АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Пулороз

Хвороби птиці

Пулороз (Pullorosis, бацилярний білий пронос, бацилярна дизентерія курчат, пулороз-тиф) — гостра контагіозна хвороба курчат та індичат, що характеризується септицемією, діареєю, запально-некротичнними змінами в паренхіматозних органах та високою летальністю. Історична довідка. Захворювання під назвою «фатальна септицемія курчат» встановив у 1900 р. в США Реттгер і виділив збудника, який згодом було названо Bacterium pullorum. Трохи раніше (1889) ця хвороба була описана Клейном як «пташиний сальмонельоз» і тривалий час проходила під назвою «тиф курей». Збудником хвороби вважали Bacterium gallinarum. Після встановлення єдиної (Природи обох збудників їх було об'єднано за сучасною номенклату­рою під назвою Salm. gallinarum-pullorum.Хвороба реєструється в усьому світі, в тому числі й у птахівницьких господарствах України. Економічні збитки, яких завдає пулороз, досить значні і визначаються високою летальністю курчат, вибраковуванням дорослої птиці — сальмонелоносіїв та затратами на проведення оздоровчих заходів.

Збудник хвороби — Salmonella gallinarum-pullorum належить до родини Enterobacteriaceae, роду Salmonella. Сальмонели являють собою нерухомі маленькі палички із заокругленими кінцями, розміром (1...3) х (0,3...0,8) мкм, що добре забарвлюються основни­ми аніліновими фарбами, за Грамом — негативно. Спор і капсул не утворюють. Добре ростуть на звичайних та елективних живильних середовищах. У м'ясо-пептонному бульйоні зумовлюють інтенсивне помутніння середовища з наступним просвітленням і утворенням осаду. Ріст сальмонел на МПА супроводжується утворенням круг­лих колоній сіро-білого кольору, на середовищі Ендо — прозорих блідо-рожевого кольору, на середовищі Левіна — прозорих з блакитним відтінком, на бісмут-сульфітному агарі — чорних з металічним блиском колоній.

Сальмонели стійкі проти дії факторів зовнішнього середовища, залишаються життєздатними в пташниках улітку за температури від 12,4 °С до 23,7 °С та відносної вологості повітря 57,4 % на дерев'яних поверхнях 40 - 45 діб, на глинобитних — 50-55 діб, на асфальтованих — 35-40 діб, у пташниках восени — до 3 міс, узимку — до 5 міс. Не змінюються в ґрунті від 30 до 270 діб, у вологих фекаліях — до 100 діб, у трупах — до 100 діб, у відкритих водоймах І питній воді — від 11 до 120 діб, у яйцях — до 13 міс, в яєчному порошку — до 9 міс. Під дією прямих сонячних променів сальмонели руйнуються лише через 5-9 год, при кип'ятінні — через хвилину. Чутливі до дії різних антибіотиків, меншою мірою — до сульфані­ламідних та нітрофуранових препаратів.

Епізоотологія хвороби. У природних умовах на пулороз хворі­ють курчата й індичата до 15 - 20-денного віку. Чутливими є також пташенята цесарок, перепілок, фазанів, тетеревів, голубів. У благо­получні господарства збудник хвороби найчастіше заноситься з ін­фікованими одноденними курчатами або інкубаційними яйцями. Захворювання може виникнути і без занесення ззовні, в разі різкого зниження резистентності сальмонелоносіїв через несприятливі умо­ви утримання та годівлі. Джерелом збудника інфекції є хворі пта­шенята та дорослі птиці-мікробоносії, які виділяють значну кіль­кість сальмонел з фекаліями. У дорослих перехворілих курей саль­монели локалізуються в органах яйцетворення і періодично виді­ляються з яйцями. При цьому кількість інфікованих яєць може ста­новити від 2 до 57 %. Зараження може відбуватися трансоваріально, аліментарним та респіраторним шляхами. Факторами передавання збудника можуть стати забруднені фекаліями корми, вода, повітря, підстилка, предмети догляду, а також інкубаційне обладнання та матеріали. Важливу роль у передаванні збудника сальмонельозу відіграють яйця, які інфікуються в процесі формування (ендоген­ний шлях) або через контаміновану шкаралупу (екзогенний шлях). Під час інкубації значна частина заражених ембріонів гине, з ін­ших вилуплюються інфіковані пташенята, які з фекаліями виділя­ють збудника хвороби, чим сприяють зараженню здорових курчат. Інфіковані курчата та індичата швидко захворюють і здебільшого гинуть у перші дні життя. Перехворілі пташенята надовго стають сальмонелоносіями і зумовлюють стаціонарність інфекції.

