АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вірусний гепатит каченят

Вірусний гепатит каченят (Hepatitis viralis anaticularum) — гостра висококонтагіозна хвороба, що проявляється септицемією, характерним ураженням печінки і майже 95 %-ю загибеллю 1 - 30-денного молодняку.

Історична довідка. Захворювання вперше встановили Левін і Фабрикант у 1949 р. на острові Лонг-Айленд у США. Нині хвороба реєструється в багатьох країнах різних континентів. Економічні збитки дуже значні і зумовлюються насамперед масовою захворю­ваністю та летальністю каченят до місячного віку, а також високи­ми витратами на проведення заходів щодо ліквідації інфекції та її профілактики. У США, Англії, Німеччині, Італії та Бельгії вірусний гепатит каченят вважають однією з найнебезпечніших інфекцій, яку слід обов'язково реєструвати поряд з чумою птиці. На думку че­ських спеціалістів, «поява вірусного гепатиту в стаді ставить під сумнів рентабельність качківництва в господарстві на багато років наперед». В Україні хворобу виявили й описали І. М. Дорошко та М. Т. Прокоф'єва у 1958 р.

Збудник хвороби — РНК-геномний вірус з родини Рісогпа-viridae, роду Enterovirus. Віріони сферичної форми, діаметром 20 -40 нм. Вірус має 3 антигенних серотипи. Міститься в усіх органах і тканинах хворих каченят. У найбільшій концентрації виявляється в печінці, селезінці та головному мозку. Вірус дуже мінливий, поряд з високовірулентними штамами від качок виділяють штами низької вірулентності, а також авірулентні для каченят. Вірус легко куль­тивується в курячих, гусячих та качиних ембріонах, а також у пер­винних культурах клітин фібробластів качиних ембріонів з вира­женою цитопатогенною дією. Вірус гепатиту каченят досить стійкий у зовнішньому середови­щі. Зберігає свою активність у годівницях навесні до 25 діб, восе­ни — до 60 діб, у інфікованих водоймах взимку — 105 діб, улітку — 62 - 74 доби. За кімнатної температури зберігає свою життєздат­ність упродовж 4 діб, при 2 - 4 °С — впродовж 700 діб, у неочище-них вологих приміщеннях — понад 10 тижнів, у вологих фекаліях під навісом — до 37 діб. Інактивується через 3-6 год під дією 1 %-го розчину хлориду йоду. На шкаралупі яєць в інкубаторі втрачає ак­тивність через 12 - 15 діб.

Епізоотологія хвороби. До захворювання сприйнятливі каче­нята і гусенята до 10-денного віку та дикі качки. Найчутливішими є каченята 3 - 4-денного віку, які іноді гинуть через 12 год після ви­луплення. Доросла птиця не хворіє. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі каченята, які виділяють вірус з фекаліями й носовими витіканнями, контамінуючи корми, воду, повітря, підсти­лку, інвентар, обладнання. Вірус може передаватися також через яйця хворих та перехворілих качок, які можуть бути вірусоносіями впродовж 650 діб. У благополучних господарствах вірусний гепатит каченят найчастіше виникає внаслідок завезення інфікованих емб­ріонів, які в 7 - 50 % випадків гинуть на різних стадіях інкубації. Зараження каченят відбувається перорально, однак можливе й ае­рогенне інфікування. Захворювання каченят найчастіше реєструється навесні та вліт­ку. При первинному виникненні хвороба охоплює майже всіх сприйнятливих каченят, летальність досягає 90 %. Водночас вияв­ляється зниження несучості у качок та виплодження пташенят. На­далі формується стаціонарний осередок, який може тривати кілька років. У стаціонарно неблагополучних господарствах каченята ви­водяться від імунних качок, які передають їм пасивний імунітет че­рез яйця. Хвороба реєструється переважно серед каченят 15 - 30-денного віку, загибель не перевищує 5 - 10 %. Часто хвороба супро­воджується колісептицемією або сальмонельозом.

