антигену. Для оптимальних результатів (захисту у відношенні збудника) необхідно мати набір МКА проти різних антигенних детермінант збудника.

Нині нашій країні виробляється 7 анатоксинів, близько 20 противірусних і більше 20 антибактеріальних вакцин. Частина є асоційованими - тобто. що містять антигени різних збудників, чи одного, але у різних варіантах (>корпускулярние і хімічні).

40. Характеристика вакцин, які використовуються у медичній практиці, поствакцинальний імунітет. Оцінка ефективності.

Вакцина — медицинский препарат, предназначенный для создания иммунитета к инфекционным болезням.

Классификации вакцин:

1.Живые вакцины - препараты, действующим началом в которых являются ослабленные тем или иным способом, потерявшие свою вирулентность, но сохранившие специфическую антигенность штаммы патогенных бактерий. Примером таких вакцин являются БЦЖ и вакцина против натуральной оспы человека, в качестве которой используется непатогенный для человека вирус оспы коров.

2.Инактивированные (убитые) вакцины – препараты, в качестве действующего начала включающие убитые химическим или физическим способом культуры патогенных вирусов или бактерий, (клеточные, вирионные) или же извлечённые из патогенных микробов комплексы антигенов, содержащие в своём составе проективные антигены (субклеточные, субвирионные вакцины). В препараты иногда добавляют консерванты и адьюванты.

Молекулярные вакцины – в них антиген находится в молекулярной форме или даже в виде фрагментов его молекул, определяющих специфичность т. е. в виде эпитопов, детерминант.

Корпускулярные вакцины – содержащие в своем составе протективный антиген

3.Анатоксины относятся к числу наиболее эффективных препаратов. Принцип получения – токсин соответствующей бактерии в молекулярном виде превращают в нетоксичную, но сохранившую свою антигенную специфичность форму путем воздействия 0.4% формальдегида при 37t в течение 3-4 недель, далее анатоксин концентрируют, очищают, добавляют адьюванты.

4.Синтетические вакцины. Молекулы эпитопов сами по себе не обладают высокой иммуногенностью для повышения их антигенных свойств эти молекулы сшиваются с полимерным крупномолекулярным безвредным веществом, иногда добавляют адьюванты.

5.Ассоциированные вакцины – препараты, включающие несколько разнородных антигенов.

Требования, предъявляемые к современным вакцинам:

Иммуногенность;

Низкая реактогенность (аллергенность);

Не должны обладать тератогенностью, онкогенностью;

Штаммы, из которых приготовлена вакцина, должны быть генетически стабильны;

Длительный срок хранения;

Технологичность производства;

Простота и доступность в применении.

Поствакцинальный иммунитет менее совершенен. Он сохраняется в течение 5- 7, максимум 10 лет при прививках против оспы и дифтерии, а при других заболеваниях в течение 1- 2 лет.
Активно и пассивно приобретенный иммунитет. Активно приобретенным иммунитетом называют невосприимчивость, которая возникает после перенесенного заболевания или после искусственного введения в организм веществ антигенной природы.
При этой форме иммунитета происходит активная перестройка защитных систем и функций организма. Кровь, лимфа и ткани такого организма содержат большое количество антител и приобретают способность губительно действовать на микробов или нейтрализовать их ядовитые продукты. Сыворотка крови перенесшего дифтерию обезвреживает токсин дифтерийного микроба, а сыворотка брюшнотифозного больного способна лизировать возбудителя этой болезни. При активно приобретенном иммунитете изменяется клеточная реактивность организма, в частности усиливается фагоцитарная активность, которая требует определенного времени.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1400 | Нарушение авторских прав