Тривалість стаціонарних осередків і ступінь поширення пулорозу залежать від зоогігієнічних умов вирощування молодняку птиці та виконання ветеринарно-санітарних заходів щодо оздоровлення по­голів'я. Тривале транспортування пташенят, переохолодження, скупчене утримання, неповноцінна годівля можуть призвести до загострення прихованої інфекції та спалаху хвороби. Нерегулярні очищення і дезінфекція інкубаторських шаф, обладнання, транспо­ртних засобів, кліткових батарей сприяють поширенню збудника, підтримують стійке епізоотичне неблагополуччя господарства щодо Пулорозу. Захворюваність і летальність під час спалаху Пулорозу серед вилуплених інкубаторних курчат може досягати 90 - 100 %.

Патогенез. Після проникнення в організм курчат і індичат саль­монели потрапляють у кров, де розмножуються і спричинюють сеп­тицемію. Потім з кров'ю розносяться по всіх органах і тканинах, на­копичуються в паренхіматозних органах, зумовлюючи в них запаль­но-некротичні явища, особливо в печінці та серці. У перехворілої птиці спостерігається локалізація збудника у фолікулах яєчника, що зумовлює приховану інфекцію знесених яєць, загибель ембріонів під час інкубації, захворювання та загибель виведених курчат.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 1-5 діб. Перебіг хвороби гострий та підгострий. У дорослої птиці перебіг інфекції хронічний, без клінічного прояву. Така птиця є прихованим носієм збудника хвороби і при завезенні в благополу­чні господарства стає причиною спалаху інфекції. Гострий пе­ребіг спостерігається у пташенят у перші дня життя. Основною клі­нічною ознакою є профузний пронос, фекалії мають білий колір, не­приємний запах, забруднюють і склеюють пушок навколо клоаки, засихаючи, утруднюють випорожнення. Хворі курчата сильно при­гнічені, збираються купками поблизу джерела тепла, сидять з на­півзаплющеними очима та опущеними крильцями, жалібно пищать і майже всі гинуть упродовж перших 2-3 діб.

У курчат віком понад 10 - 20 діб перебіг хвороби підгосттрий, частина захворілих пташенят видужує, але вони надовго ста­ють сальмонелоносіями. У них виявляють пригніченість, зниження апетиту, млявість, блідість гребеня, пронос. Летальність може дося­гати 20 - 30 %. У дорослої птиці перебіг хвороби латентний. Іноді ви­значаються млявість, збліднення гребеня та сережок, відвислість жи­вота, зниження несучості. В окремих випадках може статися розрив фолікулів яєчника або кровоносних судин і загибель птиці.

Патологоанатомічні зміни. Залежать від віку загиблої птиці, тривалості й тяжкості перебігу хвороби. У загиблих курчат селезін­ка і печінка значно збільшені, печінка має жовто-охряний колір, вкрита дрібними некротичними осередками. Жовчний міхур пере­повнений жовчю, слизові оболонки кишок катарально запалені з дрібними крововиливами. У серцевому м'язі, легенях, м'язовому шлунку спостерігаються дрібні осередки некрозу сірувато-білого ко­льору. В дорослої птиці виявляють запалення фолікулів яєчника, вміст фолікулів розріджений, з домішкою крові, має жовто-зелений колір. В серцевій сорочці спостерігають накопичення ексудату, сер­цевий м'яз в'ялий. Печінка перероджена, крихка, має глинистий колір, іноді вкрита дрібними осередками некрозу.

Діагноз ґрунтується на аналізі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Включає виділення збудника хво­роби з патологічного матеріалу на бактеріологічних живильних се­редовищах, індикацію та ідентифікацію виділеного мікроба за до­помогою реакції аглютинації з монорецепторними аглютинуваль­ними сальмонельозними О- і Н-сироватками. Для зажиттєвого ви­явлення прихованої інфікованості дорослої птиці проводять сероло­гічні дослідження. У лабораторію для бактеріологічних досліджень направляють загиблі курячі ембріони, нелікованих хворих курчат (індичат) або їхні свіжі трупики. Серологічні дослідження птиці про­водять безпосередньо в птахогосподарстві.