Патогенез. Потрапивши в організм, вірус швидко репродукуєть­ся і заноситься з кров'ю в усі органи й тканини, уражаючи переваж­но печінку, селезінку та головний мозок. Пригнічення бар'єрної фу­нкції печінки призводить до порушення травлення й дисбактеріозу.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 2-5 діб. Перебіг хвороби надгострий, гострий і хронічний. У разі надгострого перебігу хвороба виникає раптово і одно­часно у великої групи каченят 3 - 4-денного віку. Спостерігається відмова від кормів, сонливість, іноді розлад координації рухів, су­доми. Каченята більше сидять на місці нерухомо, потім падають на бік, перевертаються на спину, закидають набік голову, роблять пла­вальні рухи, судомно розставляють лапки і в такому стані через 2 -З год гинуть. Видужання буває дуже рідко. Гострий перебіг спостерігається у каченят 15 - 30-денного віку на фоні пасивних материнських антитіл. Характерна випрям­лена постава тіла, що нагадує позу пінгвіна, потім опістотонус. За­хворювання здебільшого закінчується летально. Хронічний перебіг хвороби, що виявляється лише відста­ванням каченят у розвитку та зростанням титру специфічних анти­тіл, реєструється зазвичай у стаціонарно неблагополучних госпо­дарствах серед 1 - 2-місячних каченят. Летальність не перевищує 5 - 10 %. У дорослих качок установлюється імунізуюча субінфекція без будь-якого клінічного прояву хвороби.

Патологоанатомічні зміни. При гострому перебігу хвороби ви­являють переважно в печінці. Вона у 2 - 3 рази збільшена, в'яла, жовтуватого або охряно-жовтого кольору. На поверхні печінки та в її паренхімі знаходять численні крапчасті та дифузні крововиливи. Жовчний міхур переповнений зеленувато-жовтою жовчю. Часто відмічають збільшення розмірів селезінки та нирок, катаральне за­палення слизової оболонки кишок. Іноді спостерігають набряк ле­гень, перикардит, переповнення кров'ю судин мозкових оболонок. Характерними патологоанатомічними змінами при хронічному пе­ребігу хвороби вважають значне збільшення печінки й селезінки, крововиливи та осередки некрозу на поверхні печінки, фібринозно-дифтеритичні нашарування на стінках повітроносних мішків, на­явність періартритів.

Діагноз. У зв'язку з швидким поширенням і надзвичайно гост­рим перебігом діагностику хвороби слід проводити якомога швидше. Для цього використовують дані епізоотологічного обстеження, клі­нічні ознаки хвороби, патологоанатомічні зміни, а також результа­ти лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Ґрунтується на виділенні вірусу з патологічного матеріалу, його ідентифікації за РДП, РІФ, РН, РНГА, ІФА, а також біопробі на каченятах 1 - 3-денного віку. У ла­бораторію надсилають не менш як 10 клінічно хворих каченят або їхні трупи відразу після загибелі, а також 20 - 25 свіжих качиних інкубаційних яєць. Для серологічного дослідження відбирають кров на початку хвороби, а потім через 14 діб після видужання. Для гі­стологічних досліджень шматочки внутрішніх органів, переважно печінки, фіксують у 10 %-му розчині формаліну. Для виділення збудника проводять зараження в алантоїсну порожнину 12 - 14-денних качиних ембріонів, а в разі їх відсутності— 8 - 9-денних курячих ембріонів. Від загиблих та забитих на 6-ту добу низькою температурою інфікованих ембріонів відбирають навколоплідну рі­дину, печінку, селезінку, головний мозок і досліджують за РІФ та РДП. З метою ідентифікації виділеного вірусу проводять реакцію нейтралізації на 12 - 15-денних ембріонах каченят, а за їх відсутно­сті — на 8 - 10-денних курячих ембріонах. Найдосконалішим методом діагностики є біопроба, однак її засто­сування обмежується необхідністю використання тільки 1 — 3-денних каченят з благополучного господарства. Каченят заражають патоло­гічним матеріалом в об'ємі 0,2 - 0,5 мл інтраназально (гине до 75 %), внутрішньочеревно або внутрішньом'язово (гине до 50 %), аліментарно (гине до 40 %). У експериментально заражених каченят вірус міститься в печінці, мозку, крові, селезінці впродовж 5-7 діб після зараження. Ретроспективну діагностику вірусного гепатиту каченят прово­дять за допомогою РДП та РН. У крові каченят-реконвалесцентів 15 - 30-денного віку титри віруснейтралізуючих антитіл досягають 1: 256 — 1: 512, через 4 міс вони знижуються до 1: 32, а у дорослих качок-реконвалесцентів не перевищують 1: 16.

