АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Інфекційна (трансмісивна) енцефалопатія норок
Інфекційна (трансмісивна) енцефалопатія норок (Infectiosa encephalopathiae lutreolarum) — маловивчена хвороба, що характеризується тривалим інкубаційним періодом, повільним перебігом, ураженням центральної нервової системи з майже завжди летальним кінцем. Хвороба поширена в країнах зі штучним розведенням хутрових звірів. Завдає значної економічної шкоди.
Збудник хвороби — РНК-геномний вірус, що належить до родини Retroviridae, підродини Lentivirinae (повільні ретровіруси). Віріони сферичної форми, розміром 47 х 100 нм, вкриті ліпідною оболонкою. Вірус ізолюється майже з усіх органів хворої тварини, у найвищій концентрації міститься в головному мозку, не виявляється в крові. Культивується в гліальних клітинах головного мозку. Вірус надзвичайно стійкий у зовнішньому середовищі. Зберігається роками у фекаліях, сечі та іншому патологічному матеріалі. Не руйнується під дією ультрафіолетового опромінення, кип'ятіння впродовж 15 хв. Чутливий до дії фенолу й формальдегіду.
Епізоотологія хвороби. Захворювання спостерігається серед дорослих звірів віком понад один рік. Захворілі норки виділяють вірус з фекаліями та сечею. Зараження відбувається через травний канал при згодовуванні контамінованих збудником хвороби кормів. Припускається, що норка не є природним хазяїном збудника інфекційної енцефалопатії, а вірус проникає в її організм із сирим м'ясом, тельбухами та при згодовуванні в сирому вигляді баранячих голів від інфікованих вірусом скрепі тварин. Захворювання виникає переважно влітку та восени. Характеризується дуже повільним перебігом ензоотії, яка, однак, під впливом несприятливих умов може швидко охопити все неблагополучне стадо і спричинити масову загибель норок.
Патогенез вивчений недостатньо. Із травного каналу вірус потрапляє в кров, розноситься по всьому організму, долає гематоен-цефалітний бар'єр і проникає в центральну нервову систему, спричинюючи такі характерні для енцефалопатії ураження, як вакуолі-зація нейронів та астроцитоз. Проникнення й розмноження вірусу в центральній нервовій системі зумовлює також розвиток характерних клінічних ознак — епілептичні напади, судоми, паралічі, порушення координації рухів. Патологічний процес нерідко ускладнюється приєднанням вторинних бактеріальних інфекцій.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 6-12 міс і більше. Найхарактернішими є клінічні ознаки, що зумовлюються ураженням центральної нервової системи. Проявляються в неухильному зростанні збудження тварини та прогресуючої атаксії, які періодично змінюються спонтанними конвульсіями й сонливістю. Захворілі норки бігають по клітці, здійснюють колові рухи й кусають хвости. Самки не звертають жодної уваги на своїх щенят, забувають набуті навички, розкидають фекалії по всій клітці. Збудження замінюється пригніченням, розвиваються сонливість, атаксія, епілептичні напади, хутро втрачає блиск, стає скуйовдженим. Тривалість хвороби — 2-7 тижнів, потім настає смерть, видужування не буває. Перед загибеллю у норок часто відмічаються збудження, епілептичні напади.
Патологоанатомічні та гістологічні зміни. У внутрішніх органах не спостерігаються. Іноді відмічається виснаження звіра, набряк головного мозку та його оболонок. Усі патогістологічні зміни виявляються в головному мозку, під час дослідження якого встановлюються вакуольна дистрофія нервових клітин і сірої міжклітинної мозкової речовини, проліферація астроцитарної глії в ділянці вестибулярних ядер, варолієвого мосту й середнього мозку (Н. І. Архи-пов, 1984). В уражених нейронах спостерігаються поодинокі або численні вакуолі різного розміру та форми, деякі нейрони повністю лізовані. Особливо характерними є великі вакуолі, які займають майже всю клітину, а протоплазма виявляється у вигляді вузького обідка по периферії клітини. Спостерігається також вакуолізація і розм'якшення сірої мозкової речовини, що зумовлює його пористий (спонгіозний) вигляд. Запальні реакції відсутні.
Діагноз ґрунтується на аналізі клінічних і епізоотологічних даних та патоморфологічних досліджень головного мозку. Діагноз вважають установленим у разі характерного повільного перебігу хвороби у дорослих норок з ураженням центральної нервової системи та виявленні хоча б в одному гістопрепараті не менш як 10 вакуолізованих нервових клітин (особливо великих) при відсутності запальної реакції.
Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виключення авітамінозу В та самопогризання. Слід мати на увазі, що інфекційна енцефалопатія смертельно вражає тільки дорослих звірів, тоді як авітаміноз В та самопогризання спостерігаються серед молодняку норок і супроводжуються невисокою летальністю. Для обох цих захворювань характерна відсутність вірусного етіологічного фактора. Під час розтину загиблих при авітамінозі В щенят виявляють гіперемію головного мозку, ураження печінки, крововиливи під ендо- та епікардом, дерматити. Під час гістологічного дослідження встановлюють жирову дистрофію і некроз гепатоцитів, зернисту і вакуольну дистрофію нейронів, проліферацію і дистрофію ендотелію судин, дистрофію сім'ярідного епітелію. Самопогризання виникає під дією різних стресових факторів, проявляється збудженням, свербежем, розгризанням та травмуванням різних ділянок тіла з наступним інфікуванням і нагноєнням тканин. Гістологічними дослідженнями виявляють вакуолізацію і некроз нейронів головного мозку та спонгіоз провідних шляхів спинного мозку.
Лікування. Специфічної терапії не розроблено. Проводять симптоматичне лікування, застосовують вітаміни групи В та вітамін С.
Імунітет. Беручи до уваги відсутність випадків одужання захворілих норок, можна стверджувати, що імунітет при інфекційній ен-цефалопатії не утворюється.
Профілактика та заходи боротьби. Засобів специфічної профілактики цієї хвороби не запропоновано. Підозрюваних щодо захворювання на інфекційну енцефалопатію норок переводять в ізолятор, де утримують до забійного періоду. Приміщення й клітки, де знаходились інфіковані звірі, інвентар та предмети догляду за ними, дезінфікують 5 %-м розчином сірчано-карболової суміші, 20 %-м розчином хлорного вапна, а за можливості обпалюють вогнем паяльної лампи. Самок, у виводках яких спостерігалась енцефалопатія, вибраковують з племінного стада.
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 686 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |
|