З метою виділення культури сальмонел у лабораторії здійснюють посіви на МПБ, МПА, середовища Ендо та Левіна, бісмут-сульфатний агар з крові серця, печінки, жовчі, кісткового мозку взятих від загиблих курчат; з жовтка і плодової рідини курячих ембріонів; із селезінки, печінки, жовчі та обов'язково з деформованих фолікулів яєчника дорослої птиці, що мала позитивні показники крово-краплинної реакції аглютинації. Індикацію виділеної культури про­водять мікроскопією мазків, забарвлених за Грамом. Для ідентифі­кації виділеного збудника ставлять реакцію аглютинації з монорецеп­торними аглютинувальними сальмонельозними О- і Н-сироватками. Зажиттєву серологічну діагностику Пулорозу здійснюють за крово-краплинною реакцією аглютинації (ККРА) з пулорним кольоровим антигеном чи за крово-краплинною реакцією непрямої аглютинації (ККРНГА) з еритроцитарним антигеном. Для виконання крово-крап-линної реакції аглютинації на предметному скельці змішують крап­лю антигену з краплею крові, яку відбирають безпосередньо з борідки чи гребеня досліджуваної птиці. Реакція відбувається через 1 - 2 хв після поєднання усіх компонентів і характеризується утворенням чіт­ко виражених пластівців мікробів, що залежно від використаного ан­тигену мають синій або білий колір. При цьому суміш антигену з кров'ю прояснюється, стає прозорою.

Диференціальна діагностика. Зумовлює необхідність виклю­чення колібактеріозу, аспергільозу, кокцидозу й дистрофії, пов'яза­ної з неповноцінною годівлею виведених курчат. Колібактеріоз діагностують на підставі виділення чистої культури Е. соlі з крові та кісткового мозку захворілих пташенят. Аспергільоз спостеріга­ється серед курчат та індичат старшого віку. Характерними є ура­ження легень та повітроносних мішків. У легенях знаходять дрібні інкапсульовані вузлики, під час мікроскопічного дослідження яких виявляється міцелій грибка. На кокцидіоз захворюють пташе­нята старшого віку: курчата — 20 - 25-денного, індичата — 2-3 - тижневого. Під час мікроскопічного дослідження фекалій, а посмер­тно — уражених слизових оболонок тонких кишок знаходять велику кількість ооцист. Дистрофія характеризується слабким розвит­ком пташенят, анемією, сонливістю. Проноси бувають рідко, пере­важно в разі згодовування зіпсованих кормів.В усіх випадках вирішальне значення в установленні діагнозу ма­ють результати бактеріологічних та серологічних досліджень.

Лікування. Специфічних засобів терапії не розроблено. З про­філактичною метою курчатам у перші 5 діб життя рекомендують застосування з кормом чи водою антибіотиків (левоміцетин, мономіцин, тетрациклін, поліміксин, ампіцилін) з урахуванням чутли­вості до них сальмонел, а також препаратів фуранового ряду (фура

золідон, фурагін, фуридин). Практикують використання препаратів 9 різним механізмом дії (фуразолідон та антибіотики), застосування з питною водою пулорного бактеріофага.

Імунітет. Перехворіла на Пулороз птиця сприйнятлива до по­вторного зараження навіть за наявності високого титру специфіч­них антитіл у сироватках їхньої крові. Вакцини проти Пулорозу не запропоновано.

Профілактика та заходи боротьби. Основою профілактики Пулорозу є виявлення за допомогою крово-краплинної реакції аглю­тинації позитивно реагуючої птиці і видалення її зі стада. У благо­получних господарствах, що реалізують інкубаційні яйця та добо­вих курчат, дослідження молодняку курей проводять вперше у віці 50 - 55 днів, індичат — 45-50 днів. Перше дослідження дорослої птиці на Пулороз здійснюють після досягнення 40 - 45 % яйцеклад­ки в стаді, а потім регулярно, через кожні 3 міс з охопленням 10 % поголів'я кожного пташника. У разі встановлення захворювання птиці на пулороз у господар­стві запроваджують карантинні обмеження. Усіх хворих та підозрю­ваних щодо захворювання на пулороз курчат знищують, решті клі­нічно здорових курчат з профілактично-лікувальною метою призна­чають нітрофуранові препарати та антибіотики, а також вітаміни. Пташники, вигули, інкубаторії ретельно очищують та дезінфікують гарячим 2 %-м розчином їдкого натру, 2-3 %-м розчином формаль­дегіду, гексахлорофеном у триетиленгліколі. Всю птицю маточного стада (курей з 5-місячного, індиків з 9 - 11-місячного віку) через кожні 20 - 25 діб досліджують за крово-краплинною реакцією з ін­тервалом 2 тижні до одержання дворазових негативних результатів. Після кожного дослідження всю позитивно реагуючу птицю забива­ють на м'ясо, хворих курчат знищують. У приміщеннях проводять ретельне механічне очищення та дезінфекцію. Гній та підстилку знезаражують біотермічним способом. Обмеження з господарства знімають, якщо при дворазовому з інтервалом у два тижні сероло­гічному дослідженні всього поголів'я курей маточного стада під час яйцекладки не було виявлено птиці, яка позитивно реагує на пулороз, а також не було випадків клінічного прояву хвороби. Перед зняттям обмежень обов'язково проводять ретельне очищення та ос­таточну дезінфекцію пташників і прилеглої до них території.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 621 | Нарушение авторских прав