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність ви­ключення ботулізму, чуми качок, інфекційного серозиту і сальмо­нельозу. Ботулізм виникає в разі поїдання кормів, контамінова­них бактеріями ботулізму, проявляється одночасною, надзвичайно швидкою загибеллю великої кількості каченят будь-якого віку. Піс­ля заміни кормів захворювання припиняється. Чума качок по­ширюється повільно (2-3 тижні), супроводжується явищами гемо­рагічного діатезу, зеленувато-білим проносом, великою спрагою. У загиблих несучок буває перитоніт, дифтеритичне запалення страво­ходу. При інфекційному серозиті спостерігають кашель, втрату рівноваги, «тупаючу» ходу, судоми. При розтині пташенят виявляють фібринозне запалення серозних оболонок, сирнистий ексудат у повітроносних мішках, фібринозні плівки на поверхні пе­чінки та серця. Під час бактеріологічного дослідження виділяють збудник хвороби. Після лікування тераміцином загибель каченят припиняється. Сальмонельоз спричинюється бактерією Salmo­nella typhimurium, яку легко встановлюють бактеріологічним дослі­дженням. Хвороба супроводжується профузним проносом, слабкістю ніг, відсутністю апетиту, байдужістю до оточення. Нервові явища з'являються лише напередодні загибелі. Ефективне лікування ан­тибіотиками та сульфаніламідними препаратами.

Лікування. Специфічної терапії вірусного гепатиту не розроб­лено. Гіперімунні сироватки та сироватки від реконвалесцентів ефективні лише за умови раннього їх застосування.

Імунітет. Перехворілі каченята набувають довічного імунітету. Для профілактики вірусного гепатиту каченят у неблагополучних господарствах використовують рідку вірусвакцину, запропоновану професором І.І. Панікаром зі співавторами, а також суху вірусвакци­ну ВДНКІ російського виробництва. Разове щеплення каченят вак­циною створює через 5 — 6 діб стійкий імунітет проти захворювання на весь сприйнятливий період. Останнім часом застосовують щеп­лення вакциною зі штаму 3-М (УНДШ) качок-несучок, які передають несприйнятливість до вірусу вилупленим каченятам через жовток яйця. У разі відсутності вакцини проводять пасивну імунізацію ново-виведених каченят сироватками крові качок-матерів.

Профілактика та заходи боротьби. Ґрунтуються на виконанні ветеринарно-санітарних вимог щодо запобігання занесенню збудни­ка. Забороняється завезення інкубаційних яєць з неблагополучних щодо вірусного гепатиту качиних господарств. Обов'язково проводять дворазову дезінфекцію закладених в інкубатор яєць парою формалі­ну. Після кожного виведення каченят інкубатори ретельно очищують і дезінфікують. Готують до приймання каченят також пташники.

У разі появи вірусного гепатиту в господарстві запроваджують карантинні обмеження. Припиняють приймання нових партій ка­ченят, вивезення й завезення інкубаційного яйця, будь-які пере­міщення птиці. Одним з ефективних методів оздоровлення стада від вірусного гепатиту є повна заміна дорослого поголів'я качок молодняком, завезеним із благополучного господарства. Напере­додні в неблагополучному господарстві проводять забій усього на­явного поголів'я качок, ретельне очищення і дезінфекцію всіх приміщень, інвентарю й територій, де утримували птицю. Заходи, проведені лише в окремих пташниках, не забезпечують ліквідації вірусного гепатиту каченят. Усе поголів'я, що надходить для ком­плектування, щеплюють вакциною проти вірусного гепатиту каче­нят УНДШ не пізніше ніж за 30 діб до початку несучості. Надалі слід суворо дотримуватись виконання всіх ветеринарно-санітарних вимог щодо вирощування качок, забезпечення їх повноцінними раціонами та створення відповідних зоогігієнічних умов утриман­ня. Спеціальні заходи профілактики вірусного гепатиту каченят здійснюють з урахуванням епізоотичної ситуації в кожному конк­ретному господарстві. Дезінфекцію приміщень, обладнання та навколишнього середо­вища, де перебувають качки, проводять 3 %-м розчином формальде­гіду або 2 %-м розчином їдкого натру. Аерозольну дезінфекцію пта­шників здійснюють формаліном із розрахунку 2 мл/м³ або розчином гіпохлориту натрію, що містить 5 % активного хлору, з розрахунку 50 мл/м³ за експозиції 12 год.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 647 | Нарушение авторских прав